Особисте страхування

Людина може застрахувати себе (або когось ншого) в д настання певних особистих несприятливих под й (хвороби, тимчасової чи повної втрати працездатност тощо). Таке страхування називається особистим. Виб р виду особистого страхування пов’язаний з в ком людини, родом її профес йних занять  позаробочою активн стю. Наприклад

•            у юност б льш затребуваним є страхування в д нещасних випадк в;

•            у зр лому в ц – страхування життя;

•            п д час в дпочинку – туристичне страхування;

•            на час роботи – страхування в д нещасних випадк в на виробництв ;

•            упродовж усього життя – медичне страхування.

Зокрема, популярним є добров льне медичне страхування (ДМС) – вид страхування, за якого страховик компенсує застрахован й особ витрати на послуги медичних установ.

Іншим важливим видом особистого страхування є страхування життя.

Страхування життя, яке передбачає страхову виплату на випадок, якщо застрахована особа доживе до кінця строку договору страхування (ризик дожиття), або на випадок смерті застрахованої особи впродовж дії договору (ризик смерті), називається накопичувальним. Це зумовлено тим, що здійснені страхувальником страхові внески накопичуються страховою компанією та виплачуються після закінчення строку дії договору. Страхова виплата може складатися не тільки з накопичених внесків, а й з доходу, отриманого страховою компанією від інвестування коштів у різноманітні фінансові інструменти. Такий дохід може бути двох видів:

гарантований (не більше ніж 4% річних, цей розмір встановлено законом) та інвестиційний (визначається щороку та залежить від результатів діяльності страхової компанії).

У раз , якщо страхувальник перестає сплачувати перодичн внески, можливо таке:

•  застрахованій особі виплачують так звану викупну суму, розмір якої залежитьвід того, скільки часу минуло від початку дії договору НСЖ (зазвичай вона становить 30–80% від сплачених внесків);

•  договір редукується, тобто страховик може самостійно зменшити розмірстрахової суми (виплати). Наприклад, страхувальник відповідно до договору зобов’язався впродовж 20 років щороку сплачувати 10 000 грн, але на 10-й рік він вирішив надалі не здійснювати страхові внески. Тоді страхова компанія зробить перерахунок страхової суми, виходячи з того, що фактично сплачені

90 000 грн є сумою страхових платежів за всі 20 років дії договору;

• страхувальник і страховик можуть домовитися скоротити строк договору НСЖ, перерахувати страхову суму, і страхувальник отримає виплату швидше.

Страхування вдповдальност

Часто одна особа зазнає втрат унаслідок дій інших осіб. Саме для забезпечення відшкодування постраждалим збитків, завданих діями третіх осіб, виникло страхування відповідальності. Його ми розглянемо на прикладі страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (так звана автоцивілка).

В автоцивілці страховим ризиком вважається завдання шкоди майну, життю та здоров’ю людей, які стали жертвою ДТП. Страхувальником за автоцивілкою вважається особа, що уклала договір страхування (оформила страховий поліс. Найчастіше ним є власник автомобіля. Водночас у полісі обов’язково зазначають дані транспортного засобу, ДТП із яким вважатиметься страховим випадком. Тобто поліс «прив’язаний» до авто, а не до страхувальника, тому неможливо з одним полісом керувати двома різними автомобілями.

У разі настання страхового випадку за автоцивілкою необхідно обрати один із

двох варіантів порядку дій. Перший передбачає складання європротоколу – фіксацію ДТП її учасниками без виклику поліції та страхової компанії. Європротокол – це спеціальний бланк повідомлення про ДТП, який заповнюють водії-учасники ДТП на місці аварії, а потім надають страховій компанії. Він є підставою для виплати страхового відшкодування

потерпілим.

Європротокол може заповнюватися як у паперовому вигляді на спеціальному бланку, так і в електронній формі через веб-сайт МТСБУ за допомогою мобільного телефону тощо. Утім, європротоколом можна скористатися не в усіх ДТП, а якщо, зокрема:

відсутні травмовані люди;

усі водії-учасники ДТП мають поліси автоцивілки

усі водії-учасники ДТП згодні з тим, хто є

винуватим

Добровільне страхування транспортного засобу, або КАСКО (комплексне автомобільне страхування, крім відповідальності), на відміну від автоцивілки, не є обов’язковим для всіх водіїв. Власники автомобілів самостійно (або на вимогу кредитодавця) купують поліси КАСКО, щоб передати страховій компанії ризики, пов’язані з володінням та користуванням транспортним засобом, та компенсувати можливі втрати внаслідок: • пошкодження автомобіля в ДТП (це є корисним, коли не можна розраховувати на автоцивілку, наприклад, якщо страхувальник є винним у ДТП або вартість ремонту перевищує страхову суму за автоцивілкою);

•      крадіжки, інших протиправних дій третіх осіб;

•      пошкодження внаслідок природних явищ (граду, повені, землетрусу);• потрапляння каміння, падіння дерев на автомобіль тощо.

У разі оформлення полісу КАСКО також корисно звернути увагу на умови виплати страхового відшкодування та вимоги, які висуває страхова компанія до порядку користування автомобілем. Наприклад:

•      як виплачується страхове відшкодування, якщо страховий випадок ставсяповторно впродовж строку дії полісу;

•      чи встановлені вимоги щодо місця стоянки автомобіля. Найчастіше в умовахстрахування закріплений обов’язок страхувальника забезпечити зберігання автомобіля в нічний час (зазвичай із 00:00 до 07:00) на стоянці з охороною. Якщо ж автомобіль уночі було викрадено не з платної стоянки, то страхова компанія має право відмовити у виплаті страхового відшкодування.