Презентація "Український хімік-технолог, педагог Атрощенко Василь Іванович"

український хімік-технолог, педагог. Атрощенко Василь Івановичї

Васи́ль Іва́нович Атро́щенко (* 21 червня (3 липня за новим стилем) 1906, Юзівка, нині Донецьк — †16 червня 1991, Харків) — український хімік-технолог, педагог. Доктор технічних наук (1945). Професор (1945). Академік АН УРСР (обрано 17 березня 1972 року). Герой Соціалістичної Праці (1971). Заслужений діяч науки УРСР (1958).

Дитинство та юність. Майбутній учений народився в селищі Ново-Смолянинівської копалини біля Юзівки1920 року від тифу померла мати Василя. 14-річному хлопцеві, який уже працював учнем у механічних майстернях, довелося допомагати батькові у вихованні молодших брата та сестри. Труднощі змусили сім'ю переїхати на Смоленщину до родичів, де Василь навчився столярній справі. Через три роки він із батьком повернувся на Донбас. 1923 року Василь став працювати столяром на відновленні азотного заводу в Юзівці.1924 року Атрощенко став членом комсомольської організації, вів активну роботу: читав лекції для молоді про міжнародне становище, про планетні системи, був редактором заводської газети. 1926 року Василя Атрощенка як одного з лідерів комсомольської організації прийняли до лав Комуністичної партії.

Одеса (1928—1935)1928 року за рекомендацією заводського комітету молодого працівника направили на навчання в Одеський вищий технікум загальної прикладної хімії. Уже при вступі Атрощенко здобув перший досвід у відстоюванні своїх поглядів. Він успішно склав усі іспити, залишалася тільки хімія. Він її любив, добре знав, та й питання випало улюблене: азот. Відповідав енергійно, захоплено, ілюстрував записами реакції. Але екзаменатор обірвав його, обізвав фантазером, вигадником, який не знає хімії, й поставив «двійку». Атрощенко наполягав на своєму, тож юнакові дозволили перескладати екзамен авторитетній комісії, яка дійшла висновку, що абітурієнт знає хімію на «відмінно». А щодо першого екзаменатора — з'ясувалося, що він був фахівцем із дріжджів.1929 року технікум реорганізували: на його базі створили Одеський хіміко-технологічний інститут (нині Одеський національний політехнічний університет) і Одеський харчовий інститут (нині Одеська державна академія холоду). Василь продовжив навчання в Одеському хіміко-технологічнному інституті.

Ще студентом першого курсу на виробничій практиці в цеху виробництва сірчистого натрію Костянтинівського хімічного заводу Василь Атрощенко організував контроль виробництва таким чином, що зменшився коефіцієнт витрат сульфату натрію та вугілля. 1963 року Василь Іванович так згадував ці дні:«Експериментувати я почав ще в студентські роки, коли відбував практику на Костянтинівському хімзаводі. Там мені запропонували тимчасову посаду начальника одного з цехів. Завод одержав у той час нову сировину. Мене, новоспеченого начальника цеху, головний інженер запитав, чи можна її використовувати. Я, не довго думаючи, сказав, що сировина годиться. І от, замість того, щоб випробувати її на одному з агрегатів, завантажив нею всі печі. Через півгодини з них почало вибухати полум’я, повибивало заслінки. Запалахкотіло над покрівлею. Викликали пожежників. …Не спав я тієї ночі, шукав помилку… і знайшов. Один із десяти аналізів не зробив, не врахував нового органічного з’єднання. Вранці доповів головному інженерові про свою помилку і вніс пропозицію завантажувати печі сумішшю старої й нової шихти. Мені повірили. Вибухів більше не було. Навпаки, різко зріс виробіток цеху, а мене запросили на постійну роботу. Лише тепер керівники заводу дізналися, що я першокурсник, а не випускник…».1932 року Василь Іванович став деканом технологічного факультету Одеського хіміко-технологічного інституту.

1935 року, за рекомендацією професора Івана Євграфовича Ададурова, Василя Івановича перевели для роботи у Харківський хіміко-технологічний інститут. До 1937 року він працював асистентом кафедри технології неорганічних речовин. 1937 року він успішно захистив кандидатську дисертацію «Кінетика абсорбції оксидів азоту розчинами лугів» і став доцентом кафедри. 1938 року його призначили завідувачем кафедри технології неорганічних речовин. Харків(1935—1941)1944 року хіміко-технологічний інститут, а разом із ним і колектив кафедри технології неорганічних речовин на чолі з Василем Атрощенком, повернулися до Харкова. Треба було все починати спочатку. Організували лабораторію для наукових досліджень і розпочали навчальний процес. Виконана Атрощенком науково-дослідна робота в Чирчику була відзначена премією імені Дмитра Менделєєва та стала основою докторської дисертації «Деякі шляхи розвитку виробництва азотної кислоти та використання для цієї мети кисню». 1945 року Атрощенко захистив її в Харкові. Після успішного захисту йому присудили учений ступінь доктора технічних наук і надали вчене звання професора.

Працюючи проректором та завідувачем кафедри, Атрощенко провів велику роботу з розвитку і організації наукових досліджень в інституті, підготовки наукових кадрів, зміцнення зв'язків і творчого дружнього співробітництва з промисловістю, а також створення галузевих і проблемних лабораторій. У цей час на кафедрі було закладено основи наукової школи з кінетики та каталізу процесів зв’язування азоту.1964 року Атрощенка обрали член-кореспондентом АН УРСР. 1966 року в Харківському Будинку вчених виступав із доповіддю астрофізик, академік АН УРСР Микола Павлович Барабашов.13 серпня 1946 року наказом Міністра вищої освіти СРСР Сергія Васильовича Кафтанова професора Василя Івановича Атрощенка затвердили заступником директора Харківського хіміко-технологічного інституту імені Сергія Кірова з навчальної та наукової роботи. Відкрилася нова сторінка в діяльності професора Атрощенка на цілих 15 років, оскільки у 1950—1961 роках він працював заступником директора інституту з наукової роботи вже Харківського політехнічного інституту імені Леніна, не залишаючи при цьому і кафедральне керівництво.

