Презентація уроку "Королівство Пруссія. Фрідріх ІІ"

Королівство Пруссія. Фрідріх ІІ Ліцей № 3 Охтирської міської ради Сумської областіПідготував Іван СОБОЛЄВ

Опорні дати

Опорні поняття

План

Знати та уміти

Підйом Бранденбургу. Фрідріх Вільгельм, «Великий курфюрст» Бранденбург-Пруссії, помер в 1688. Його спадок перейшов до його сина Фрідріха III (1688—1701) який став королем Пруссії Фрідріхом I (1701—1713). За винятком герцогства Пруссії, всі землі Бранденбургу були частиною Священної Римської імперії, номінально під владою Габсбургів. Оскільки існував лише один король німців у межах імперії, Фрідріх згідно з санкцією імператора Леопольда I (в обмін на союз проти Франції у війні за Іспанський спадок) коронувався королем нової держави (18 січня 1701) під титулом «король Пруссії» на основі його неімперських територій

Фрідріха IIIНазва отримала загальне визнання згідно з Утрехтським договором (1713).  Поруч із пристрастю до розкоші стояло поклоніння Фрідріха III усьому французькому На утримання двору витрачалося на рік до 820 000 талерів, тобто лише на 10 000 талерів менше, ніж утримання всього цивільного управління держави.

Королівство Пруссія. Територія королівства була розкидана більш ніж на 1200 км: від землі князівства Пруссія на південно-східному узбережжі Балтійського моря, до серця Гогенцоллернів — Бранденбургу, з ексклавами — Герцогство Клевське, округ Марк і Равенсбург в Рейнланді. Новітнє Королівство Пруссія було дуже бідним — важко йшло відновлення після Тридцятирічної війни. У 1708, приблизно одна третина населення герцогства Пруссія стало жертвою бубонної чуми. Чума досягла Пренцлау в серпні 1710 року, але врешті-решт відступила, не досягши столиці — Берліна, який був лише на відстані 80 км. Швеція зазнавши поразки від Росії, в Північній війні (1700—1721) втратила території на південному узбережжі Балтійського моря. Пруссія отримала Щецин та інші території Швеції у Померанії

Гогенцоллерни. Го́генцо́ллерни  — німецький шляхетський рід  походження. Відомий завдяки молодшій гілці, на основі якої виникла династія німецьких монархів: бранденбурзьких курфюрстів (1415—1701), прусських королів (1701—1918) і німецьких імператорів (1871—1918). Династія виводиться від франконської гілки швабського графського роду Цоллернів. 1415 року нюрнберзький бургграф Фрідріх VI Гогенцоллерн отримав в лен Бранденбург і під ім'ям Фрідріха I став родоначальником династії Гогенцоллернів у Бранденбурзько-Прусській державі. Сім'я походила з району, що знаходився навколо міста Гехінген у Швабії наприкінці XI століття, та отримала своє ім'я від замку Гогенцоллерн.

Фрідріх Вільгельм І «Фельдфебель (воїн) на троні», Фрідріх Вільгельм створив «непереможну армію» i підтримував централізацію влади в його руках.  Армія — єдине, задля чого Фрідріх Вільгельм I не жалкував ані фінансових, ані інших ресурсів. Так в 1717 році Фрідріх-Вільгельм I обміняв у саксонського курфюрста Августа Сильного коштовну колекцію китайської порцеляни, яку зібрав Фрідріх I, на драгунський полк повного складу. Також, Фрідріх Вільгельм був відомий своїм незвичайним характером. Він бив чоловіків палицею в обличчя та штовхав жінок ногами на вулицях Бранденбурга, обґрунтовуючи це своїм релігійним запалом. Його дружина, Софія, навпаки була відома своїми пристойними манерами. Її батько Георг, Курфюрст Ганновера, був спадкоємцем королеви Великої Британії Анни Стюарт. Георг зійшов на трон Великої Британії як король Георг І Ганновер у 1714 р.

Фрі́дріх II Один із найзначніших німецьких правителів. Син прусського короля Фрідріха-Вільгельма I. До сходження на трон цікавився більше музикою і філософією, ніж політикою та військовою справою; мав конфліктні стосунки із батьком. Як король провів реформи, що укріпили прусську армію, промисловість та освіту країни. Вів затяжні війни з Австрією за Сілезію; здобув її в результаті Семирічної війни. Внаслідок першого поділу Речі Посполитої приєднав до королівства Польську Пруссію об'єднавши усю історичну Пруссію. Підтримував Просвітництво, був одним із представників освіченого абсолютизму, називав себе «першим слугою держави». Виступав патроном наук та мистецтв, заохочував німецьку еміграцію до Пруссії, проголосив свободу віросповідання, заборонив тортури, допустив до державного управління, судочинства та освіти вихідців з простолюду. Збудував палац Сансусі.

