Презентація . " Види музичної діяльності ".

Основні види музичної діяльності дошкільників: Слухання музики, Співи, Музично-ритмічні рухи, Гра на дитячих музичних інструментах, Музична творчість (у рухах і пластиці, пісенна, творче музикування)

Так, у програмі «Дитина» зміст музично-педагогічної роботи з дітьми розкрито у підрозділах: «Музична скринька» (слухання музики), «Гей, діточки, візьмемось за ручки!» (музично-рухова діяльність) (на п’ятому, шостому, сьомому році життя ще й «Творчість у рухах і пластиці»), «Пісенна райдуга» (підспівування, співи) (у старшому дошкільному віці ще й «Пісенна творчість»), «Маленькі музиканти» (гра на ДМІ), «У світі музичних звуків» (розвиток музичних здібностей дітей у музично-дидактичних іграх). У кожному з підрозділів програми деталізовані завдання музичного виховання, навчання й розвитку дітей та наведено орієнтовний музичний репертуар.

Музичні здібності дитини мають вроджену психомоторноемоційну природу. Слух виконує функцію приймача звукової інформації, а те, сприйнята ця інформація чи ні, виявляється в емоційній реакції. Науково доведено, що звуковисотний слух як слуховий компонент музичного слуху не є визначальним у музичному розвитку дітей, а тому не лежить в основі музичного виховання дитини. Так, зокрема у книзі Володимира Морозова «Таємниці вокального мовлення» йдеться про те, що остаточно вокальний апарат дитини завершує своє дозрівання у віці 7-8 років. Тобто, вчити дітей співати, працювати над чистотою вокальної інтонації можна і бажано саме у цьому віці, оскільки це пов'язано не лише з вокальними зв'язками, а й з іншими психофізіологічними особливостями росту біологічного організму дитини (ключичне дихання, частота серцевих скорочень тощо).

На думку багатьох сучасних вчених, до 7-8 років діти можуть співати, але так, як їм хочеться та можеться, а цілеспрямовано вчити дітей співу до семи років ще рано. Натомість емоційна та рухова сфери дитячої психіки дозрівають раніше за інші. Скажімо, немовля чудово розуміє емоційну інтонацію дорослих навіть у той період, коли воно ще не навчилося розрізняти логічний зміст слів. Воно усміхається у відповідь на ласкаві слова і може заплакати у відповідь на суворі. І справа тут не у змісті слів, а в характері звучання: спробуйте говорити дитині найсуворіші слова добрим, ласкавим голосом, і вона усміхатиметься. Діти у ранньому віці, ще не знаючи мови, володіють мовою емоцій. Нею вони спілкуються з дорослими і добре розуміють одне одного.

Тому музичне виховання і розвиток дитини мають будуватися на її емоційних та моторних можливостях, а саме: * сприйняття музики (слухання); * гра на музичних дитячих інструментах (оркестр Карла Орфа); * музично-ритмічні рухи.

Слухання музики — неодмінна частина кожного музичного заняття у дошкільному закладі. Щоб відчинити перед дітьми двері у цей світ, потрібно насамперед сформувати у них музичне сприймання — основу всіх інших видів музичної діяльності. Уміння слухати і чути музику — не є вроджене, його треба формувати і розвивати (О. Ростовський).

ЗНАЧЕННЯ МУЗИЧНОГО СПРИЙМАННЯ Цілісне емоційне сприймання музики різного змісту і жанрів, а також її виражальних засобів пробуджує у дітей неабиякий інтерес. У процесі слухання музики у них накопичується художній досвід, на основі якого формуються: * музичні слухові уявлення; * звукообразність музичного сприйняття та мислення; * музичні здібності. Окрім того, в процесі слухання у дітей розвиваються такі необхідні властивості, як: * увага; * пам'ять; * довільність психічних функцій; * аналітичні можливості.

Більшість педагогів-науковців, музичних керівників вважають за доцільне організовувати слухання музики саме на початку заняття, коли увагу дітей найпростіше сконцентрувати. Звучання музичного твору має обмежуватися приблизно двома хвилинами, адже довше слухання втомлює дошкільників, рівень їх зосередженості знижується, увага відволікається на стороннє.

