Презентація уроку "Правобережне козацтво. Слобідська Україна. Запорожжя (Військо Запорозьке Низове)."

Правобережне козацтво. Запорожжя (Військо Запорозьке Низове). Ліцей № 3 Охтирської міської ради. Сумської областіПідготував Іван СОБОЛЄВ

ОПОРНІ ПОНЯТТЯ

ОПОРНІ ДАТИ

ІСТОРИЧНІ ОСОБИСемен Палій. Андрій Могила

Знати та вміти

ПЛАН

Географія. На початку XVIII ст. під поняттям «Правобережна Україна» розуміли регіон між середніми течіями Дністра і Дніпра, який охоплював територію Брацлавського і південної частини Київського воєводств (північна межа проходила південніше р. Стугни, по її течії, далі до р. Ірпінь, далі в південному напрямі до лінії кордону Брацлавського і Київського воєводств). До Андрусівського перемир'я 1667 р. до складу Правобережжя також входив Київ (та частина території поблизу Києва між Стугною, Дніпром та Ірпенем), після цього цей район постійно був володінням Московського царства і вважався частиною лівобережного Київського полку. З іншого боку в той самий час існувало ширше визначення Правобережної України, яке поширювалось і на решту території Київського воєводства, розташованої на правому березі Дніпра, і також на Волинське воєводство.

XVII сторіччя. За Андрусівським перемир'ям 1667 р. Правобережна Україна залишалась у складі Речі Посполитої. Унаслідок Бучацької мирної угоди 1672 р. землі Правобережжя було поділено на три частини: Поділля зайняла Османська імперія, Брацлавщина і Південна Київщина перебували під владою правобережного гетьмана Петра Дорошенка , решта території Правобережної України належала Речі Посполитій. За Бахчисарайською мирною угодою 1681 р. кордон між Московською державою й Османською імперією визначили по Дніпру, і Південна Київщина, Брацлавщина та Поділля потрапляли під султанську владу. Після поразки османської армії під Віднем (1683) уклали Карловицький мир 1699 за яким Правобережна Україна знову цілком перейшла до складу Речі Посполитої. У 1685 р. сейм Речі Посполитої прийняв ухвалу про поновлення на території колишніх правобережних українських полків козацтва з усіма його правами та вольностями. Внаслідок цього правобережні полки було відроджено, почалось швидке заселення території людьми, що прибували сюди з інших українських земель.

Відновлення козацтва на Правобережній Україні (1685)У 1684 р. король Ян ІІІ Собєський видав універсал, яким дозволяв козакам колишніх правобережних полків селитися навколо Чигирина, Канева, Корсуня, Черкас, Умані, Кальника та Білої Церкви. Це рішення мало декілька наслідків — забезпечувало безпеку південно-східних рубежів Речі Посполитої, відзначало заслуги українського козацтва у протистоянні османській загрозі, а також мало на меті господарське освоєння розореного тривалими війнами українського Правобережжя. Черговий сейм, скликаний на початку 1685 р., своєю постановою від 16 лютого підтвердив законність королівського універсалу, визначивши наступне: «Усіх козаків низових і українських, які побажали визнати Могилу гетьманом, мають осідати на Україні, їм повертаються їхні прадавні вольності, свободи і привілеї, що були даровані нашими попередниками…».

Процес відновлення. Відновленню життя в Правобережній Україні значну увагу приділяв Степан Куницький, якого Собеський затвердив гетьманом ще в 1683 р. За досить короткий час його гетьманства (1683—1684) були відбудовані міста Корсунь, Богуслав, Мошни. Гетьману Андрієві Могилі було дозволено набирати полковників не з шляхетського стану, як було досі, а серед козацької старшини. Відразу по цьому на Правобережжі відродилося декілька козацьких полків — Білоцерківський (Фастівський), Брацлавський, Вінницьий (Кальницький) та Корсунський. Для гетьманської резиденції Могила обрав місто Немирів на Вінниччині. Влітку 1687 року призначив наказним гетьманом полковника М. Булигу. Під час гетьманування Могили у 1686, 1687, 1689 роках за дорученням уряду Речі Посполитої складалися козацькі компути (списки, реєстри). Стефан Куницький

