Управління інноваційним процесом в закладі 

              дошкільної освіти

Модернізація системи дошкільної освіти є пріоритетною в сучасному освітньому просторі. Інноваційні процеси, які зараз відбуваються в дошкільній ланці загальної освіти, це вимога часу, це актуальне замовлення сьогодення.  Впровадження нових технологій ґрунтується творчому потенціалі та креативності особистості педагога. Метою освітнього процесу є розвиток індивідуальності з гнучким мисленням та педагогічною ерудицією.

 Маючи майже 30-ти літній досвід роботи в дошкіллі, з них 20 років я очолюю один з найбільших закладів дошкільної освіти міста Чортків, Тернопільської області – дитсадок №1 «Золота рибка». Усі процеси, зміни і разом з тим прогресивні новітні віяння та апробації програм і методик, мені знайомі з власного досвіду. Найяскравішими прикладами впровадження в роботу закладів нашого міста є педагогічна спадщина Марії Монтессорі, Василя Сухомлинського, Софії Русової, Миколи Єфименка з фізичного виховання, моделювання за Венгером, музичне виховання дітей за Карлом Орфом.

Управління інноваційним процесом в закладі дошкільної освіти, звичайно, лягає на плечі керівника. За твердженням Іманнуїла Канта у світі існує дві складні речі – керувати і виховувати. І саме вони здійснюються керівниками дошкільних установ. 

Нововведення – це завжди розвиток, це, безперечно, зміни, та домогтися виникнення нових ідей чи впровадження досвіду колег просто за наказом керівника неможливо. Цей процес багатогранний, у багатьох випадках ситуативний і непередбачуваний, а ще він глибоко-психологічний. І якраз створення позитивного, соціально-психологічного клімату у колективі навчального закладу, який би налаштовував педагога на творчу інноваційну діяльність я вважаю запорукою успіху у керівній роботі. 

Зміст і форми діяльності керівника в управлінні інноваційним процесом дуже різні. Це і створення особистісно-орієнтованої моделі роботи з педагогічними кадрами, і визначення місця педагога у системі внутрішньо-колективних відносин і генерування нових ідей під час роботи «Педагогічної майстерні». Також і налаштування педагогів на інновації до яких спонукають популярні інтерактивні форми роботи – ділові ігри, тренінги, занурення, дискусії, і сприяння до самоосвіти, і самовдосконалення, і наставництво, і школа молодого педагога. 

Об’єднуючою метою є те, щоб зруйнувати старі стереотипи, а також дати можливість кожному відчути себе повноправним членом колективу, таким, працю якого цінують, шанують, дослухаються до його думки та поважають її. 

Але моє завдання, і моя найбільша мрія, яка здійснилася із впровадження нової Базової програми розвитку дитини “Українське дошкілля”, це навчитися виходити за рамки тих обмежень, які були колись. Адже коли я працювала вихователем і до мене на заняття приходив методист чи завідувач, то я безнастанно думала про те, як вкластися у тих 25 хвилин на занятті у старшій групі, а мої вихованці, зацікавлені якоюсь темою, чи грою, хотіли ще гратися, та я вимушена була уже робити підсумок, тому що мене чекало інше заняття, до якого потрібно було підготувати наочність та роздатковий матеріал, і за час короткої перерви налаштуватися та переключитися самій і дітям з одного виду діяльності на інший. Тому тепер, коли ми, згідно вимог нової програми, створили розвивальний простір у групових кімнатах, а навчально-пізнавальна діяльність включає різні варіанти, методи, прийоми реалізації завдань, ставлячи на перше місце замовлення дитини, її потреби та інтереси, то це є зеленою вулицею для впровадження інноваційних технологій в дошкільній освіті. 

Об’єднавши методичну, психологічну служби закладу, творчу групу педагогів-новаторів у триєдності «педагог-дитина-батьки», ми засіваємо творчу ниву дошкілля. В нашому колективі ми цінуємо народження власних педагогічних ідей, а вони можуть виникати не тільки на роботі, а і в повсякденному житті, і це не обов’язково якісь нові програми чи методики, це можуть бути невеличкі вкраплення, нове бачення проведення тієї чи іншої вправи, структура якогось заходу, чи просто цікава думка, яку підхоплять колеги і вже колективно обговоривши прийдуть до спільної мети. Це ні в якому випадку не експерименти, які можуть зашкодити малятам, це тільки творча праця, як кожного особиста так і спільна.

Я ж протягом багатьох років досліджувала і прийшла до висновку, що віршований матеріал ефективніше впливає на засвоєння дошкільниками тієї, чи іншої теми. На сьогоднішній день упорядкувала свої художні твори у хрестоматії по сферах життєдіяльності. Вони допомагають в роботі педагогам-дошкільникам  нашого закладу. 

І ще хочу наголосити, що хоча й відомо, що в суперечці народжується істина, у нашому дитсадку ми стараємося суперечок уникати, а якщо вони й виникають, то ми їх зразу ж переводимо у інше благодатне русло. Бо все-таки, за великим рахунком, у кожній суперечці є частинка агресії. А у нашому колективі все побудовано на дружніх стосунках і ділових бесідах, які несуть в собі тільки позитив, добро і любов, а ще усмішки і хороший настрій. Робимо все для того, щоб у педагогів зберігалася внутрішня душевна рівновага, терпимість до невдач, взаємодопомога, взаємодовіра, прагнення до вдосконалення і до створення ситуацій успіху. 

Незважаючи на всі матеріальні труднощі, на шалений ритм нашого життя, педагоги-дошкільники щодня, щохвилини плекають дитячі душі, віддаючи по краплинці той найбільший скарб який є у серці – любов до дитини. Тому завершити я хочу словами свого вірша, який присвячений людям, котрі працюють в дошкільній освіті.

                  Дошкільник

Ти любові своєї невільник – дошкільник, Ти в душі – первозданне дитя. Ти в світлиці дитинства – світильник, Що освічує шлях майбуття.

Ти – дошкільник. Ти сонце для світу,

Ти натхненник, творець, чарівник, Охоронець рожевого цвіту, Невгамовний сіяч – садівник. У сумлінні не рівня нікому, Ти провісник життя, що гряде. Мандрівник, що не знаючи втоми, Наше завтра за руку веде!