Фрі́дріх II На початку 1730-х років королева Софія Доротея спробувала провести паралельні шлюби для свого сина з Амелією Ганновер та своєї дочки Вільгельміни з Фрідріхом Ганноверським, обоє Амелія та Фрідріх Ганноверські були дітьми Георга ІІ, короля Великої Британії. Боячись альянсу Пруссії та Англії, фельдмаршал Фрідріх Генріх фон Зекендорф, австрійський посол у Берліні, підкупив фельдмаршала фон Ґрумбкова та Беньяміна Рейхенбаха. Ця парочка розповсюджувала плітки при дворах короля Фрідріха Вільгельма та Георга, тим самим нацьковуючи дві королівські родини одна на одну.Ідея шлюбів зазнала невдачі. У своїй сестрі Вільгельміні, з якою він був близький до кінця своїх днів, Фрідріх знайшов важливого союзника. Коли кронпринцу було 16 років, його паж і друг тринадцятирічний Петер Карл Хрістоф Кайт став інформувати його про все, що король робив і планував, оскільки. Вільгельміна писала: «невдовзі вони стали нерозлийвода. Кайт був не вчений, але кмітливий. Він був надзвичайно відданий моєму братові та тримав його у курсі всіх подій при дворі».

Фрі́дріх II Втомлений поведінкою свого батька, у 18 років Фрідріх вирішив утекти до Англії разом зі своїм другом фон Катте та кількома іншими молодими офіцерами армії. Катте і Фрідріх були заарештовані і посаджені в'язницю. Король пообіцяв стратити їх обох попри. Врешті-решт «фельдфебель на троні» вирішив помилувати Фрідріха (бо без нього династія Гогенцоллернів загубила б право на Рейхстаг), але змусив його стати свідком обезголовлення Катте. Фрідріху було дано королівську амністію, і його випустили з камери 18 листопада, він втратив усі свої військові титули (старий король вважав це найвищою карою, тому що для нього армія була важливіша за все). Після амністії Фрідріха не пустили назад у Берлін, натомість він залишився під домашнім арештом у Кюстріні. Фрідріха почали навчати дипломатії та військової стратегії для Міністерства військових сил і Міністерства внутрішніх справ. Через рік король відвідав свого сина і був задоволений прогресом. Фрідріхові навіть дозволили відвідати Берлін, коли його сестра Вільгельміна виходила заміж за . Кронпринц був звільнений з-під опікунства в Кюрстені 26 лютого 1732 року.

1740 Коли Фрідріх зійшов на трон і здобув титул «король в Пруссії» у 1740 році, Пруссія складалась з розкиданих провінцій, серед них: герцогство Кліф, графство Марк, графство Рейвенсберг на півночі Священної Римської Імперії; Маркграфство Бранденбург, Близька Померанія, Далека Померанія на сході Імперії; та те, що колись було герцогством Пруссія, (не на території Імперії) на кордоні Польсько-Литовської держави. Його титул був король в Пруссії, оскільки його королівство покривало тільки частину історичної Пруссії; Фрідріх стане королем Пруссії тільки після захоплення більшості залишків у 1772 році.

Війни з Австрією. Мета Фрідріха була модернізувати і об'єднати його вразливе королівство; під кінець свого правління він в основному боровся з Австрією, чия Габсбургська династія правила Священною Римською Імперією майже безперервно з XV століття до 1806 р. Фрідріх зробив Пруссію п'ятою (і найменшою) європейською великою державою використовуючи ресурси, які йому залишив ощадливий батько. На перше місце він ставив завоювати процвітаючу австрійську провінцію Сілезію. Перша сілезька Війна (1740—1742) призвела до переходу провінції в руки Фрідріха. Семирі́чна війна́ (1756–1763)Війна за баварську спадщину У 1784 році Фрідріх створив Фюрстенбунд — «лігу князів», чим зробив себе ідолом для багатьох німців, захисником вільних націй.

