Економічне життя українських земель у XVI ст.

Економічне життя українських земель у XVI ст.

Домашнє завдання. Опрацювати § 4, презентацію та відео по темі уроку. Поняття вивчити. Повторити §6 - §7 курсу Всесвітньої історії.

Розвиток сільського господарства на українських землях у складі Литви і ПольщіНа українських землях у складі Великого князівства Литовського сільське господарство мало переважно натуральний характер. Сільськогосподарські продукти вироблялися переважно для власних потреб. Торгівля ними, особливо з іншими країнами, майже не велася. У той же час сільське господарство українських земель у складі Польського королівства поступово переорієнтовувалося на потреби європейського ринку, де зростав попит на продукцію промислів і сільського господарства. У володіннях короля і шляхти почали створювати фільварки, збільшувати панщину й відбирати землю в селян.

належала. ЗЕМЛЯДЕРЖАВІЦЕРКВИ ШЛЯХТІПустиня – незаселена земля Селище – залишені людьми поселення. ПОХОЖІ – особисто вільніНЕПОХОЖІ – особисто залежні СЕЛЯНИ

Похожі селяни сплачували РЕНТУ – натуральний податок, і кілька днів на рік відпрацьовували із своїм реманентом на користь землевласника

Селянська община, як правило, утворювалася з окремих селянських дворищ (5–11 «димів» – окремих господарств селянських сімей-родин). Населення дворищ складали як повноправні общинники так і залежні селяни. Дворище було суспільним господарчим комплексом із садибами, орними землями, сіножатями, лісами, водами. Певний час територіальними громадами були волості із центрами як правило в містах. Волосний устрій мав сотенно-десяткову систему. Проте у середині – другій половині XV ст. волості руйнуються, а основним осередком територіального самоврядування сільського населення постають сільські громади.

Копа (збори громади) – орган самоврядування. Компетенція

Сигизмуд ІІ Август. Великий князь литовський і польський король Сигізмунд II Август з метою збільшення доходів державної скарбниці вирішив організувати фільварки в королівських володіннях. У такий спосіб було започатковано першу відому на українських землях аграрну реформу.

Фільварок – хутір, маєток, велике шляхетське господарство, орієнтоване на ринок. Був багатопрофільним господарством, у якому вся земля належала панові і яке базувалося на праці залежних селян. Фільварок. Малюнок-реконструкція. 1 - панський ліс; 2 - панський будинок; 3 - перше поле; 4 - друге поле; 5 - пасовисько; 6 - панська піч; 7 - панський млин; 8 - сади й городи; 9 - третє поле. ПРИГАДАЙТЕ , що таке ФІЛЬВАРОК ?

Із середини XVI ст. система фільваркового господарства поширилася на більшості територій, що перебували у складі Великого князівства Литовського. У 1557 р. було прийнято правовий документ — «Устава на волоки», згідно з яким усі землі Великого князівства Литовського поділялися на ділянки площею 19,5 га кожна — волоки. Найкращими орними землями володіли держава та шляхта. Решту земель віддавали у користування селянам (переважно тягловим). За користування волокою селяни зобов’язувалися відпрацьовувати два дні на тиждень на панщині (в основному у фільварку). Фільварок став найбільш економічно вигідною організаційною формою господарювання. Тому магнати і шляхта активно створювали їх у своїх маєтках. Усередині огороджених фільварків розміщували житлові приміщення, будівлі господарського призначення (для великої рогатої худоби, свинарники, комори для збіжжя тощо).

Аграрна реформа передбачала єдині повинності для селян. Головними з них були панщина і грошовий оброк (чинш). Додатковою повинністю вважалися згони — строкові сільськогосподарські роботи, пов’язані зі жнивами, косовицею, переорюванням землі. Додатковою повинністю вважався продуктовий оброк — дякло.

Відбувалося закріпачення селян, пани на власний розсуд визначали їм панщину, повинності й податки, розпоряджалися їх майном і життям.