ЕТАПИ СЛУХАННЯ МУЗИЧНОГО ТВОРУ Слухання одного музичного твору зазвичай відбувається на трьох музичних заняттях у три етапи: * ознайомлення — усвідомлення дітьми емоційного змісту музики, самостійне визначення характеру твору; * повторне слухання — самостійне розрізнення дітьми тонких емоційних відтінків настрою музики; поповнення словникового запасу під час аналізування твору; * закріплення у пам'яті — вияв творчої активності дітей. Музичний твір діти сприймають поступово, проте найяскравішим і найстійкішим є перше враження від музики.

ОЗНАЙОМЛЕННЯ З МУЗИЧНИМ ТВОРОМ Починати зі зручного розташування дітей. Враження від музичного твору у вихованців складаються не лише під час його безпосереднього слухання, а й під час роз'яснення педагогом його теми, змісту, визначення тих виразних музичних засобів, якими скористався композитор. налаштувати дітей на перше слухання твору допомагає вступне слово педагога. Вступне слово педагога можна подати у формі розповіді (повідомлення нових фактів) або бесіди (апелювання до знань, життєвого і художнього досвіду дітей). Дуже часто вступне слово поєднує у собі елементи розповіді і бесіди.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ З ПІДГОТОВКИ ВСТУПНОГО СЛОВА Насамперед вступне слово має ґрунтуватися на таких принципах: * лаконічність, емоційність, образність — навіть цікаве, але надмірно довге вступне слово знижує увагу дітей. Щоб не гальмувати їхню реакцію, не заважати самостійному спостереженню за музичним процесом, не слід розповідати дітям те, що вони самі можуть відстежити під час слухання;

* помірність у повідомленні яскравих фактів — зацікавити дітей композицією, подбати не лише про виникнення миттєвого інтересу до неї, а й передбачити його стійкість та динамічність — складне завдання. Музичний твір слухають на кількох заняттях, тому інформацію про нього треба розподіляти так, аби щоразу повідомляти дітям щось цікаве та пізнавальне; * різноманітність змісту — слово педагога має бути своєрідним емоційним стимулом, який пробуджує чутливість до музики як безпосередньої мови душі. Тому щоразу воно має бути особливим: перед слуханням одного твору важливо розповісти про його зміст, іншого — про історію створення, або про композитора чи виконавця, а іноді буде доречним поєднати всі ці факти.

Музичний твір не існує поза часом і простором, саме тому у вступному слові варто розповісти про ті життєві обставини, за яких його задумав і написав композитор. Адже знання «біографій художніх творів», за Дмитром Кабалевським, — це основа художньої освіти слухачів. Що більше діти дізнаються про час, коли жив композитор, умови тодішнього побуту тощо, то ближчою і зрозумілішою для них стає музика, вони слухають її з більшим захопленням.

Готуючи вступне слово до дітей, необхідно уникати: зловживання цифрами, фактами, іменами — діти погано запам'ятовують «суху» інформацію. Варто використовувати лише ті факти, які потрібні для розуміння музики; зайвих термінів — вони відвертають увагу дітей від безпосередніх вражень і переживань; «переказування» музики словами — іноді під час вступної розповіді надмірна увага приділяється аналізуванню текстових особливостей композиції для слухання: визначається жанр, кількість частин, ритмічні та мелодичні особливості тощо. Іноді зміст твору так конкретизується, що втрачається сенс слухати його. Акцент на побудові твору, описування кожної його теми, частини заважають дітям емоційно сприймати музику, не дають змоги самостійно осягнути її естетичний зміст;

спрямовування дітей на пошуки програмного змісту у непрограмному творі — діти захоплюються картинами, які їм малює уява, і погано слухають музику. Перед слуханням яскраво вираженої програмної композиції молодшим школярам не варто розкривати її назву заздалегідь. Нехай вони спробують самі визначити її характер та запропонувати свій варіант назви; однозначних характеристик твору — з різних причин він може й не сподобатися дітям. Уникаючи прямих вербальних оцінок музичного твору, своє позитивне ставлення до нього педагог має демонструвати власним зовнішнім виглядом. Не варто заздалегідь називати композитора «геніальним», а його твір — «надбанням світової музичної культури».

Виникненню уваги, бажанню слухати музику сприяє не лише те, що говорить педагог, а й як він говорить. Якщо вступне слово захоплююче, емоційне, а не мляве, сухе і формальне, — музика матиме гарячий відгук у дитячих душах. Кожному педагогу треба ретельно стежити за тим, щоб у його мовленні не було повчальності й риторики, стандартних фраз, загальних слів, за якими не стоїть конкретний зміст.

