Презентація "Євген Плужник. «Вчись у природи творчого спокою...», «Ніч... а човен – як срібний птах!..»."

Євген Плужник. «Вчись у природи творчого спокою...», «Ніч... а човен – як срібний птах!..». Один із провідних поетів «розстріляного відродження». Урівноваженість душевного стану ліричного героя, мотив туги за минущістю краси, гармонією світу і людини, мить і вічність у чуттєвому вираженні. ТЛ: поглиблення поняття про ліричного героя.

Довелося чути про восьмеро дітей Павла Плужника. Відомі шестеро:сестри Ганна і Марія, брати Іван, Георгій, Василь і Євген. Євген був наймолодшою дитиною у родині, найулюбленішою і найтендітнішою.

Щоб утримати отаку величеньку сімейку, щоб вивчити дітей (а вони всі були дуже здібні, здатні до науки), батько мусив «крутитися». Він постійно перебував у роз’їздах, добуваючи необхідні кошти.

Плужники мали свій будиночок, садок, але жили навряд чи розкішно. В усякому разі, Євген Плужник завжди «малим був ситий», не було у нього звички претендувати на щось більше, аніж вимагається для задоволення елементарних потреб в їжі й одязі.

Розваги, скоріше за все, були невигадливі. Поет охоче розповідав про одного кантемирівського знайомого, який щонеділі приходив до них у гостину. Батько наказував виставити на стіл самовар, і вони вдвох заходжувалися пити чай з колотим цукром. Засиджувалися допізна, поки повністю не допивали, не спорожняли відерний самовар. І все це мовчки, не промовивши й словечка, тільки піт з чола витирали. Після чого знайомий втомлено підводився і казав: «Добре ми з вами погомоніли! Час і додому».

Євгенові ледве виповнилося сім років, коли вмерла його мати. Після її смерті господарство на себе взяла і займалася вихованням дітей далека родичка, жінка самотня і немолода. Малого Євгена вона любила, доглядала добре, та й взагалі хлопчик постійно був оточений турботою і теплом.

Євген вчився спершу вдома, в Кантемирівці, далі батько відвіз його до Воронежа і влаштував у гімназію. При цьому найнявши йому квартиру, де б той міг не тільки мешкати, а й столуватися. Розумний хлопчина оцінив зручності свого становища. Він записався негайно до місцевої бібліотеки, накупив цукерок, що їх полюбляв над усе. І зажив тим життям, яким йому хотілося жити. З усіх предметів йому подобались два — література й історія, не подобалися найбільше — фізика й математика. От він і ходив на літературу й історію, а фізику й математику старався обминути. Але як він не хитрував, усе закінчилося викликом батька до гімназії. «Знаєте,— сказали вчителі,— ваш хлопчик дуже хороший, тихий, чемний. Але атестувати його ми не можемо, бо він не відвідує уроків». Був скандал, було покарання.

Є. Плужник, за тих самих умов мав перевестися до Ростова. Де знову винаймали йому квартиру «із столом», щоб він тільки вчився. А вчився він своєрідно. Єдиною користю від такого навчання було серйозне і поглиблене вивчення літератури. З українською літературою він був обізнаний грунтовно, але знайомився з нею в приватних бібліотеках, здебільшого під час літніх вакацій на Полтавщину, куди батько не забував відправляти своїх дітей.

• З ветеринарно-зоотехнічним інститутом повторилося те саме, що і з гімназією: на лекціях він нудьгував спочатку, далі перестав відвідувати, а в стінах інституту найдовше Є. Плужник перебував того дня, коли забирав свої документи назад.

• Він керувався конкретною і омріяною метою: стати професійним актором, але невблаганна хвороба (туберкульоз) вже гризла його, а він не хотів своїх колег піддавати небезпеці. Саме тоді остаточно визріло у нього рішення серйозно зайнятися літературою.

Гороскоп письменника: Вирахувати за датою народження знак зодіаку Євгена Плужника. Зробити помітки рис характеру ,які притаманні цьому знаку.•

Прочитати уривок спогадів. Знайти риси, які притаманні письменнику. Простежити правдивість та зв’язок з гороскопомЄвген Плужник не сприймав совєтської дійсности й тікав у філософію, як слушно зауважив С. Гординський, але Плужник не сприйняв не тільки совєтської, але й взагалі ніякої дійсности і це неприйняття дійсности мало в нього філософський і дещо песимістичний відтінок. Він творив свою, ним самим вигадану дійсність і про цю ним витворену, замкнену в собі кімнатну дійсність, він розповідав у своїх поезіях. Тримався він у житті обережно й осторонь. Був спокійний, тихий, немовби відсутній. Більше мовчав. Був хворий, страждаючи на легені. Ходив звичайно в пальті. Злегка, нібито якось нерішуче покахикував. Горбився.