Розвиток міст у XVI cт. Залежно від підпорядкування міста на українських землях Речі Посполитої поділялися на: королівські (Польща) або великокнязівські (Литва) - до цієї групи належали здебільшого найдавніші міста; приватновласницькі або магнатські (найчисленніша група міст); церковні. Відмінність між містом і містечком: Населення міста займалося ремеслом, промислом та торгівлею. Населення містечка – землеробством.

Прочитайте текст джерела, дайте відповіді на запитання .1. Що вражало чужинців у повсякденному житті Києва?2. Які товари продавали на базарах?3. Як розвиток торгівлі позначався на добробуті мешканців міст?4. Які фактори впливали на особливий розвиток Києва?

XV - перша половина XVI ст. – час появи та бурхливого розвитку міст. Поява нових міст була зумовлена утвердженням великої земельної власності князів-магнатів. Князь отримував привілей на спорудження замку та осадження міста з дозволом на торгівлю в ньому в певні дні. Магдебурзьке право — середньовічне право, за яким міста звільнялися від управління й суду великих землевласників та дарування права на створення органів місцевого самоуправління. Перше в Україні – Санок (1339 р.), згодом Львів (1356), Кременець (1374), Київ (1494–1497) тощо. 

Міське самоврядування здійснював виборний магістрат

Позитиви магдебурзького права:створювало юридичне підґрунтя для відносно незалежного розвитку міст (захист міського населення від сваволі королівських намісників та великих землевласників); створення сприятливих умов для розвитку ремесла та торгівлі (регламентувало діяльність купецьких об'єднань і цехів, регулювало питання торгівлі); певна «європеїзація» міського життя (демократизм, менша орієнтація на центральну владу, бажання будувати суспільне життя на основі правових норм тощо);введення міста в чіткі правові норми (встановлювало виборну систему органів міського самоуправління та суду, визначало їхні функції, опіки, спадкування, визначало покарання за злочини тощо).

Негативи:посилення іноземної колонізації;релігійні обмеження; витіснення з органів міського самоврядування корінних жителів, місце яких зайняли поляки та німці;загострення проблем в економічній сфері, де серйозними конкурентами русинів стали вірмени та євреї більше, ніж у Західній Європі, втручання центральної влади в життя міст (зокрема призначення війта литовським князем).

Поширення цехової системи в українських містах. Цех – самоврядна громада вільних ремісників одного чи кількох фахів, сформована на основі взаємної допомоги та опіки для підтримки їхніх професійних інтересів. Порівняйте: Львів - 1425р -10 цехів 1579р -20 цехів. XVIІ ст. – понад 30цехів. Цех - об’єднання ремісників однієї професії. Цеховий статут- збірка прав та обов’язків ремісників, вимог до продукції, оплати праці тощо. Очолював цех - обраний цехмайстер. У сер - XVІ ст. В Україні налічувалося 130 спеціальностей у містах з них 80 ремісничі. Цехи об’єднували ремісників однієї професії та діяли відповідно Статутів.

РОЗВИВИТОК ВНУТРІШНЬОЇ І МІЖНАРОДНОЇ ТОРГІВЛІВнутрішня торгівля. ЯРМАРКИ(Київ, Львів, Луцьк, Кам’янець (Подільський) Держава давала дозвіл містам на проведення двічі або тричі на рік . Внутрішня торгівля сприяла об’єднанню українських земель в єдиний економічний простір. Зовнішня торгівля велась на всіх напрямах. Зі СХОДУ ввозили прянощі, коштовності, зброю, з ПІВНОЧІ- хутро, шкіру, вироби.Із ЗАХІДНОЇ ЄВРОПИ- тканини/атлас, сукно, оксамит. Вина, залізо. ВИВОЗИЛИ: зерно, мед, солону рибу, деревину, худобу тощо. ДРІБНА ТОРГІВЛЯ цехові майстри та дрібні торговці, майже щоденно у власних ятках (крамничках). Зазвичай щотижня був ТОРГ, де селяни продавали товари сільського виробництва, а містяни — ремісничі вироби.