Презентація уроку "Міста і їхні спільноти, практики самоврядування. Міське господарство"

Міста та їх спільноти. Міське господарство. Ліцей № 3 Охтирської міської ради. Сумської областіПідготував Іван СОБОЛЄВ

Опорні поняття

Опорні дати. Маґдебурзьке право 1339 р. отримав Сянок 1374 р. — Кам’янець 1390 р. — Берестя 1396 р. — Холм 1432 р. — Луцьк 1494 — 1497 рр. — Київ 1498 р. — Дубно

Знати та вміти. Знати відмінності між містом і селом. Вміти характеризувати соціальну структуру міста. Знати поняття по теміДавати характеристику міст по характеру приналежності міста. Характеризувати управління містом. Знати особливості міст України

МІСТОПоява на Україні нових міст. У цей час в Східній Україні були засновані Конотоп, Фастів, Лисянка, Шаргород, Кременчук, Гадяч, Миргород, Яготин, Старокостянтинів, Умань, Бориспіль, Гайсин та десятки інших міст і сотні містечок. У 40-х роках XVII ст. на Україні налічувалося вже близько тисячі міст і містечок. Деякі з них мали значне, як на той час, населення (Львів — 15-18 тис., Київ — 15 тис., Меджибіж — 12 тис., Біла Церква — понад 10,7 тис., Животів — понад 10,1 тис., Острог — 10 тис., Кам’янець — щонайменше 10 тис.). Типовим, однак, для України на той час було місто з 2-3 тис. жителів

Структура міст. Міста, які належали державі (королівські), були також адміністративними центрами й управлялись найчастіше на основі магдебурзького права. Але більшість їх належала феодалам, у тому числі й церкві (католицькій або православній). Так, у Київському воєводстві з 206 міст королівських було 46, приватновласницьких — 150, церковних — 10; у Брацлавському воєводстві з 117 міст відповідно: королівських — 6, панських — 111 і т. д. Загалом на Україні понад 80% міст становили приватну власність, окремі з них також користувалися магдебурзьким правом. Деякі магнати володіли багатьма містами. Конєцпольському, наприклад, лише на Брацлавщині належало 170 міст і містечок, Острозькому — 80

юридик —земельне володіння на території королівських міст світських і духовних феодалів, які не підлягали міським судам та адміністрації. До них іноді входили цілі квартали з ремісничим і торговим населенням. Утворювалися вони на основі привілеїв, виданих королем. Власники юридик поселяли тут ремісників, купців тощо, з яких на власну користь стягували різні збори, примушували відбувати повинності.

маґістрат – орган міського самоврядування складався з двох колегій – ради і лави. До складу першої входили «радці» (або «райці», нім. Ratman) під керівництвом бурмістра. до другої – лавники (або «присяглі», нім. Schefen), очолювані війтом. Цікаво, що до кінця XVII ст. в деяких українських містах існували допоміжні судові структури у складі міської лави – колегії т. зв. «шафарів» . Незважаючи на те, що згідно із Маґдебурзькими статутами кількість членів магістрату мала становити 12 осіб (за кількістю Божих апостолів) в українських містах цього правила могли і не дотримуватися.

уряд лентвійта заступник війта, коли останній з тих чи інших причин не міг бути присутнім у ратуші (приміщення, в якому розташовувався маґістрат) під час ведення судових розслідувань. Найчастіше функції лентвійтів виконували старші лавники, тобто найбільш шановані громадою члени міського уряду

Управління містомлентвійт здійснював загальне керівництво обома урядовими структурами.однак у судових засіданнях нерідко брали участь один-два лавники міську канцелярію очолював писар – особа, що добре розбиралася у праві, опікувалась міським діловодством, а іноді й освітніми закладами у місті. Шафарі разом із бурмістрами, відповідно до чинного законодавства, мали щороку звітувати перед лентвійтом і усією громадою

ЛОХВИЦЯНе було лави, всі її функції, а саме: розгляд цивільних і кримінальних справ, виконували бурмістри, які до того ж мали дбати про обороноздатність містечкових укріплень, збирання торгових мит, «підтримання зв’язків з гетьманською адміністрацією та царськими (московськими) воєводами. Судові засідання в лохвицькій ратуші майже постійно відвідували представники козацької старшини вищих урядників маґістрату обирали самі міщани Особливістю управлінської вертикалі в Лохвиці було те, що її війт не міг залишатися на уряді пожиттєво

 Ремесло і торгівля. Одним із показників рівня розвитку господарства в середньовічному місті була кількість ремісників і ремісничих професій. Найбільше ремісників оселилося у Києві і Львові. Загалом у першій половині XVII ст. в українських містах існувало близько 300 ремісничих спеціальностей. Число ремісників і кількість цехів збільшувались. Зростання міського населення зумовило збільшення таких ремісників, як пекарі, м'ясники, різники, пивовари, медовари, гуральники, солодівники, олійники, мельники. Одночасно відбувався поділ окремих галузей ремісничого виробництва на самостійні ремесла. Так, у шкіряному виробництві виділилися гарбарі (чинбарі) білошкірники і червоношкірники, кордибанники (чорношкірники).

Соціальний і національний склад міського населення. Жителі міст, як і раніше, поділялися на міську аристократію — патриціат, бюргерство — цехових майстрів і торговців середньої категорії, тобто все заможне міщанство, що не належало до міської аристократії, і експлуатовану та безправну міську бідноту — плебс.

патриціат До якого належали родини польських і українських багатіїв, а також розбагатілі родини німецької, вірменської та інших національностей, верховодив усім міським життям. Так, у 1576 р. львівські цехи, нарікаючи на свавілля міської аристократії, писали в своїй скарзі: «одна... родина управляє містом... Бурмистром є Вольф Шольц, один син його обіймає верховну владу війтівства, інші сини... є лавниками (членами лави), зяті — райцями (членами ради)». Патриціат, переважно в західноукраїнських містах, підтримував колоніальний режим шляхетської Польщі.

БЮРГЕРИцехові майстриторговці

ПЛЕБСзбіднілі цехові майстри підмайстри учні партачі (позацехові ремісники) різні експлуатовані й обмежені в правах (або й зовсім безправні) категорії — переважна більшість міського населення. Міська біднота була тією радикальною верствою, яка виступала насамперед проти соціального гніту, боролася як проти господарів-майстрів, так і проти утисків феодалів

козаки й жовніри Значну частину міського населення становили козаки й жовніри військових залог. Це передусім стосується Подніпров'я та Брацлав'щини

НАЦІОНАЛЬНИЙ СКЛАДСтрокатим був і національний склад міських жителів. Крім українців, що становили основну масу населення, у містах проживали також росіяни, білоруси, молдавани, литовці, поляки, вірмени, євреї, угорці, греки. Заможні іноземці займалися торгівлею, орендою промислів, маєтків, відкупом мит.

Висновки. Характерною рисою культурного життя був взаємовплив міського і сільського населення. Міста ставали осередками фахової, "високої" культури. В культурі побутовій ранні міста багато взяли від сіл, але згодом стали впливати на культуру селян, хоч дещо з неї й надалі переймали.

Узагальнення знань. В чому відмінність між містом і селом?Охарактеризуйте соціальну структуру міста?Що таке юридик?Які види міст існували в Україні?Охарактеризуйте управління містом?Які особливості міст різних регіонів України?

Домашня робота. Опрацювати конспект уроку та зміст презентації