Презентація «Усі дороги ведуть до Риму». Квінт Горацій Флакк. «До Мельпомени». Тема мистецтва і призначення митця у творі. Пам'ятник як символ вічності поезії. Архітектура Давнього Риму.
Мета:навчальна: ознайомити учнів із життям і творчістю видатного давньоримського поета Горація на прикладі його оди «До Мельпомени»; розвивальна: розвивати навички виразного читання, аналізу поетичного тексту, порівняльного аналізу різних творів; зв’язного мовлення; виховна: сприяти вихованню інтересу до мистецтва.
Цікаво знати…Із цією добою пов’язані імена архітектора Вітрувія, історика Тіта Лівія, поетів Вергілія, Овідія, Горація. Офіційним напрямком у мистецтві став «августівський класицизм», що вимагав певних канонів, прославлення ідеї Римської державності, взірцевих форм. Римські митці орієнтувалися передовсім на великих майстрів Греції.
Горацій «До Мельпомени» (у перекладі Миколи Зерова)Мій пам'ятник стоїть триваліший від міді. Піднісся він чолом над царські піраміди. Його не сточить дощ уїдливий, гризький,Не звалить налітний північний буревій, Ні років довгий ряд, ні часу літ невпинний. Я не умру цілком: єства мого частина. Переживе мене, і від людських сердець. Прийматиму хвалу, поки понтифік-жрець Ще сходить з дівою в високий Капітолій.І де шумить Авфід в безудержній сваволі,І де казковий Давн ратайський люд судив,-Скрізь говоритимуть, що син простих батьків Я перший положив на італійську міру. Еллади давній спів. Так не таїсь від мируІ лавром, що зростив святий Дельфійський гай,O Мельпомено, ти чоло моє звінчай.
{5 C22544 A-7 EE6-4342-B048-85 BDC9 FD1 C3 A} Горацій. Г. Р. Державін. О. С. Пушкін. Національні особливостізгадує «високий Капітолій», шум Авфід (річка на півдні Італії). називає російські ріки (Волга, Дон, Нева), які надають змогу підкреслити велич слави поета, що відомий в усій країні; згадує імператрицю Катерину ІІ (у вірші вона виступає під іменем Феліци).називає національності, що населяють Російську імперію, знаменитий Олександрійський стовп, що знаходиться перед Зимовим палацом у Санкт-Петербурзі. Згадуються і декабристи («милость к падшим». Положення у суспільстві залежить від меценатства, а тому його пам’ятник не вищий за римських цезарів. оспівує імператрицю, бо так було заведено в ті часи. пам’ятник поетові вище «Александрийского столпа». Відчувається певна сміливість поета. Межі творчого безсмертя. Поет буде жити, поки «понтіфік- жрець. Ще сходить з дівою в високий Капітолій». “Доколь славянов род вселенна будет чтить”.“…доколь в подлунном мире // Жив будет хоть один пиит”.
«Кошик мудрості»Щасливий той, хто турбот не знає. Уводить в оману уявна довершеність. Труднощі долаю терпінням. Тільки рот розтули – й не повернеш летючого слова. Лягти за край свій любо і почесно. Правий до мети йде чесно. Обирай завдання по силах. Скільки голів, стільки й розумів. У таланта божий дух. Сила, позбавлена розуму, гине. Золота середина. Все має певну міру. Смерті весь не скорюсь. Своїм духом керуй. Сувора необхідність. Звів я пам’ятник свій. Звичай – тиран.
Літературне відлуння. Максим Рильський. Я пам'ятник собі поставив нетривалий — Не з міді гордої, не з мармурових брил. Скупі слова мої, що на папері стали, Укриє завтра пил. Ні сили вищої не дарувала доля, Ні слави славної мені не прирекла, І час мене змете, як сохле листя з поля. Мов крихти зо стола.І я забудуся, і, може, лиш припадком Хтось, розглядаючи старих книжок сміття, Незацікавленим напом'яне нащадкам Мале моє життя.І скаже: жив, писав; приймав хвали й образи; А втім, ніколи нам не бракне диваків... ... Та що, коли додасть: зате в житті ні разу Неправді не служив!