Василь Сухомлинський писав: «Слово ніколи не може достеменно пояснити всю глибину музики, але без слова не можна наблизитися до цієї найтоншої сфери пізнання почуттів... Слово має настроїти чутливі струни серця, щоб осягнути мову почуттів. Пояснення музики мусить нести в собі щось поетичне, щось таке, що наближало б слово до музики».

Іноді перед слуханням музики зайва будь-яка розповідь. Одна-дві лаконічні образні фрази про твір можуть вразити дітей та викликати у них шляхетні думки і почуття значно глибші, аніж будь-яка попередньо заготовлена, довга промова. Педагогу треба бути справжнім майстром слова, аби не зашкодити процесу музичного сприймання своїх вихованців на самому його початку.

Потрібно відчувати відповідальність за будь-який свій коментар до музики — саме він може закарбуватися у пам'яті, позначитися на враженні вихованців про музичний твір на все життя. Активізувати уяву дітей перед слуханням можна за допомогою наочно-слухових прийомів. Наприклад, картки із зображеннями тварин чи казкових героїв, а також читання вірша допоможуть сконцентрувати увагу дошкільників на певних художніх образах, які потім доцільно порівнювати з музичними образами.

Перед слуханням «Гопачка» Якова Степового (четвертий рік життя) передаємо танцювальний настрій п'єси віршем «Лісовий гопачок» Олени Журливої: Узяла Лисичка скрипку, Сіла з нотами під липку, І тонесенький смичок Грає, грає гопачок. Поспішають з лісу звірі: Зайченята темно-сірі, Ще й ведмедики біжать — Хочуть, хочуть танцювать. І вовчиця прибігає З вовченятами із гаю, Щоб також у коло встать, Хочуть, хочуть танцювать. Всі за лапки узялися, Почалися танці в лісі, А лисичка грає, грає, Все у ноти заглядає...

Національна складова музики для сприймання Перед тим, як розпочати з дітьми слухати музичний твір, їм слід обов'язково назвати назву твору, ім'я та прізвище композитора. Назву твору, ім'я та прізвище композитора потрібно вивчити з дітьми, щоб вони могли їх запам'ятати та самостійно назвати. Окрім того, обов'язково потрібно вказати на національну приналежність композитора. Поступово для слухання можна вводити твори різних композиторів, щоб діти мали змогу порівнювати та визначати особливості музики різних народів. Але з перших занять насамперед треба звертати увагу на твори української музики, на те, яка в них мелодія, гармонія, оскільки музичний генотип народу забезпечує природне переживання і розуміння саме національної музики. Проте це потрібно робити без теоретичного аналізу, а на емоційній основі, щоб діти вслухалися і самі намагалися визначати українську музику.

Уважніше слухати музичний твір дітям допоможуть такі завдання: під час прослуховування пофантазуйте й уявіть, що може відбуватися під таку музику; порівняйте звуки природи (шелест вітру, шум дощу, спів пташок) з музикою, знайдіть схоже та відмінне; визначте, чи нагадує музичний образ тварину або казкового героя, зображених на картках.

Також дітям подобаються невеличкі розповіді, які налаштовують їх на уважне слухання музики. Такі розповіді можна взяти у збірках дитячих творів або вигадати самим. Наприклад, перед слуханням «Маленької нічної серенади» Вольфганга Амадея Моцарта (п’ятий рік життя) розповідаємо:

Якось один відважний принц зустрів прекрасну принцесу. Побачивши її, він одразу закохався. Але принцеса була дуже пихатою, вона не помічала нікого навколо себе. Тоді принц вирішив здивувати її: запросив найкращих музикантів світу і однієї зоряної ночі прийшов з ними до палацу. Музиканти стали під балконом принцеси і заграли чудову мелодію. Це була пісня кохання принца. – Діти, як ви гадаєте, чи розтануло серце принцеси від такої музики?

Старших дошкільників під час бесіди ми ознайомлюємо з біографією композитора. Щоб це ознайомлення не було простим переказом фактів, намагаємося знайти таку інформацію про митця, яка захопила б дітей, була б їм цікавою. Наприклад, дітям подобається слухати про такий випадок з дитинства Вольфганга Амадея Моцарта:

Одного разу під час виступу Моцарта на сцену вибігло маленьке кошеня. Побачивши його, хлопчик встав з-за інструменту, підійшов до кошеняти і почав з ним гратися. Батько маленького музиканта дуже розсердився, а хлопчик ласкаво відказав йому: «Тату, я ще трішки побавлюся. Клавесин зачекає, а кошеня втече...».