На засіданні технічної ради комбінату було прийнято пропозиція кафедри технології неорганічних речовин про збільшення випуску азотної кислоти — сировини для виробництва вибухових речовин. Колектив співробітників Харківського хіміко-технологічного інституту, Державного інституту азотної промисловості (Москва) і Чирчикського електрохімічного комбінату під керівництвом Атрощенка розробив метод очистки електролітичного кисню від лугового туману і впровадив його у виробництво азотної кислоти, що дозволило інтенсифікувати процес. За рахунок цього продуктивність цеху азотної кислоти збільшилась на 30 %, витратні коефіцієнти сировини та електроенергії зменшилися, підвищився рівень концентрації азотної кислоти і зменшились викиди оксидів азоту в атмосферу. Результати цієї роботи дали відчутну практичну допомогу в обороні країни під час війни. У Чирчику пліч-о-пліч із Василем Атрощенком працювали зі своїми колективами відомі вчені, професори Борис Никанорович Тютюнников, Петро Прохорович Карпухін, Андрій Микитович Сисоєв, Віктор Іванович Конвісар, Абрам Натанович Цейтлін та інші. За плідну працю Василя Івановича Атрощенка та ще 16 співробітників нагородили Почесними грамотами Президії Верховної Ради Узбекистану. Чирчик (1941—1944)

Педагогічна діяльність. За роки роботи на посаді завідувача кафедри Атрощенко підготував понад 2000 інженерів і наукових працівників, зокрема 95 спеціалістів для зарубіжних країн. Серед його учнів понад 60 кандидатів і 15 докторів наук. Під його науковим керівництвом здобули науковий ступінь кандидата наук інженери із Болгарії, В'єтнаму, Індії, Чехословаччини, Кореї. Багато його учнів стали вченими, керівниками наукових закладів, організаторами хімічної промисловості. Василь Іванович мав рідкісний талант відкривати у людях творчі здібності. Його як одного із найталановитіших учених запрошували виступати з лекціями у вищі навчальні заклади СРСР: Київський, Одеський, Мінський, Тбіліський, Львівський, Пермський, Ташкентський політехнічні, Московський, Івановський хіміко-технологічні інститути.

Атрощенко зробив вагомий внесок у розвиток технологій зв'язаного азоту, зокрема технології виробництва азотної кислоти. Основний напрямок наукових робіт — вивчення кінетики хімічних процесів, зокрема каталітичних. Важливими є дослідження таких проблем:окислення аміаку контактним методом;каталітичне окислення суміші аміаку й метану; Наукова діяльність зменшення втрат платиноїдних каталізаторів у виробництві азотної та синильної кислот;адсорбція оксидів азоту розчинами лугів, азотною кислотою;водна адсорбція для одержання азотної кислоти під атмосферним і підвищеним тиском;вплив технологічних чинників на швидкість хімічних процесів;теоретичні основи хімічної технології: масоперенос,оптимізація технологічного режиму,моделювання хіміко-технологічних процесів,конструювання контактних і адсорбційних апаратів.

Производство азотной кислоты. — Харьков, 1938. Некоторые пути развития производства азотной кислоты и использование для этой цели кислорода. — Харьков, 1945. Технология азотной кислоты. — Харьков, 1955. Кинетика гетерогенно-каталитических процессов, протекающих под давлением. — Харьков, 1974. Методы расчётов по технологии связанного азота. — К., 1978.[ред.]У співавторствіКатализаторы в азотной промышленности. — К., 1983. Технология связанного азота. — К., 1985. Основні публікації

Громадська діяльність. Багато років Василь Іванович працював заступником голови, а потім і головою Харківського обласного відділення Всесоюзного хіиічного товариства імені Дмитра Менделєєва, одночасно він був членом центрального і республіканського правлінь цієї організації. За цю роботу його обрали почесним членом цього товариства. Атрощенка обирали членом центральної ради Науково-технічного товариства СРСР, обласного правління товариства «Знання», заступником голови техніко-економічної ради Харківського раднаргоспу, головою секції хімічної технології Харківського наукового центру АН УРСР, членом обласного комітету захисту миру. Практично упродовж 25 років Атрощенко обирався депутатом районної і міської рад. Багато уваги Василь Іванович приділяв виконанню обов'язків голови правління Харківського відділення товариства радянсько-французької дружби.1973 року Атрощенко був учасником Всесоюзної наради працівників вищої освіти у Кремлі. Того ж року він брав участь у Всесвітньому конгресі миролюбних сил у Москві, де зустрічався з письменником Борисом Полевим і першою жінкою-космонавтом Валентиною Терешковою-

Премії та нагороди1971 — Герой Соціалістичної Праці1969 — Державна премія СРСР у галузі науки й техніки.1976 — Премія імені Лева Писаржевського АН УРСР за цикл робіт у галузі промислового гетерогенного каталізу. Нагороджено: двома орденами Леніна;орденом Трудового Червоного Прапора;орденом Дружби народів;медалями «За трудову відзнаку», «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» та ін. Джерела :http://uk.wikipedia.org/wiki/Атрощенко_Василь_Іванович