Презентація уроку ". Козацько-селянські повстання 20–30-х рр. ХVІІ ст."

Урок 4. Козацько-селянські повстання 20–30-х рр. ХVІІ ст. Ліцей № 3 Охтирської міської ради Сумської областіВчитель - Іван СОБОЛЄВРозділ 2. СТАНОВЛЕННЯ УКРАЇНСЬКОГО КОЗАЦТВА XVI – перша половина XVII ст.

Опорні терміни та поняття

Опорні дати

План

Знати та вміти

Марко́ Жма́йло-Кульчицький. За одним із джерел рід Жмайло походить з с. Кульчиці (тепер село в Самбірському районі, Львівської області. Відомо, що до обрання гетьманом Жмайло брав участь у Хотинській битві (1621)В листопаді 1625 року, скинутий з гетьманства поміркованою частиною козацької старшини, яка через складні обставини, здобувши перемогу над 35-тисячним військом Речі Посполитої неподалік Куруківського озера Подальша доля Жмайла невідома. Імовірно його було страчено.

Причини повстання 1625 року. Гніт. Національний. Соціальний. Релігійний. Козаки вимагали від королядозволу на заселення на державних землях, так і панських маєткахдозволу на найману військову службу в європейських монархівзаборону розташування на постій польського війська в Київському воєводствівідміни Берестейської унії та повернення прав православній церквіВідмова Польщі виконувати вимоги козаків після їх перемоги у Хотинській війні Зменшення кількості реєстрових козаків. У жовтні 1621 р. польський уряд наказав залишити в реєстрі лише 3 тис. козаків, а решті негайно повернутися під владу своїх панів і старост

Події напередодні повстання. Значна частина виключених із реєстру козаків після повернення розташовувалась у панських маєтках на Київщині, зберігала військовий устрій і відмовлялася виконувати накази панських «старостків» та королівських урядників. Розгорталося масове «покозачення» селян і міщан, які через погіршення умов життя не визнавали місцевої адміністрації і проголошували себе козаками. У 1621 та 1622 р. козаки зверталися до Сиґізмунда ІІІ з петиціями, де зобов’язувалися не нападати на турецькі володіння і Крим, якщо король задовольнить їхні вимоги. Вони просили зберегти їхні давні вольності, збільшити реєстр, збільшити і своєчасно виплачувати платню. Козакам не було виплачено обіцяних за участь у Хотинській війні грошей. На передній план виходить внутрішня анархія, яка породжує ускладнення і втягує в конфлікт з могутніми сусідами. Ігноруючи зобов’язання вірності й служіння своїм панам, козаки встановили власний порядок і загрожують життю та майну невинних людей. До того ж їм підкоряється вся Україна».

Хід повстання. У вересні 1625 р. з Бара в Подніпров’я вирушило 30-тисячне польське військо, очолюване коронним гетьманом С. КонєцпольськимІз Січі їм на зустріч вирушив гетьман Марко Жмайло. На південь від Крилова вони влаштували укріплений табір. 25 жовтня каральні війська атакували козаків. Після кривавої січі, що тривала весь день, Жмайло відвів повстанців до Курукового озера, де розташував у болотистій місцевості новий табір Незважаючи на перевагу сил, Конецпольському не вдалося досягти перемоги. Обидві сторони зазнали великих втрат. На початку листопада до козаків для ведення переговорів прибули польські посланці. Під час переговорів 5 листопада в козацькому таборі стався переворот, в результаті якого Жмайло позбувся гетьманської булави. Новим гетьманом було обрано представника козацької верхівки Михайло Дорошенко/

Куруківська угода

Тарас Федорович. Тарас Трясило  — козацький отаман. За одними даними, був українського походження, за іншими, був кримським татарином на ім'я Хасан, і хрестився як Тарас Федорович . Один із командирів козацьких найманців у Тридцятирічній війні. Реформував козацьке військо, посиливши роль кавалерії. Кошовий отаман Війська Запорозького нереєстрового (1629) організатор походу на Кримське ханство (1629) ватажок козацького повстання Федоровича (1630) учасник Смоленської війни (1632—1634).