Процес відновлення. Процес заселення цих земель очолили старі заслужені козаки Семен Палій, Захар Іскра, Самусь  та Андрій Абазин. На відміну від своїх попередників, які спиралися переважно на військовий, авантюристичний елемент, вони віддавали перевагу осілому, землеробському населенню. Декларовані пільги привертали сюди мешканців Лівобережжя, переселенців з інших районів Правобережжя, Галичини, вихідців із Білорусі та Молдови. На теренах, визначених владою Речі Посполитої, було створено чотири територіальні козацькі полки. На території полків влада належала полковникам, сотникам й іншим представникам адміністрації. На місцях поширювалися норми звичаєвого та козацького права. У містах і селах створювалися органи козацького самоврядування. Очолював козацьку адміністрацію наказний гетьман, якого призначав король. У 1689—1693 рр. наказним гетьманом був Гришко, а його наступником став Самусь. Козаки нових полків (2 тис. яких були записані до реєстру) брали активну участь у війні з Османською імперією, за що отримували чималі гроші від влади Речі Посполитої. Зміцнення козацтва призвело до загострення конфлікту зі шляхтою, що спалахнув у 1688 р. Але поки йшла війна з Османською імперією, верховна влада Речі Посполитої закривала на це очі.

Семен палій. Народився майбутній герой у 1641 році в невеличкому місті Борзна на Чернігівщині. Батько, Пилип Гурко, був козаком Ніжинського полку, у який, змужнівши, вступив хлопець. За деякими даними, навчався в Києво-Могилянській академії. Бажаючи більшого простору для прояву патріотичного духу, в 1660-х роках перейшов під булаву Петра Дорошенка та згодом покинув його заради служби на Запорізькій Січі. На новому місці швидко здобув авторитет лідера і збудував стрімку кар’єру. У 1683 році на чолі загону козаків вирушив до Відня на боротьбу з Османською імперією. Козаки відзначились у Віденському тріумфі, а згодом у походах Східною Європою. За відвагу та хоробрість Ян ІІІ Собєський прозвав його «богатирем з-під Відня»

Семен палій. Весною 1684 року Палій повернувся на Правобережну Україну, землі якої належали Речі Посполитій згідно Андрусівського договору 1667 року. Ян Собєський дозволив Палію оселитись на землях Київщини та формувати нові добровольчі полки. Для Семена це була замала територія, тому він зайняв  Брацлавщину, Поділля, Волинь, а з часом частину Білорусі та Молдавії..отаман зайнявся організацією внутрішнього життя Правобережжя. Була запроваджена система оподаткування, для торговців введено мита та повинності. Народ почав повертатися і налагоджувати життя та побут. Через значне збільшення кількості населення вдалось сформувати Фастівський, Богуславський, Брацлавський та Корсунський полки. Семен Палій із козацького полковника перетворювався на гетьмана.

Військові походи. Семен Палій Усе життя він провів у бойових походах і тримав вірну шаблю в руках і вдень і вночі.  У складі польського війська у 1685 році бився у Молдавському князівстві і був поранений під Боянами на Буковині. Не дивлячись на це, у 1686 році разом з польською армією захопив молдавську столицю, місто Ясси. У 90х роках ХVII століття козацькі полки Палія вели активну боротьбу з турками і татарами на Західному Поділлі, захищали Немирів, Умань, Білу Церкву, Смілу та Фастів. Під його проводом були проведені військові операції в Північному Причорномор’ї, Молдавії, в районі річки Дністер, захоплено місто Кизикермен, відбулись бої під Очаковом, Білгородом та Буджаком. Нападів козацьких загонів неодноразово зазнали фортеця Сороки на Дністрі, Бендерська фортеця, міста Ягорлик та Кизикермен.