Перед слуханням п'єси «Осінь» з циклу «Пори року» Антоніо Вівальді у бесіді з дітьми можна задіяти їхній досвід спостереження за природою: запропонувати описати знайомі природні явища; пригадати, якими звуками вони супроводжуються; порівняти, чи відповідає музика їхньому уявленню про осінню погоду, настрій тощо.

Виконання музичного твору У дошкільному віці діти можуть поступово зосереджувати увагу від однієї до трьох хвилин. Часто виникає дилема: як краще подати твір для слухання — у виконанні музичного керівника чи в аудіозаписі? Тож вибір форми подання твору для слухання залежить від матеріальної бази дошкільного закладу, а також від особистих уподобань та можливостей музичного керівника.

Жанри музики Для слухання музики варто насамперед обирати музичні твори інструментального жанру. Твори з поетичним текстом можуть займати лише п'яту частину репертуару для слухання. Це обумовлено тим, що дітей потрібно з самого початку привчати вслухатися у звуковий образ як носія певної інформації, переживати його виразну сутність. Коли ж є поетичний текст, діти звертають увагу на його зміст як більш зрозумілий для них, а власне «музика» лишається за межами їхньої уваги, а отже, і сприйняття.

Бесіда за змістом прослуханого твору Після прослуховування дітьми музичного твору музичний керівник може поставити перед ними такі запитання: * Чи увесь час музика була одна й та сама? * Де був початок, а де кінець музики? Після цього музичний керівник може заграти останні фрази кінця твору або репризу і середню частину. Правильні відповіді дітей свідчитимуть про сприймання ними твору в цілому, про їхню здатність помічати зміни у мелодії, гармонії та ритмі.

Залежно від змісту і якості сприймання музики дітьми музичний керівник може поговорити з ними про емоції, настрій, характер твору, тембри, ритм, які вони почули під час слухання, і навіть гармонію — як певний колір музики. Але ці твори мають бути високохудожніми і яскравими, щоб здивувати, захопити дитину своєю незвичайністю і красою.

На перших етапах музичного сприймання важливо, щоб твори, які слухають діти, були близькими за настроєм і характером. Твори, в яких драматургія образу будується на зіткненні настроїв і характеру, можна давати дітям для слухання лише тоді, коли вони навчаться правильно визначати лад — настрій музики. Під час слухання та аналізу дітьми настрою музики бажано ввести поняття «мажор» і «мінор», але без теоретичного їх пояснення.

Методи роботи з дітьми під час слухання й аналізування музики Професійна компетентність музичного керівника визначається специфікою та розмаїттям методів і прийомів, якими він користується, працюючи з дітьми. Під час слухання та аналізування музики дошкільниками доцільно застосовувати такі педагогічні методи: метод переконання; метод гри; метод привчання.

Метод переконання Метод переконання передбачає художній вплив самої музики на емоційну сферу дитини, без словесних коментарів. Саме тому важливо, щоб діти слухали композицію від початку до кінця у повній тиші, не розмовляючи, не відволікаючись на запитання. Для успішного впровадження методу переконання у роботу з дітьми треба дбати, насамперед, про якісне художнє виконання музичного твору: виразність, простоту і точність гри, без спрощення і вільного трактування композиторського тексту.

Метод гри Під час аналізування музики можна запропонувати дітям уявити себе композиторами і вигадати власну назву до прослуханого твору або свій варіант темпу музики тощо. Такі міні-ігри сприяють розвитку асоціативного мислення і творчої уяви дітей.

Метод привчання Багаторазове слухання одних і тих самих п'єс допомагає дитині не лише отримувати насолоду від того, що вона впізнає музику, а й знаходити щось нове у характері, засобах виразності вже знайомих композицій. Власний досвід свідчить, що діти, які з раннього віку слухали класичні музичні твори, наприкінці свого перебування у дитячому садку вже самі хочуть щодня слухати якісну музику. Слід уважніше ставитися до потреб дітей долучатися до світу прекрасного, допомагати їм формувати якісний та багатий слухацький досвід, культуру музичних уподобань.

Використання творів живопису Твори живопису можна використовувати лише в тому випадку, коли музичний твір має яскраво виражений зображальний характер або певну програму. Наприклад, «Клоуни» Дмитра Кабалевського, «Сміливий вершник» Роберта Шумана тощо. При цьому музичний керівник не повинен нав'язувати дітям певні асоціації, порівняння. Музика є виражальним видом мистецтва, тому позазвукові асоціації у дітей викликати не бажано.

