Номер слайду 4
Про квіти ми дізнаємося із прадавніх часів, із міфів, легенд, казок, пісень, з усної народної творчості. Символіку багатьох таких легенд використовують і сьогодні при складанні квіткових композицій. Квіти були невід’ємною частиною релігійних обрядів. Із появою християнства любов до квітів не згасла, їх вирощували у монастирях, ними прикрашали храми і власні оселі. В епоху відродження (ХІV–XVI ст.) люди почали ще більше захоплюватись квітами. Наслідуючи намальовані натюрморти, починають складати букети з «живих» квітів. Слово «букет» французького походження. Воно означає складання квіткових композицій із квітів, а також аромат, запах чого-небудь. Перші букети складались заради приємного запаху, для них добирали запашні квіти.Із приходом стилю бароко і рококо (XVI–XVIII ст.) композиції стали більш вишукані і красиві. Для них брали великі рослини: лілії, півонії, троянди, тюльпани, доповнювали пальмовим листям, гілками кущів з декоративними плодами. Класицизм — це витончена простота, увага до досконалості деталей. Це проявилось не тільки в архітектурі і живопису ХVІІІ ст., а й у складанні букетів. Для букетів цього часу добирали незначну кількість рослин з вигнутими стеблами й асиметричною будовою. Улюбленими квітами були іриси, орхідеї. З плином часу квіти дедалі більше входили в життя людей. Скільки любові, тепла, уваги приділяли квітам Тарас Шевченко, Марко Вовчок, Леся Українка. Вони не тільки самі любили квіти, але несли їх в своїх творах до людей.