повстання під приводом семена палія1699 році Варшава ухвалила рішення про ліквідацію добровольчих козацьких полків на території Правобережної України. На розпуск коронний гетьман дав два тижні і одночасно відправив польські війська на допомогу. Протягом року на польській Україні відбувались постійні сутички між коронними військами й козацькими загонами. Для врегулювання питання козаки подали протест, але сейм відхилив його і новий король Речі Посполитої Август ІІІ розпорядився передати землі шляхті. Як наслідок, у 1702 році у Фастові відбулась нарада, на якій окрім козаків, міщан, української шляхти та духівництва були присутні ватажки полків Семен Палій, Самійло Самусь та Захар Іскра. За рішенням зборів було ухвалено  початок антипольського повстання. Пізніше цей протест будуть називати «Паліївщина» та «друга Хмельниччина». Протягом 1702-1704 років бунт українського народу під проводом визначних ватажків мав перемінну вдачу. Ключову роль у ході повстання зіграв Гетьман Лівобережної України Іван Мазепа. Тримаючи в руках гетьманську булаву і Запорізьку Січ, Мазепа не мав такого міцного авторитету в простих козаків та народу лівобережжя. Семен Палій був патріотом, що бажав об’єднати українські землі в єдину могутню державу, а це заважало всім: і Москві, і Польщі, і гетьману Мазепі.

повстання під приводом семена палія. Як і в попередні десятиріччя, у визвольному русі початку XVIII століття на Правобережжі чітко позначилися класові інтереси селян, рядових козаків і міської бідноти, з одного боку, й козацької старшини, з другого. У першій половині 1702 р. визвольний рух охопив Брацлавщину, Поділля й Волинь. Заворушення почалось і на Київщині, куди прибули польсько-шляхетські загони з наміром витіснити козацькі полки та повернути шляхті відібрані маєтки. Наприкінці липня 1702 р. вибухнуло повстання селян, міщан і козаків у Богуславі, Корсуні й Лисянці. Його очолили полковники Самусь та Іскра. Повстання набрало антифеодального і визвольного характеру. Повстанці склали присягу Московському царству. Виданий провідниками повстання універсал закликав населення до рішучої боротьби з загарбниками, вигнання їх з української землі. На їх заклик, відгукнулися не лише козаки, а й селяни. Бої розгорнулися насамперед у Брацлавському і Подільському воєводствах, а потім перекинулися на Волинь і решту Поділля, сягнувши й Галичини. Селянські загони з'явилися в околицях Золочева і Сокаля.

повстання під приводом семена палія. За короткий час повстанське військо досягло 5 тис. чоловік і мало намір виступити на Білу Церкву, На Поділлі і Брацлавщині повстанські загони групувалися навколо козацького полку, очолюваного Андрієм Абазиним. Повстання перекинулось на Лівобережжя у Переяславський полк. Старшині вдалося його придушити. Заворушення почались на Запоріжжі! Пригноблені маси виступали проти утисків старшини. Тому гетьман Мазепа і лівобережна старшина вороже поставилися визвольного руху на Правобережжі, відмовилися подати військову допомогу козацьким полкам/У жовтні 1702 року Самусь під Бердичевом розгромив військо Речі. Полковник Абазин здобув Вінницю, Бар, Дунаївці, Меджибож. Палій після тривалої облоги здобув фортецю Білу Церкву і переніс туди свій осідок.

повстання під приводом семена палія. У січні 1703 року 15-тисячне каральне військо з 44 гарматами вторглося на Поділля, де повстанські сили не перевищували 12 тисяч й були розкидані на великій території.. Поляки зненацька захопили козацькі частини, що розбрелися на зимові квартири, і завдали їм дошкульних ударів. До того ж поляки спонукали виступити кількатисячну татарську орду на українські землі з півдня. Коронне військо і посполите рушення захопили ряд міст. Поблизу Старокостянтннова У жорстокому бою повстанці під керівництвом самуся зазнали великих втрат і відступили. В січні — лютому 1703 року повстання на Поділлі було жорстоко придушене. На Брацлавщині полковник Абазин збирав сили для відсічі коронному війську. Повстанці намагалися відстояти Немирів, але, відступили до Брацлава. Проте із Брацлава відступили до Ладижина, втративши при цьому гармати, Полковник Абазин,, виступив назустріч ворогам. Зав'язався запеклий бій, в якому повстанці зазнали поразки. Частина повстанців відступила в Молдавію. Коронні війська в Ладижині стратили 2 тисяч чоловіків, жінок і дітей18 березня 1703 р. Адам Сенявський в універсалі оголосив про придушення повстання.. Однак універсал не відображав справжнього становища на Правобережній Україні. Каральна експедиція до придушення визвольного руху. На головний його осередок — Київщину, де в містах-фортецях дислокувалися значні селянсько-козацькі сили під проводом Палія, Самуся та Іскри, каральні війська не наважилися наступати.