Причини повстання 1630 року

Хід повстання. У березні 1630 року близько 700 козаків, виписаних з реєстру, вирушили до Запоріжжя під керівництвом Федоровича. По прибуттю до Черкас, вони заарештували гетьмана реєстрового козацтва Григорія Чорного, потім стратили. Повстання швидко поширювалося. Козаки Федоровича взяли Корсунь,Канів та Переяслав. Під Переяславом відбулася вирішальна битва повстанців із каральним військом коронного гетьмана С. Конєцпольського.«Тарасова ніч». Винищино — «Золоту роту» зі 150 молодих шляхтичів із найшляхетніших родів. Неможливість здобути перемогу над повстанцями змусила Конєцпольського укласти з ними Переяславську угоду

Переяславська угода 1630 року

Іван СУЛИМАНародився в селі Рогощах Чернігівської області). Його син Федір був полковником Переяславським, а син останнього Іван — генеральним хорунжим. Рід Сулима занесено в родову книгу Полтавської губернії. Під час морських походів проти турків потрапив в полон. Зумів звільнитися та захопити бойову галеру разом з її екіпажем в 300 яничарів. Сулима, прикувавши яничарів до весел, наказав гребти до берегів Італії. Сулима пришвартувався в Римі. Зустрівся з  Папою Римського Павла V Боргезе. Папа Павло V дарував за боротьбу з османами Сулимі титул римського князя і нагородив золотою медаллю зі своїм портретом. У 1633 році гетьман Сулима провів свій знаменитий похід в Азовське море, де взяв штурмом османську фортецю Азов у гирлі Дону.

Причини повстання 1635 року. Manu facta, manu destruo!Протягом 1632– 1634 pp. тисячі козаків брали участь у польсько-московській (Смоленській) війні. Після підписання Поляновського миру, польський уряд вкотре вдався до спроби ліквідувати козацтво. Туреччина й Крим пригрозила Речі Посполитій, якщо козаки не припинять напади буде війна. 1635 р. сейм Речі Посполитої затвердив спеціальну постанову "Про припинення козацького свавілля" і на територію Наддніпрянщини було введено загони коронного війська. Крім того, з метою кращої оборони від османської загрози, а також для контролю над козаками було вирішено збудувати в пониззях Дніпра, поближче до Запорозької Січі, потужну фортецю Кодак, в якій постійно перебувала б залога Речі Посполитої. Вояки залоги мали б перешкоджати втікачам, які прагнули потрапити на Низ, а також перекрити головний шлях постачання Запорожжя провіантом і боєприпасами.

Похід на Кодак. Будівництво Кодака обурило запорожців. Вони обрали своїм гетьманом Сулиму, який розробив план зруйнування Кодака й розіслав універсали із закликом до боротьби. На початку серпня 1635 р. козацьке військо виступило з Січі.

Козацьке повстання під проводом Павла Бута, Якова Острянина і Дмитра ГуніМісце та рік народження Павла Бута невідомі. Сотник Чигиринського полку. У серпні 1635 року Бут перебував у складі запорожців Івана Сулими, котрий зруйнував фортецю  Кодак. Взято в полон. Засуджено до страти, заступився  канцлер коронний  Т. Замойський, після чого Павлюка помилували. На початку 1637 року на чолі частини запорожців вирушив у похід на допомогу кримському ханові Інаєт Ґераю. Я́ків Остря́нин (Остряниця) або Іскра Яцко (? — 6 травня 1641) — військовий діяч, отаман українського козацтва. Народився в Острі на Чернігівщині у козацькій родині. Полковник полтавський війська Речі Посполитої в ході Смоленської війни. Після придушення повстання Павлюка 1637 року, прибув до Запорозької Січі, де на початку 1638 року був обраний гетьманом нереєстрового козацтва. Заснував Чугуїв. Убитий чугуївськими козаками під час заворушення зі старшиною. На початку 30-х років XVII ст. Дмитро Гуня очолював козацькі виправи проти Османської імперії та Кримського ханства. У 1637 р. брав участь у повстанні під проводом Павла Павлюка, зокрема, весною був обраний полковником війська повсталих козаків.

