Презентація "Відкриття, дослідження і освоєння Південної Америки"

Відкриття, дослідження і освоєння Південної Америки

Христофор Колумб( 1451 – 1506 ) 12 жовтня 1492 року Х. Колумб уперше пристав до острова поблизу берегів Центральної Америки. Так відкрився Новий Світ. І лише під час третього плавання в 1498 році мореплавець висадився на берег Південної Америки навпроти острова Тринідад. Проте до останніх своїх днів відважний першовідкривач вважав, що дістався західним шляхом до Індії. Перший серед європейців

Паоло Тосканеллі ( 1397 – 1482 )Велика помилка Португальські моряки вже давно торували шляхи до казкових багатств Індії. У Колумба виник зовсім інший, свій задум: дістатися сходу, йдучи на захід! Підтримку з боку науки мандрівник отримав в особі природознавця Паоло Тосканеллі: «Величний і благородний план твій: до східних островів плисти на захід…Ця путь не тільки важлива, але і ймовірна вельми». Завдяки неточності Тосканеллі ( неправильно вирахував окружність Землі, зменшивши її ) Індія виявилась привабливо близькою до західного узбережжя Європи. Відкриття Колумба стало можливим лише завдяки його великій помилці. Адмірала ввело в оману припущення, що відстань від Канарських островів до Японії становить 3860 км, тоді як насправді вона сягала понад 17000 км. Якби не помилка в розрахунках, ймовірніше всього, Колумб не вирушив у плавання, а якби не існувало Америки, то експедиція безслідно б зникла в неосяжних просторах океану.

Амеріго Веспуччі( 1454 – 1512 ) На початку ХVI ст. у плаваннях до берегів Америки брав участь італієць Амеріго Веспуччі. Він описав відкриті землі, які постали перед ним різко відмінними від Європи за природою, народами, культурою, і дійшов висновку, що Х. Колумб досяг не Індії, а невідомого великого суходолу – Нового Світу. На картах цей суходіл почали позначати Земля Амеріго – Америка. Спочатку так називали Південну Америку, а згодом назва поширилася і на Північну.

Чи могли африканці відкрити Америку?Норвезький учений Тур Хейєрдал, проаналізувавши подібність культур і побуту народів Америки й Африки, висловив припущення, що до берегів Америки могли плавати стародавні африканці ще задовго до Х. Колумба. Щоб довести можливість таких плавань, дослідник за малюнками на єгипетських гробницях зробив човен із папірусу. Т. Хейєрдал двічі, у 1969 і1970 рр., проплив від західних берегів Африки до берегів Америки на папірусних човнах «Ра-1» і «Ра-2».

У пошуках нових земель. Відкриття Америки стало визначною географічною подією. Проте вона була затьмарена колонізацією, що розпочалася після цього. Слідом за Х. Колумбом з Європи , у пошуках нових земель і багатств, до Америки вирушили конкістадори. Їх завойовницькі походи супроводжувалися винищенням і поневоленням місцевого населення та спустошенням і пограбуванням земель. Під час колонізації Південної Америки відбулося й географічне вивчення нових земель – було відкрито й нанесено на карту узбережжя, здійснено перші переходи суходолом.

Завоювання імперії інків По восьми роках після загарбання Кортесом імперії ацтеків, жменці іспанських авантюристів на чолі з Франсіско Пісарро вдалося здійснити не менш зухвале завоювання могутньої імперії інків (1530 – 1533 рр. ) . Імперія інків простягалася вздовж Андського пасма від Еквадору через Болівію і Перу до центральної частини Чилі. Інка – це не народ чи плем’я, це титул верховного правителя Тауантіасуйу (держава в Південній Америці, очолювана інками ). Боротьба з чужинцями триватиме багато місяців, але закінчиться поразкою Інки. « А сп’янілі від перемог конкістадори пересварилися, між ними спалахнула запекла боротьба, внаслідок якої майже всі загинули…». Франсіско Пісарро( 1476 -1541 )