Закінчення повстання На початку 1704 року Самусь та Іскра приїжджали на Лівобережжя, щоб домогтися прийняття їх під протекторат Московського царства.. Однак гетьман Мазепа рішуче відмовився. Гетьман посилав у Москву доноси на Палія, звинувачував його у зраді і зносинах з магнатами.. Не маючи достатніх та вірогідних відомостей про становище на Правобережній Україні, царський уряд повірив доносам Мазепи і навіть дозволив заарештувати Палія, але з умовою, щоб замість нього поставити такого самого противника шляхти.2 березня 1704 року Петро І спеціальним листом закликав Палія негайно передати Білу Церкву полякам і капітулювати. Палій посилив боротьбу. Активізували діяльність партизанські загони на Волині, Поліссі і в Галичині. Навесні 1704 року до Батурина надійшов царський указ — козацькому війську переправитися на правий берег Дніпра і вести боротьбу проти загонів магнатів На Поділлі ватажок Федір Шпак, зібравши повстанський загін з 1500 козаків, оголосив себе полковником Війська Запорізького й розпочав справжню війну проти шляхти. Повстання перекинулося у Молдову. Хвилювання козацької сіроми почалося на Запоріжжі, де 8 тис. козаків мали намір іти на Лівобережжя й громити там маєтки панів та орендарів. Старшина ледве стримала цей рух. Увечері 31 липня 1704 року за наказом Мазепи був заарештований Семен Палій, який з невеликим загоном перебував у таборі козацького війська під Бердичевом. С. Палія звинувачували у зраді. Гетьман негайно послав чималий загін сердюків та компанійців для захоплення Білої Церкви, в якій перебував гарнізон з кількох сотень правобережних козаків. Незабаром їм вдалося захопити фортецею. Місто-фортецю Немирів Залишивши на Правобережжі 3-тисячне козацьке військо, Мазепа з полками наприкінці жовтня 1704 року повернувся на Лівобережжя. На Правобережжі залишилися й полки Самуся та Іскри. Семен Палій майже рік перебував у в'язниці Батуринської фортеці. У червні 1705 року під вартою його відправлено в Москву. За царським указом від 30 липня козацького полковника заслано до Сибіру — спочатку у Верхотур'я, потім у Тобольськ, де він перебував до кінця 1708 року.

ЦІКАВІ ФАКТИ ПРО СЕМЕНА ПАЛІЯвін провів у бойових походах і тримав вірну шаблю в руках і вдень і вночі. За нелюдську силу і стійкість вважався характерником. Семен Палій – єдиний реальний козак, про якого склали думи, легенди і пісні. Зокрема поема Тараса Шевченко «Чернець», поема-балада Левка Боровиковського «Палій».Є одним із ключових героїв роману «Чорний вершник», що входить до тетралогії Володимира Малика «Таємний посол». На території дендропарку «Олександрія» найвищий пагорб названий на честь полковника – урочище «Палієва гора». На цьому місці у ХVІІ столітті базувався один із його козацьких загонів. У наш час існує громадська козацька організація «Білоцерківська Січ імені Семена Палія». У місті Фастів встановлено памятник Семену Палію.Існує два дуби Палія: перший росте на Палієвій горі в парку Олександрія, а другий, за легендою посаджений самим полковником, знаходиться у Фастівському лісництві, в урочищі Унава.

Чортомлицька Січ. Чортомлицька Січ (також Стара Січ) — Запорозька Січ заснована козаками на чолі з кошовим отаманом Федіром Лютаєм влітку 1652 року на правому березі Чортомлика — рукава Дніпра. Проіснувала до 25 травня 1709 року, відколи була зруйнована за підтримку запорожцями на чолі з Костем Гордієнком самостійницької політики гетьмана Івана Мазепи.

