Презентація "Види молотків та їх призначення. "

Види молотків і їх призначення

Інструмент знайомий з самого раннього дитинства — молоток, в уявленні багатьох людей виступає в ролі примітивного знаряддя праці, якими користувалися ще первісні люди. Звичайно, це історичний факт. Але він нітрохи не применшує ролі цього геніально простого пристосування ударної дії, яку з повною впевненістю можна описати як найбільш ефективний механізм перетворення кінетичної енергії в механічну роботу

Дві основні частини, з яких складається молоток — рукоятка і головка, міцно з’єднані між собою. При русі на масивну головку діють досить великі сили — при зісковзуванні з рукоятки під час удару, кінетична енергія головки дозволяє їй пролетіти кілька десятків метрів.

1. Носок; 2. Отвір під ручку; 3. Клин; 4. Обценьки;5. Бойок; 6. Щока; 7. Рукоятка.

Молоток тесляра Маса теслярського молотка знаходиться в межах 300 – 800 грамів. Призначені вони для забивання цвяхів і клинів, підгонки дерев’яних сполучень. Молоток тесляра відрізняється своєю формою — задня частина виконується у вигляді «ластівчиного хвоста», обценьків. Перше відоме зображення теслярського молотка звичного для нас вигляду датоване 1514 роком. Побачити його можна на картині Дюрера «Меланхолія».

Молоток столяра Столярні молотки - інструменти високої точності. Тут потрібно не настільки велика сила удару, як точність. Виробляються в широкому діапазоні з масою головної частини — від 100 до 800 грамів з кроком в 50 грамів. Ударна частина в більшості випадків — ідеально плоска. Тильна — може являти собою як обценьки, так і простий клин.

Молоток слюсаря Молотки слюсарні дуже схожі на столярні, але з клиноподібною задньою частиною і злегка опуклим бойком, загартованим до показника в 45 – 50 одиниць, що запобігає пошкодженню при ударах по керну або зубилу. Діапазон мас такий же, як і у столярних, рукоятки теж виготовляються з різних матеріалів, як правило, покриваються маслостійкими накладками.

Молоток каменяра Під цією назвою об’єднані різні види молотків, відмітною особливістю яких є наявність плоскої ударної частини і специфічної тильної, призначеної для сколювання і розбивання цегли і різних кам’яних і бетонних матеріалів. Тильна частина може мати вигляд плоскої або загостреної кирки. За цією ознакою інструмент муляра називається берлінським або женевським.

Молотки покрівельників У залежності від застосовуваного покрівельного матеріалу вибирається інструмент зі сталевим або полімерним бойком. Рукоятка зазвичай дерев’яна. На відміну від рихтувальних, теж призначених для роботи з листовим металом, тильна частина молотка покрівельника являє собою загострений клин, на зразок кирки. Він служить для пробивання отворів у аркуші відгинання фальців і кромок

Рихтувальні молотки і киянки Рихтувальні молотки і киянки призначені для вирівнювання деформованих жерстяних виробів, монтажу покрівлі, водостічних систем та інших операцій з листовим металом. Як правило, виготовляються з гуми або поліуретану, але є і моделі з металевою головною частиною, оснащуються змінними бойками з більш м’якого матеріалу.

Рихтувальні молотки Серед рихтувальних молотків користується популярністю безінерційний різновид інструменту, який абсолютно не дає відскоку. Такі молотки виконані з порожнистою ударною частиною, в яку засипали пісок або дрібний дріб. Вони повністю поглинають відповідну енергію удару і молоток ніби «прилипає» до оброблюваної поверхні

Киянки Киянки призначені для столярних чи слюсарних робіт (різні види). Вони зроблені з твердих порід дерева, литої гуми або полімерних матеріалів і призначені для рихтування, вирівнювання і підгонки великих деталей, а також для роботи з долотами, зубилами, клинами, різцями. Ударна частина — прямокутний паралелепіпед, рукоятка — дерево або міцний пластик, фіберглас, метал, зазвичай круглого перерізу. Столярні киянки можуть мати циліндричну або бочкоподібну форму, а слюсарні — обладнуватися клиноподібною тильною частиною

Кувалди і молоти Одним з найбільш потужних інструментів є кувалда — масивний оголовок на довгій рукоятці. Використовуються кувалди для виконання різних операцій, де потрібна велика сила удару і невисока точність — дроблення каменів, бетону, забивання клинів і стійок, ковальської обробки великих деталей. Побачити кувалди можна на єгипетських і давньоримських фресках і картинах з життя будівельників