Презентація "Велика Британія в ХІХ ст."

Велика Британія в ХІХ ст. Втрата Великої Британією промислової першості. Посилення колоніальної експансії. Ліберальні реформи Д. Ллойд Джорджа

Втрата Англією промислового лідерства. У 70-х рр. ХІХ ст. Великобританія залишалася наймогутнішою європейською державою, випереджаючи усі країни за рівнем економічного розвитку і розміром своїх колоніальних володінь. Про її пріоритет на морі йшлося навіть у національному рівні : « Керуй, Британіє, морями!» Але світ змінювався і Великобританія невдовзі почала втрачати свої позиції світового лідера. Цю славу тепер намагалися перебрати у Британії Німеччина і США.

Причина втрати лідерства Великої БританіїЗастаріла технічна база. З 70-х років ХІХ ст. британський капітал у дедалі зростаючих розмірах почали вивозити до США , країн Латинської Америки й колонії. Почала істотно відставати у сфері технологій. Британський уряд продовжував дотримуватися фритредерської політики. Економічний розвиток Британії в останній третині ХІХ ст. Підприємці продовжувала розширення колоніальної експансіїВелика Британія зберігала провідну роль у світовій торгівлі , а Лондон, як і раніше вважався міжнародним фінансовим центром. У 90-х ХІХ ст. у Великій Британії з’явилися перші великі об’єднання підприємців

Внутрішнє становище країни. Політика літералів і консерваторів у другій половині ХІХ ст.{5 C22544 A-7 EE6-4342-B048-85 BDC9 FD1 C3 A}Назва партіїПрем’єр - міністр. Ліберали В. Гладстон. Визнана законною діяльністю профспілок і страйки; на виборах до парламенту запроваджено таємне голосування; виборча реформа дала право голосу більшості робітників і селян. Консерватори. Б. Дізраелі Остаточно скасована заборона на страйки, дозволена діяльність кооперативів; закони про обмеження робочого для 54 год на тиждень і про охорону дитячої праці

Ірландське питання У 80-х роках ХІХ ст. загострилося ірландське питання. Населення Ірландії , що вважалася частиною Великої Британії , але фактично була напівколонією , розгорнуло боротьбу за самоврядування – гомруль, яку очолив депутат парламенту Чарльз Парнелл. Він використовував усі можливі парламентські методи – обструкцію, позови, запити, аби привернути увагу громадськості до проблем Ірландії. Водночас, селяни, керовані Земельною лігою , розгорнули боротьбу проти англійських лендлордів, знищували їхні маєтки, врожай, худобу. Одним із нових методів боротьби став бойкот( від прізвища капітана Бойкота, щодо якого уперше було застосовано таку форму боротьби). Продовжувалася боротьба за вирішення релігійного питання, яка призвела до відокремлення ірландської церкви від держави у 1868 р. У 1886 р. уряд Гладстона вніс до парламенту закон про гомруль, але його було відхилено, внаслідок чого ліберали зазнали поразки на виборах. Гомруль (англ. Home Rule – самоуправління, автономія) – це автономія Ірландії, встановлення якої домагався від британської влади ірландський національний рух протягом 1870-1918 рр.

Нові тред-юніони. Нові профспілкові об'єднання , що виникли у Великій Британії наприкінці 80-х - на початку 90-х років ХІХ ст. Будувалися за виробничим принципом( на відміну від старих тред-юніонів , які об’єднували, як правило , робітників однієї професії) . У нові тред-юніони приймали некваліфікованих робітників . Із середини 1910 – х років втратили відмінність від інших тред – юніонів.

Ліберальні реформи Девіда Ллойда Джорджа. Промисловість, фінанси та торгівля. Держава контролювала економіку. У 1912 р. уряд ухвалив рішення про часткове відновлення контролю над залізницями й об’єднав залізничні компанії в чотири регіональні групи. Сільське господарство Узято курс на виробництво власних продуктів харчування та сировини. Політична сфера. Кабінет Ллойда Джорджа прагнув демократичні реформи. На початку 1918 р. в країні здійснено чергову виборчу реформу . Виборчі права одержали жінки віком понад 30 років. Чоловіки, що досягли 21 року, ставали виборцями , якщо вони мали постійне місце проживання й відповідали умовам майнового цензу.

Соціальна сфера. Уряд брав участь у здійсненні програм допомоги безробітним, житлового будівництва, у тому числі й для малозабезпечених британців. У 1918 р. закон про реформу народної освіти запроваджував обов’язкове навчання до 14-річного віку, а загальна початкова освіта була безкоштовнаІрландське питання 6 грудня 1921 р. британський уряд і представники нижньої палати ірландського парламенту підписали британо – ірландський договір про надання незалежності південній частині Ірландії, що одержала назву « Ірландська вільна держава». Шість графств, розташовані на півночі острова, переважно з протестантським населенням , залишались у складі Великої Британії. Після цього Велика Британія одержала офіційну назву - Сполучене Королівство Великої Британії і Північної Ірландії.