Діяльність СічіВсенародне визнання і гучна слава Чортомлицької Січі поширились в часи отаманства Івана Сірка (1659—1680), який більше 15 разів обирався кошовим отаманом, здобувши всенародне визнання своїми військовими заслугами. Зокрема прославився розгромом 60-тисячного османсько-татарського війська, що несподівано напало на Січ в новорічну ніч 1675—1676 року; а також Кримським походом 1676 року, коли запорожці під проводом Сірка вперше форсували Сиваш і розгромили ханську столицю Бахчисарай. З часів Гетьманщини, збройними силами якої виступало Військо Запорозьке, утверджується термін «Низове Військо Запорозьке», військово-політичним центром якого стала Чортомлицька Січ. Як опозиційна військова сила Андрусівське перемир'я 1667 року, укладене між Річчю Посполитою та Московією, значно погіршило становище Запорозької Січі, яка потрапила у подвійну немилість обох держав. Чортомлицька Січ стала першої Січчю, що мала трьох ворогів: Річ Посполиту, Московію та Кримське ханство в союзі з Османською імперією.

Доба Хмельниччини. За часів Хмельниччини Січ надійно охороняла тодішні південні кордони України. Запорожці брали участь у походах гетьмана, відзначившись у битвах під Жванцем (1653 р.), Городком (1655 р.), під час другої облоги Львова (1655 р.) та ін., були активною силою в переможних битвах у Білорусі (Гомель, Бихів, тощо), Литві (взяття Вільно), Латвії (спільна з царськими військами облога Риги), Речі Посполитої (взяття Любліна), здійснювали походи проти Османської імперії, Кримського ханства та ногайських орд.

Доба Руїни. Після смерті Б. Хмельницького політика Чортомлицької Січі йшла врозріз з політичними намірами володарів Гетьманщини. Так, запорожці не підтримали намагань гетьмана І. Виговського . Тодішній кошовий отаман Я. Барабаш надав збройну допомогу М. Пушкарю, який прагнув стати гетьманом. Після зречення І. Виговським гетьманства й обрання гетьманом Ю. Хмельницького, Чортомлицька Січ почала відігравати провідну роль не лише на теренах Нижнього Подніпров'я, а й на Лівобережній Україні., визнання московським царем кошового отамана І. Брюховецького одним з кандидатів на гетьманську булаву Лівобережної України. Кульмінацією впливу Чортомлицької Січі на політичні події Лівобережжя стали вибори гетьмана на Чорній Раді неподалік Ніжина у червні 1663 р. Саме 40-тисячне військо І. Брюховецького, більшість якого становили запорожці, стало головним аргументом перемоги останнього в боротьбі за гетьманську булаву. З 1663 — к. 1660-х рр.. Чортомлицька Січ, що раніше виступала опозиційною силою Гетьманату, визначала зовнішню та внутрішню політику козацької держави. Новий гетьман І. Брюховецький почав призначати запорожців на полковницько-сотницькі уряди Гетьманшини, тим самим відсторонивши від цих посад вихідців із місцевої старшини. Так, у 1663 р. замість багатого й впливового В. Золотаренка, полковником було призначено запорожця Матвія Гвинтівку, якого пізніше у 1667 р., змінив інший січовик А. Мартинович. Водночас, Переяславським полковником було призначено запорожця Д. Єрмолаєнка.

Будівництво фортець поблизу СічіМосковське царство, прагнучи більше контролювати дії запорозьких козаків та напрямки політики спорудило в 1688 р. на річці Самарі фортецю, названу пізніше Новобогородицькою, причому сам гетьман І. Мазепа з 20 000 гетьманських козаків та 10 000 московських стрільців, заступав нову будову від запорожців, щоб вони її не пошкодили. У ній залишався московсько-український гарнізон з 1000 чоловік, через кілька місяців доповнений загоном із 700 донських козаків. Під час Другого Кримського походу було обрано місце для побудови Новосергіївської фортеці— ще однієї фортифікаційної споруди на р. Самарі, будівництво якої велося у період з 20 червня по 18 липня 1689 р. Протягом 1701—1703 рр. було збудовано ще одну фортецю на лівому березі Дніпра в урочищі Кам'яний Затон, поблизу річки Білозірки, навпроти Микитиного Рогу.

