Сьогодні на уроці Очікувані результати навчання: Переказує зміст казки;Відповідає на запитання за змістом казки;Характеризує емоційний стан літературних персонажів, їх поведінку та вчинки, виявляючи толерантність; Творчо використовкє мовні засоби;Висловлює власне враження від прочитаного.
Замальовка життєпису письменника. Василь Королів–Старий (1879-1914) Диканський, Старий Василь, Подорожний, П. Щур, Хуторянин Старий, В. Дикий, Amator, В. Д., П-ий, Василь Королів-Старий – псевдоніми та криптоніми українського письменника, казкаря родом з Полтавщини Василя Короліва. Ще в дитячому віці вирішив бути письменником, малярем і лікарем. Свою мету вповні реалізував у всіх трьох напрямах.
З української міфології Лісовик — персонаж слов’янської міфології; лісовий дух, утілення лісу. Лісовика уявляли як бородатого сірого діда, на ньому звірині шкури чи червоний одяг. Очі цього духа зелені й палають. Вважали, що лісовик не має тіні, улітку ходить лісом, а взимку спить у землі. Може лякати людей, що заходять до лісу, своїм сміхом, збивати зі шляху, забрати дитину. Покровитель вовків і дрібних звірів, випасає зайців та оленів, а ведмеді служать йому як охоронці. За народними уявленнями слов’ян, лісовика можна задобрити, залишивши для нього частування..
Мавка — лісова істота української міфології, близька до русалки, в образі дівчини з довгим, зеленим, розпущеним волоссям. Згідно з народними повір’ями, на мавок перетворюються душі утоплениць або дівчаток, померлих без хрещення. Мавки живуть у лісах. Вважають, що мавки можуть заманювати хлопців у хащі, де залоскочують їх до смерті.
Хухи — добрі лісові духи в слов’янській міфології. Зовні вони схожі на маленьких пухнастих звірків. Давні слов’яни вважали, що свої маленькі будинки-нори хухи влаштовують між корінням дерев. Узимку вони впадають у сплячку аж до весни. Ці міфічні істоти мають здатність змінювати забарвлення шерсті залежно від того місця, де знаходяться. Вони дуже рідко спілкуються з людьми, а коли це роблять, то стають невидимими. Побачити їх можуть тільки люди з добрим серцем і світлою душею, які ніколи нікого не ображають. Хухи попереджають людей про небезпеку, яка чатує на мандрівника в лісі.
Читаємо разом. В лісі знявся переляк... Першим вісником прибіг сам не свій — аж мордочка йому побіліла — бувалий в бувальцях чорновухий Заєць. Захекавшись, він перебіг цілим лісом й кого тільки спіткав по дорозі, перед кожним сідав на задні лапки, передніми витирав вуса, відкашлювався й пошепки говорив:— Біда, братця! Біда-а!.. Бачив я, своїми очима бачив на узліссі мисливців, собак, загонщиків... Тисячі, ти-и-сячі йдуть сюди... А в кожного по кілька блискучих рушниць... Ріжки мідяні, а торбинки величе-е-зні, мов лантухи... А собак! А собак! — тисячі!.. Тікай, братця, куди хто!.. На цих словах він відсапував й прожогом летів далі до нової зустрічі. Навіть здибавши Лисицю, що саме вилізла з нори й, приплющивши око на сонце, потягувалася зі сну, навіть перед нею був спинився на мить й гукнув: — Біда, братця!.. Мисливці на узліссі!.. Тисячі... Але ж згадав, що й від самої Лисиці йому так само може бути біда а через те чкурнув ще дужче. Всі мешканці лісу заворушились... Хто тікав у поле, хто ховався у нору, хто шукав схови в дуплах або ж біг до очерету, що густо поріс понад болотом. А це, й справді, залунав постріл, загавкали ловецькі пси, заграли ріжки... Мавка Вербинка, що на день ховалася у великому дуплі старої верби над болотом, прокинулась й нашорошила вуха. Серце їй болісно стислося. Багато вже разів на своєму віку чула вона те собаче гавкання, ріжки, страшні постріли... Чула й знала, що багатьом звірам та птицям вони віщують смерть.
Читаємо разом. Знала й те, що ще більше буде таких нещасних, котрі довгий час конатимуть від ран, зарившися десь під кущами в листя. Будуть і такі, що вичуняють, але на все життя лишаться каліками. Мисливці на узліссі!.. Тисячі... Але ж згадав, що й від самої Лисиці йому так само може бути біда а через те чкурнув ще дужче. Всі мешканці лісу заворушились... Хто тікав у поле, хто ховався у нору, хто шукав схови в дуплах або ж біг до очерету, що густо поріс понад болотом. А це, й справді, залунав постріл, загавкали ловецькі пси, заграли ріжки... Мавка Вербинка, що на день ховалася у великому дуплі старої верби над болотом, прокинулась й нашорошила вуха. Серце їй болісно стислося. Багато вже разів на своєму віку чула вона те собаче гавкання, ріжки, страшні постріли... Чула й знала, що багатьом звірам та птицям вони віщують смерть. Знала й те, що ще більше буде таких нещасних, котрі довгий час конатимуть від ран, зарившися десь під кущами в листя. Будуть і такі, що вичуняють, але на все життя лишаться каліками.
1. Де відбуваються події казки В. Королева-Старого «Мавка- Вербинка»? Назвіть дійових осіб.2. Що є реальним, а що фантастичним у цій казці?3. Знайдіть опис зовнішності Мавки- Вербинки й прочитайте його. 4. Поміркуйте, чому творча уява наших предків наділила її очі, волосся та руки саме такими кольорами. 5. Знайдіть фрагмент, у якому Мавка- Вербинка лікувала Зайчика, прочитайте його. Що ви знаєте про надавання першої допомоги потерпілим? Які ви знаєте лікарські рослини? 6. Який епізод казки найбільш напружений? Перекажіть його. 7. Як лісника характеризують його ж слова: «Коли даєш якусь обітницю, то мусиш її додержати»? Які ще риси вдачі лісника вам сподобалися?Відповіді на запитання
. Попрацюйте в групах. Створення малюнкового сюжету. 1) Лісовик налітає на дерево й звалює його на яму; 2) Мавка Вербинка відкрилася перед лісником; 3) лісник опиняється в ямі з Вовком; 4) лісник готує молочну кашу з корицею; 5) Мавка Вербинка надає допомогу Зайчику; 6) Мавка Вербинка звертається до Хух по допомогу.