Причини повстання. Придушити козацький рух жорстокою розправою над Сулимою та його сподвижниками Польща неспромоглася. Тому уряд Речі Посполитої вирішив переглянути реєстр Війська Запорозького та вилучити з нього всіх неблагонадійних. Такі дії польських можновладців стали приводом до нового повстання

Початок повстання. Тривалий час реєстрові козаки не отримували і платні за службу. Все це викликало обурення з їхнього боку, що посилювалися постійними вимогами польського уряду продовжувати коритися, нести службу, придушувати свавілля нереєстрового козацтва і т. д. Внаслідок низи реєстрового війська все частіше вимагали від старшини забрати артилерію і йти на Запоріжжя. Спроби гетьмана Томіленка та інших старшин утримати козаків від бунту не увінчалися успіхом. У серпні 1636 р. частина реєстровців Чигиринського і Черкаського полків на чолі з Павлюком пішла на Запоріжжя.

Початок повстання. Опинившись на Запоріжжі та враховуючи досвід своїх попередників, Павлюк провів значну роботу з підготовки повстання. Для озброєння селян і міщан, які прибували на Січ, він використовував успішний похід до Криму, розпочатий запорожцями навесні 1637 р. Наприкінці травня в Черкасах були захоплені гармати реєстрового війська. Одночасно проводилась агітація серед реєстрових козаків, які перебували «на волості», з метою спільних дій проти поляків/

Хід повстання. У липні 1637 р. на Січі була скликана козацька рада, на якій Павлюка обрали гетьманом, а полковниками стали Карпо Скидан, Семен Биховець, Дмитро Гуня, Григорій Лихий Тисячі селян і міщан стали приєднуватися до козацького війська, створювали самостійні загони і нападали на шляхетські маєтки, В серпні 1637 р. повстанці на чолі з Павлюком виступили з Січі «на волость»

Хід повстання. Командувачем польської армії призначили гетьмана Миколу Потоцького. Битва між повстанцями (10 тис. чол.) і поляками (15 тис. чол.) відбулася 6 грудня 1637 р. у села Кумейки поблизу Черкас. Павлюк і Скидан першими атакували ворожий табір. Відбивши напад, польські війська перейшли в наступ і ціною великих втрат завдали поразки повстанцям. Основні сили повсталих під командуванням Гуні відступили до Черкас, а Павлюк і Скидан з частиною повстанського війська попрямували до Чигирина. Об’єднавшись під Боровицею південніше Черкас, повсталі 10 грудня знову вступили в бій з противником. Потоцький, не сподіваючись зломити опір козаків силою, запропонував їм почати переговори. Для ведення переговорів в польський табір прибули Павлюк, Томіленко та ще троє старшин. Польний гетьман і комісар у козацьких справах А. Кисіль запевнили, що козакам буде збережено життя і свобода, якщо вони припинять опір. Старшина, враховуючи важке становище повстанців, погодилася на капітуляцію. Але ледь козаки вийшли зі своїх укриттів, як їх відразу ж оточили польські війська. В цей же час Павлюк та інші отамани, що брали участь в переговорах, були схоплені і під посиленою охороною відправлені до Варшави, де їх згодом стратили.