«Вчись у природи творчого спокою…»Вчись у природи творчого спокою. В дні вересневі. Мудро на землі,Як від озер, порослих осокою,Кудись на південь линуть журавлі. Вір і наслідуй. Учневі негоже. Не шанувати визнаних взірців,Бо хто ж твоїй науці допоможе. На певний шлях ступити з манівців?

Історія написання вірша"Вчись у природи творчого спокою…" – це один з найвідоміших віршів Євгена Плужника. А поета вважають одним з кращих представників українського культурного середовища XX століття.Євген Плужник з 1923 року працював перекладачем у редакціях, а вечорами продовжував самоосвіту й писав вірші. Вірш "Вчись у природи творчого спокою" написаний у 1927 році. На цей час поет вже хворіє на туберкульоз. Євген Плужник ніби втікав від дійсності, заглиблюючись у свій власний світ, але прагнув передати нащадкам думку про те, що все минеться, а людина все одно буде бажати гармонії з довколишнім світом. Творчий спокій – це саме те, що потрібно будь-якому письменнику, митцю, будь-якій людині, яка робить великий внесок у збагачення культурної спадщини. Постійні набіги різних думок, вічні проблеми зі знаходженням тієї «музи», яка буде надихати митця на створення нового. Якщо подумати глибше щодо цього, то можна дійти висновку, що талановита людина постійно шукає собі все нові й нові заняття, не може всидіти на місці, через що може поступово втрачати гармонію із собою і внутрішній спокій, який допомагає їй працювати над собою. Кожна людина має право на помилку, але аби цього не припускатись, необхідно навчитись жити в гармонії із самим собою, про що і написав відомий український поет Євген Плужник у своєму пейзажному творі «Вчись у природи творчого спокою».

Питання до вірша "Вчись у природи творчого спокою»Яка лірика поезії? Яким ви побачили ліричного героя "Вчись у природи творчого спокою»?Наймудрішою порою у вірші «Вчись у природи творчого спокою...‘’ є…? Про що змушує задуматися цей твір?  Яка тема твору? Яка основна думка?

Словникова робота. Стоїцизм (грец. sto — портик (галерея з колонами в Афінах, де Зенон, засновник Стої, навчав філософії)) — філософське вчення. Найважливішим своїм завданням стоїцизм вважав обґрунтування міцної і розумної основи морального життя людини, яку вбачав у подоланні пристрастей, силі духу, що виявляється у підпорядкуванні своїй долі. Основними чеснотами стоїка було проголошено стійкість, твердість у житті. Пейзажна лірика — умовна назва ліричного жанру, в якому йдеться про художні переживання природи, олюдненої та одухотвореної.

«Ніч... а човен — як срібний птах...»Ніч... а човен — як срібний птах!..(Що слова, коли серце повне!)... Не спіши, не лети по сяйних світах,Мій малий ненадійний човне!І над нами, й під нами горять світи...І внизу, і вгорі глибини... О, який же прекрасний ти,Світе єдиний!

Історія написання вірша "Ніч... а човен – як срібний птах!"Євген Плужник з 1923 року працював перекладачем у редакціях, а вечорами продовжував самоосвіту й писав вірші. Вірш "Ніч... а човен – як срібний птах!" увійшов до збірки поезій "Рівновага", яку автор закінчив у 1933 році. На цей час поет вже хворіє на туберкульоз. Євген Плужник не застав цю збірку опублікованою, бо її автор не встиг видати, тому що був заарештований. Невеличкий вірш і лише декілька образів. Ніч і човен... А ще місяць — силует човна у світлі місяця нагадує срібного птаха. Поет помер у 1936 році, а збірку опублікували в Аугсбурзі у 1948 році. В Україні збірка з'явилася ще пізніше – у 1966 році. Це мариністично-символічна поетична мініатюра, сповнена неоромантичного світовідчування. Вона нагадує симфонію, у якій почуття ліричного героя й морські краєвиди зливаються в один візерунок, характеризують макрокосмос і мікрокосмос душі ліричного героя, його бунтівливу вдачу. Водночас морська стихія є втіленням вічності, що підносить душу людини до космічних вершин, до абсолюту світла.

Питання до вірша «Ніч... а човен — як срібний птах...»- Із чим порівнюється човен у поезії Плужника? - Чим захоплюється ліричний герой поезії "Ніч... а човен-як срібний птах"? - Яка провідна ідея вірша? - Вірш "Ніч...а човен - як срібний птах!.." сповнений відчуттям ...?- Які образи вірша привернули вашу увагу? - Які асоціації вони породжували? - Які зорові образи постають у творі? - Якого емоційного забарвлення набувають ці образи?- Яким постає ліричний герой цього твору? - На вашу думку, до якого виду лірики — філософської, інтимної, громадянської, пейзажної, релігійної — належить цей твір?