Участь у Північній війніУ 1701 р. запорожців вперше було залучено до бойових дій проти шведів. Так, 2 тис. січовиків, разом із козаками гадяцького полковника Бороховича, прийшли до Пскова. Наприкінці 1701 р., бувши відпущеними додому, запорожці, вочевидь, не діставши належної їм платні, проходячи теренами Великого князівства Литовського, пристали на службу до литовського гетьмана Сапєги, союзника Карла ХІІ.12 березня 1709 р. на Січі відбулась козацька рада, на якій запорожці вирішили приєднатись до гетьмана І. Мазепи та Карла ХІІ у боротьбі проти Московії.

Зруйнування СічіДізнавшись про допомогу запорожців Мазепі, царський уряд направив на Січ каральну експедицію під проводом полковника Яковлєва. Прямуючи на Січ, війська нищили козацькі містечка й села. Було спустошено й містечко Переволочне, Козацьку залогу, що стояла там, було вирізано, а флотилію козацьких човнів спалили. Проте захопити і зруйнувати Січ із першої спроби не вдалося, до того ж війська зазнали чималих втрат. На допомогу Яковлєву прийшов загін компанійського полковника Гната Галагана, так як він добре знав Січ та її околиці, і облудно пообіцяв січовикам недоторканність. Оборону Січі очолив наказний отаман Яким Богуш, який наказав козакам відкопатися від берега, після чого в прокопаний рів потрапили води Чортомлика, а сама Січ опинилася на острові.14 травня 1709 року Карл ХІІ відновив воєнні дії; того ж дня три полки московської армії обступили Чортомлик. Кількасот запорожців, що перебували в той час на Січі, оборонялись, застосовуючи січову артилерію; близько 350 нападників загинуло, понад 150 було поранено. Але запорожцям не вдалося утримати оборону і, сівши на човни, вони подалися вниз по Дніпру. Московські війська увірвалися в Січ, захопили 36 гармат та іншу зброю, в тому числі й козацькі човни. Виконуючи наказ, московський полковник стратив усіх полонених, а потім зруйнував січову фортецю, спалив курені й військові будівлі, після чого спустилися по Дніпру і почали хапати й страчувати навіть тих козаків, які перебували на промислах і не брали участі у військових подіях.

висновки. Про роль семена палія у історії україни свідчаить наступні факти: складені народні пісні, перекази та легенди;написано ряд художніх та мистецьких творів. Палій — один із ключових персонажів роману Чорний вершник із тетралогії Таємний посол Володимира Малика. Запорожці Ч. С. брали участь у походах Б. Хмельницького, відзначились у битвах під Жванцем, Городком та Львовом (1655). Після смерті Б. Хмельницького Запорозька Січ стала відкрито протистояти гетьман. уряду. Січова старшина претендувала на відновлення колишньої провідної ролі у вирішенні загальноукраїнських проблем. За умовами Андрусівського договору 1667 Ч. С. підпорядковувалася Речі Посполитій і Рос. д-ві, а згідно зі статтями «Вічного миру1686» остаточно перейшла під владу рос. царя. виконувала також оборонні функції стримувала турецько-татар. агресію.. Найвідомішими кошовими отаманами, які кілька разів переобиралися, були І. Сірко та К. Гордієнко.

Узагальнення знань. На початку XVIII ст. під поняттям «Правобережна Україна» розуміли регіон між середніми течіями  річок …….. У 1701 р. запорожців вперше було залучено до бойових дій проти шведів. Так, 2 тис. січовиків, разом із козаками гадяцького полковника  ……….. Чортомлицька Січ заснована козаками на чолі з кошовим отаманом …….. За відвагу та хоробрість Ян ІІІ Собєський прозвав Семена Палія ……. Допомагали С. Палію у повстанні полковники ……….

Домащнє завдання. Опрацьовати § 35-36сторінки 152 - 153,154-156 та зміст презентації

Використана літератураhttps://myukraine.org.ua/semen-palij/Щупак І. Я. Історія України: підручник для 8 класу закладів загальної середньої освіти/І. М. Щупак, Б. В. Черкас, О. В. Бурлака, Н. С. Власова та інші – Київ: УОВЦ «Оріон». 2021 Вікіпедія