Перший поділ Речі ПосполитоїКоли Росія завоювала дунайські князівства, Генріх переконав Марію Терезію та Фрідріха, що стабільність можна зберегти тільки через потрійний поділ Речі Посполитої. Під час Першого Поділу Речі Посполитої у 1772 році, Фрідріх проголосив польську провінцію Королівську Пруссію (Західну Пруссію) своєю. Пруссія приєднала до своїх земель 20 000 км² і 600 000 мешканців. Надбання Західної Пруссії дало Фрідріху контроль над Віслою. Марія Терезія була категорично проти цього, але врешті-решт погодилася; Фрідріх це прокоментував так: «Вона плаче, але погоджується». Фрідріх негайно почав покращувати інфраструктуру нової території. Польські адміністративні закони замінили прусською системою, освіта покращилася; 750 шкіл було побудовано з 1772—1775 рр. У західнопрусських школах викладали і римо-католицькі й протестантські вчителі, які заохочували учнів вчити і німецьку і польську мови. Фрідріх також порадив його наступникам вивчити польську, ця традиція існувала в династії Гогенцоллернів майже до кінця XIX століття, коли Фрідріх III наказав не навчати мови Вільгельма II.

Модернізація. Фрідріх спромігся перетворити Пруссію з європейської околиці в економічно сильну і політично реформовану країну. Сілезію було придбано з метою забезпечення процвітаючої прусської індустрії необробленими матеріалами та ресурсами, потрібними для будівництва та модернізації. Король захищав ці індустрії високими тарифами та мінімальними обмеженнями вітчизняного ринку. Побудовано іригаційні канали між Віслою та Одрою, осушено численні місцеві болота, запроваджено в рільництво нові овочі — ріпу та картоплю. Фрідріх II за власний кошт купив найкращі ірландські бульби і запропонував їх селянам безкоштовно. Він також влаштовував ярмарки, на яких пригощав усіх охочих стравами з картоплі. Згодом з'явилася легенда, що король наказав засадити картоплею свої власні землі, заборонив викопувати на них бульби і для переконливості виставив охорону. Мовляв, після цього заздрісні місцеві селяни почали викрадати картоплю таємно, вночі, коли вартових. З допомогою французьких експертів Фрідріх установив нову податкову систему, яка приносила більше доходів державі, ніж попередня

Модернізація. Створив систему технічної освіти, яка готувала майбутні кадри (берлінська  Bergakademie), розвивав систему кредитування, будував дороги, внаслідок чого прусська держава мала найкращі дороги в Європі після Франції. Фрідріх ІІ активно впроваджував осадництво, реформував сільське господарство, ініціював розведення новітніх порід худоби : молочної і м’ясної, збільшив поголів’я овець – породи меринос, яка дала можливість розвинути вовняну промисловість. Підтримував виноробство – саме в його добу в Пруссії розпочався інтенсивний розвиток винарень..

Цікаві факти Він проводив свій вільний час читаючи класиків Греції та Риму, відвідуючи вистави, пишучи і слухаючи музику, і вважав цей час найщасливішим у його житті.1739 р. Фрідріх написав свою книгу «Анти-Маккіавеллі»Нерідко Фрідріх особисто вів своє військо в битву. За його життя шість коней були застрелені з королем верхи. Фрідріха часто називають найвидатнішим тактичним генієм свого часу за його спроможність перемагати в битвах, де опонент переважав у кількості. З його протекції відбувалося фальшування польських грошей у великих масштабах.

Висновки. У листі до своєї матері Марії Терези, Йосип II написав: «Складається враження, що Король Пруссії прочитав всі існуючі посібники з військової тактики. Коли він говорить про мистецтво війни, його слова короткі та чіткі. Багатомовність пропадає, він знаходить докази, щоб обґрунтувати свої твердження історично, а він знається в історії… Геній і людина, що розмовляє з природженим авторитетом, і все, що він каже, може перехитрити навіть найдосвідченішого шахрая». Наполеон Бонапарт вбачав у Фрідріху найвидатнішого майстра польової тактики всіх часів і черпав у нього натхнення. Після перемоги Наполеона над Четвертою коаліцією в 1807, імператор Франції відвідав могилу Фрідріха у Потсдамі і сказав своїм офіцерам: «Панове, якщо б цей чоловік був ще живий, я б лежав у могилі замість нього».

Висновки. Фрідріх ІІ змінив Прусське королівство. Пруссія стала цілковито самостійною державою з власним промисловим виробництвом, банківською системою і кадрами. Він інтегрував провінції, перетворив Пруссію у потужну військову державу з величезною 200-тисячною армією і добре організованою військовою інфраструктурою. Завдяки Фрідріхові ІІ Пруссія об’єднала всі німецькі землі і перетворилась на лідера світової економіки. У 1913 р. країна займала друге місце у світі за економічним розвитком після США.

Узагальнення

Домашня робота. Опрацювати § 28 стор. 157-159 та зміст презентації

Використана література