Могутня Заклична Мужня Нездоланна Непокірна Переможна Горда Войовнича Сильна Стійка Смілива Крицева Відважна Непохитна Незламна богатирська Жвава Бравурна Соковита Барвиста Усміхнена Сяюча Завзята Промениста Моторна Безжурна Розважальна Легкодумна Вправна Бучна Безтурботна легковажна Просвітлена Розслаблена Дрімотна Повільна Мирна Добродушна Світла Незворушна Сонлива Доброзичлива Байдужа Звичайна Злагоджена Ідилічна Люб'язна Розважлива Журлива Занепокоєна В'яла Знесилена Виснажена Жалібна Щімка Песимістична Засмучена Пригнічена Безвільна Покірна Затихла Знебарвлена Знеможена Опечалена Героїчна Бадьора Спокійна Сумна

полум'яна Оптимістична Натхненна Життєрадісна Життєстверджуюча Романтична Волелюбна Буремна Сувора Гнівна непохитна Стрімка Швидка Буяюча Пругка Активна Підкреслена Дужа Нетерпляча Конвульсивна Пронизлива Серйозна молодцювата Чарівна Протяжна Зворушлива Співуча Задушевна Мальовнича Замріяна Плинна Інтимна Сентиментальна Меланхолійна Милосердна Тягуча Нерішуча Несмілива Розгублена Боязлива Вкрадлива Вразлива Безвільна Малодушна Прозора Покірна Лінива Запобіглива Революційна Енергійна Лірична Елегійна

Рішуча напориста настирлива незалежна Розмашиста Настійлива вперта Вимоглива переконлива Гумористична Грайлива примхлива Незграбна Вайлувата Невправна Вертлява Недоладна Насмішкувата Іронічна Потішна Гротескна Кумедна легковажна Мрійлива Довірлива Прониклива Задумлива духовна Скромна Зворушлива благородна Холодна Гнітюча Темна Глуха Приглушена Густа Відчужена Злорадна Невиразна Сердита Неприємна Безбарвна Буркотлива Непривітна в'їдлива застережлива Вольова Жартівлива Поетична Похмура

Енергійна Стрімка Граціозна Поривчаста Пристрасна Впевнена Смілива Рішуча Вольова Войовнича Невмолима Напружена Бурхлива Патетична Романтична полум'яна Плавна Протяжна Проста Спокійна Стримана Зворушлива Приємна Співуча Легка Чиста Прониклива Трепетна Задушевна Задумлива Лукава загадкова

Нерівномірні Примхливий Невиразний в'ялий Невпевнений Узлуватий легкий лінивий Танцювальний Витончений вкрадливий поривчастий Рівномірний Чіткий Виразний Впевнений Стриманий Пружний Маршовий Настирливий Невмолимий Твердий непокірний

Сумна Понура Неприємна Різка Насичена Неврівноважена Нестійка спустошена Радісна світла приємна м'яка прозора урівноважена Стійка мальовнича

дуже голосна Громова голосна, сильна помірно голосна Наростаюча Контрастна Виразна різка бучна дуже тиха тиха, слабка помірно тиха затихаюча одноманітна невиразна вгасаюча несмілива

Швидкий Збуджений Навальний Стрімкий Бравурний Жвавий Натхненний Рухливий Впевнений бурхливий Помірний Стриманий Прискорений Чіткий Стійкий Легкий танцювальний Рівномірний Сповільнений маршовий дуже повільний Широкий Спокійний Повільний Протяжний Розслаблений Грайливий Нерівномірний Невпевнений нечіткий

Темний Глухий Похмурий Приглушений Соковитий Різкий Неприємний Зловісний Знебарвлений Холодний Насичений Тривожний Крицевий Напружений безбарвний Яскравий Сліпучий Святковий Дзвінкий Холодний м'який Приємний Благородний Просвітлений Світлий Прозорий Чистий Теплий Фантастичний космічний

Уривчастий Важкий Різкий Підкреслений Енергійний Активний рішучий зв'язний Легкий м'який Тягучий в'ялий Плавний Пластичний пругкий

Високий Дзвінкий Іскристий Яскравий блискучий Середній Просвітлений Прозорий Приємний світлий Низький Насичений Теплий Густий приглушений