Збіднілий португальський дворянин Фернан Магеллан уважав, що Америку можна обійти з півдня й вийти в новий океан. Досягнувши берегів Південної Америки, у березні 1520 року мореплавець вирішив стати в одній із бухт на зимівлю. Весною, шукаючи протоку через континент, в 1520р. Магеллан і члени його експедиції побачили місцевих жителів, які обгорнувши ноги кусками шкір, залишали за собою величезні сліди . За це Магеллан прозвав їх «patagon» (довгоногі), а їх землю – Патагонією. 21 жовтня 1520 р. було знайдено протоку у Тихий океан, яку пізніше назвали Магелланова. Пропливаючи протокою, Магеллан побачив на березі вогні. Великий мореплавець назвав цю землю Тьєрра-дель-Фуего – Земля вогню. Чи були це вогні багать туземців чи щось інше, назавжди залишиться загадкою. Натомість на картах з’явилась назва Вогняна Земля. Фернан Магеллан

Себастян Кабот. Учасниками іспанських експедицій у Південну Америку були Джон Кабот і його син Себастян. У ХVI ст. італійський мореплавець Себастян Кабот вибрав для суден зручну стоянку в затоці. На її берегах він виміняв у туземців срібні прикраси, а затоку назвав Ла-Плата – срібло.

Значну роль у відкритті нових земель відігравали пірати – морські розбійники, які в погоні за здобиччю грабували судна. «Це були відчайдухи, відомі подвигами, яким не вистачало тільки чесності для того, щоб вважатися героїчними», - писав про піратів французький мислитель Вольтер. Особливо відзначився в цьому промислі англієць Френсіс Дрейк. У 1577-1580 рр. на кораблі «Золота лань» здійснив другу навколосвітню подорож, відкрив багато нових островів.…Тут закінчувалася Вогняна Земля. На південь від неї простягалося безкрає море. Дрейк переконався, що південне узбережжя Магелланової протоки належить не гігантській Невідомій землі, а острову. Це було велике – хоча і мимовільне – географічне відкриття. А протока пізніше отримала назву Дрейка. Тисячолітнє ремесло. Френсіс Дрейк( 1540 – 1596 )

У кінці ХVIII ст. німецький учений, географ, мандрівник Олександр Гумбольдт здійснив подорож у «полуденні країни» і привіз звідти величезну кількість наукових матеріалів і колекцій. Йому належать перші комплексні описи окремих областей Південної Америки, вертикальної поясності Анд. Дослідник зібрав гербарій з 12 тис. рослин, створив першу геологічну карту материка. Близько 20 років опрацьовував матеріали своїх мандрівок. Результатом його досліджень стала 30-томна праця «Мандрівки в рівноденні області Нового Світу в 1799 -1804 рр.». Наукове значення цієї праці виявилось настільки вагомим, що О. Гумбольдта стали називати «другим Колумбом». Олександр Гумбольдт( 1769 – 1859 )Ера наукових експедицій

Пінгвін Гумбольдта. Гіганський кальмар Гумбольдта. Скунс Гумбольдта. Каладіум Гумбольдта (CALADIUM HUMBOLDTII)Пінгвіни Гумбольдта. Увіковічили у назвах

Під час плавання на судні «Бігль» у 1831 - 1836 роках вчений на півдні материка і на Ґалапагоських островах (відвідавши, помітив, що дзьоби у в’юрків різної форми і це залежить від того, чим даний вид живиться) зібрав важливу інформацію для обґрунтування теорії еволюції, цікаві матеріали, які пояснюють закономірності географічного поширення організмів у широтному (від Бразилії до Вогняної Землі) і у вертикальному (при підйомі в гори) напрямах. Порівнюючи фауну Галапагосів і Південної Америки, Дарвін констатував, що тваринний світ архіпелагу несе відбиток материкових форм і разом з тим є особливим галапагоським варіантом. Перебування Дарвіна на Вогняній Землі і зустріч з аборигенами навели його на сміливу думку про тваринне походження людини. Чарльз Дарвін( 1809 – 1882 )

Микола Вавилов( 1887 – 1943 ) Під час своїх експедицій ( 1932 -1933 рр. ) Микола Вавилов встановив походження деяких культурних рослин, батьківщиною яких виявилася Південна Америка. Відвідав усі континенти й привіз звідти насінний матеріал сортів, які там розводили та диких форм культурних рослин. Встановив, що тютюн, ананас, томат, картопля походять з Південної Америки.

Материк чекає нових дослідників!