Повстання запорожців на чолі з Яковом Острянином проти польської шляхти Навесні знову розпочалися бойові дії. Повсталі, кількість яких зросла до 12 тис, захопили Чигирин, Кременчук, а потім вдало відбили ворожий наступ під Голтвою, знищивши до 3тис. вояків і змусивши неприятеля відступати. М. Потоцький розпорошив решту повстанських загонів жорстоко приборкав селянський рух на Лівобережжі. Запоріжжя лишалося нескореним. Спроба І. Караїмовича, що став старшим над реєстровими козаками, розгромити Січ на поч. 1638 р. наштовхнулася на рішучу протидію реєстровців, які не хотіли воювати з січовиками. Запорізьким гетьманом було обрано Яцька Острянина. На підмогу полякам прийшов зі свіжими силами Я. Вишневецький. У запеклому бою під Жовпином (недалеко від в падіння Сули в Дніпро) коронному війську пощастило в кількох місцях прорвати козацький табір, захопити 8 гармат і багато пороху. Вважаючи подальший опір марним, Я. Острянин з частиною війська прорвався на Слобожанщину.

Козацьке повстання на чолі з гетьманом Дмитром Гунею. Повстанці, що залишилися, обрали гетьманом Дмитра Гуню і під його керівництвом зуміли дати відсіч полякам, а потім відійшли до самого Дніпра, де під шаленим обстрілом заклали новий добре укріплений табір. Поляки вирішили заволодіти ним за допомогою облоги, яка тривала протягом другої половини червня — початку серпня. Щоб деморалізувати козаків і прискорити їхню капітуляцію, М. Потоцький наказав мордувати та знищувати в околицях мирне населення. Він запропонував повстанцям переговори на умовах збереження реєстру в дотеперішній кількості. Козаки на цю пропозицію відповіли, що піднялися на боротьбу не за здобуття привілеїв кільком тисячам реєстровців, а за визволення всього українського народу від польського ярма.

Козацьке повстання на чолі з гетьманом Дмитром Гунею. М. Потоцький наказав вести штурм безперервно: вдень і вночі. Потерпаючи від нестатків їжі й боєприпасів, повстанці мужньо захищалися, надіючись на успішну місію козацького полковника Філоненка, який пробивався до них із двотисячним загоном та запасами харчів і боєприпасів. Але до табору зуміли дістатися лише кількасот козаків, а запасів харчів ледве вистачило на два дні. Втративши останню надію на допомогу, частина повстанців 7 серпня погодилася почати переговори з польським гетьманом. Ті, хто не бажав компромісу з ворогом, на чолі з Гунею і Філоненком покинули табір і подалися на Запоріжжя.

«Ординація Війська Запорозького»Скасовано виборність козацької старшини. Ліквідовано козацький суд. Козацький реєстр зменшувався до 6 тисяч осіб. Лише сотники та отамани могли бути обрані з козаків, які мали заслуги перед  Річчю Посполитою. Усі виключені з реєстру повинні були повернутися до свого попереднього стану. Замість гетьмана призначали старшого комісара козацького війська, який підлягав безпосередньо коронному гетьмановіРезиденцією комісара було місто Трахтемирів. Козакам дозволялося жити лише в королівських маєтностях Черкаського, Корсунського та Канівського староств. Міщанам і селянам під страхом смертної кари заборонялося вступати у козаки і навіть віддавати своїх дочок заміж за козаків. Два полки реєстровців повинні були постійно перебувати на Січi

Висновки. Основними причинами поразки козацько-селянських повстань були:

Узагальнення знань

Домашнє завдання. Опрацьовати § 16 та зміст презентації

Використана літератураhttps://we.org.ua/history/kozatsko-selyanski-povstannya-1637-1638-rokiv-pid-provodom-p-buta-pavlyuka-ya-ostryanyna-ostryanytsi-d-guni/Щупак І. Я. Історія України: підручник для 8 класу закладів загальної середньої освіти/І. М. Щупак, Б. В. Черкас, О. В. Бурлака, Н. С. Власова та інші – Київ: УОВЦ «Оріон». 2021 Вікіпедія