Презентація "ВИДОБУВНА ПРОМИСЛОВІСТЬ.МІНЕРАЛЬНІ РЕСУРСИ. ВИДОБУВАННЯ ВУГІЛЛЯ, НАФТИ І ПРИРОДНОГО ГАЗУ В СВІТІ "

ТЕМА 3. ВИДОБУВНА ПРОМИСЛОВІСТЬ. МІНЕРАЛЬНІ РЕСУРСИ. ВИДОБУВАННЯ ВУГІЛЛЯ,НАФТИ І ПРИРОДНОГО ГАЗУ В СВІТІ § 16. ГЕОГРАФІЯПідручник для 9 класу загальноосвітніх навчальних закладів КОБЕРНІК Сергій Георгійович. КОВАЛЕНКО Роман Романович

Пригадайте!1. Які ресурси називають мінеральними? На які групи за призначенням вони поділяються? 2. Які бувають гірські породи за походженням? 3. Як пов’язане розміщення різних за походженням мінеральних ресурсів з будовою земної кори? 4. Які вам відомі гірські породи, що використовуються як паливно-енергетичні ресурси? 5. Як забезпечена Україна різними видами паливно-енергетичних ресурсів?

Використання мінеральних ресурсів та їх господарська класифікація. Мінеральні ресурси, або корисні копалини, є основою для розвитку головної сфери матеріального виробництва – промисловості. Більшість їх видів належить до вичерпних та невідновлюваних (мал. 60, СТ.96). Протягом тривалого періоду, від епохи Середньовіччя до промислових революцій XVIII–XIX ст., основу мінерально-­сировинної бази людства становили переважно руди металів, а саме: мідь, золото, залізо, срібло, олово, свинець, ртуть. Крім того, досить широкий попит був на виробне й коштовне каміння. З середини XX ст. у зв’язку з розвитком науково-­технічного прогресу мінерально­-сировинна база значно розширилася. Символами нашого часу стали кольорові метали: алюміній, титан, кобальт, берилій, літій та інші речовини, без яких неможливо уявити розвиток найсучасніших виробництв. Щорічно зростає на 10–15% попит у високотехнологічному виробництві на рідкісноземельні метали: церій, лантан, скандій, самарій, європій, ітрій, тулій, лютецій та інші. Відкриті наприкінці ХVІІ ст., вониодержали назву через те, що помилково вважалося, що їх вміст у земній корі є малим. Зростає видобуток благородних металів.

Нині найбільше використовують понад 200 видів мінеральної сировини,в тому числі в Україні близько 50. За використанням розрізняють паливно-енергетичні (горючі), рудні (металічні) та нерудні ресурси. Паливно-енергетичні корисні копалини використовують для одержання теплоти таенергії. З рудних виплавляють метали. Серед нерудних виокремлюють хімічну, технічну та будівельну сировину.

Ресурсозабезпеченість. Природні ресурси розміщені на планеті нерівномірно. Розміщення і структуру окремих видів ресурсів вивчає географія природних ресурсів. Вона дає їм економічну оцінку, визначає ресурсозабезпеченість, а також розглядає питання їх відновлення, раціонального використання та охорони. Ресурсозабезпеченість – кількісне відношення між обсягом відомих запасів природних ресурсів та розмірами їх використання. Отже, забезпеченість ресурсами залежить, з одного боку, від їх запасів, а з іншого, від обсягів і темпів їх використання. Для визначення, на скільки років вистачить тих чи інших видів природних ресурсів, користуються формулою: Ресурсозабезпеченість = Відомі запаси ресурсу/ Обсяги використання = (роки)

Якщо ресурсозабезпеченість обчислюють у роках, то це дає уявлення, на скільки їх вистачить за сучасних темпів використання. Наприклад, відомі світові запаси усіх видів паливнихресурсів оцінюють у 14,81 трлн тонн. За сучасного рівня видобутку їх вистачить більш ніж на 1000 років. Але через зростаючі обсяги використання ресурсозабезпеченість може скоротитися у кілька разів. Проте запаси різних видів паливних ресурсів неоднакові. Обчисліть ресурсозабезпеченість світу нафтою, якщо її достовірні поклади оцінюють у 239,8 млрд тонн, а щорічні обсяги використання становлять 4 220,6 млн тонн. Обчисліть ресурсозабезпеченість світу природним газом, якщо його розвідані запаси становлять 201,139 трлн м³, а щорічні обсяги використання – 3 566,249 млрд м³. Обчисліть ресурсозабезпеченість світу кам’яним та бурим вугіллям, якщо їх сумарні розвідані запаси становлять 891 531 млн тонн, а щорічні обсяги видобутку – 7 896,4 млн тонн.

Закономірності поширення мінеральних ресурсів. За походженням мінеральні ресурси бувають магматичними, осадовими та метаморфічними, тому їх розміщення тісно пов’язане з будовою земної кори. До щитів давніх платформ приурочені родовища гірських порід переважно магматичного походження: залізні руди, уранові руди, руди більшості кольорових металів, алмази, граніт. У чохлах давніх та молодих платформ є великі запаси порід осадового походження: нафти, природного газу, кам’яного та бурого вугілля, кухонної та калійних солей, фосфоритів тощо. У поясах складчастості містяться запаси мінеральних ресурсів переважн магматичного походження: руди більшості кольорових металів, самородна сірка. В передгірних прогинах у шарах осадових порід знаходять нафту, природний газ, солі.

Паливно-енергетичні ресурси світу. Основними паливно­енергетичними ресурсами світу є нафта, природний газ та кам’яне вугілля (мал. 61, ст. 98). Значно рідше використовуються горючі сланці та торф. З розвитком атомної енергетики зросло значення мінеральних ресурсів, що містять ізотопи радіоактивних елементів, передусім уранових руд. Залежно від будови земної кори їх запаси розміщені вкрай нерівномірно.

Паливно-енергетичні ресурси світу

Спершу люди використовували як паливо вугілля. Навколо басейнів його видобутку склалися старі промислові райони у Європі та Північній Америці. Тому й донині багато вугільних басейнів сконцентровано у розвинутих країнах. Нафту і природний газ почали використовували значно пізніше. Європейські держави за безцінь вивозили їх для розвитку власного господарства зі своїх колоній, які, звільнившись, почали проводити незалежну цінову політику щодо енергоносіїв. Оскільки переважна більшість нафтогазоносних басейнів розміщена в країнах, що розвиваються, а використовується в розвинутих країнах, нафта і природний газ є важливим товаром на світовому ринку.

Розміщення родовищ кам’яного та бурого вугілля. Нині розвідані запаси вугілля (мал. 62, ст. 98) не перевищують 10% від загальних. Видобувають як кам’яне вугілля, на яке припадає 60% вугільних ресурсів світу, так і буре вугілля. Найбагатшими на вугілля регіонами світу є Азія (54%), Північна Америка (28%) та Європа (9%). Більшість вугільних басейнів розміщується на території США (23,3% світових запасів), Індії (18,8%), Китаю (13%), Росії (10,3%) та в Південній Африці (10,2%). До найбільших кам’яновугільних басейнів світу належать Аппалацький (у США), Кузнецький, Ленський та Тунгуський (у Росії), Північно-Східний (у Китаї), Південно-Східний (в Австралії), Східний (в Індії), Карагандинський та Екібастузький (у Казахстані). В Європі кам’яновугільні басейни світового значення – це Рурський (у Німеччині), Донецький (в Україні та Росії), Верхньосілезький (у Польщі).

Україна посідає 7­ме місце у світі та 2­ге місцев Європі (після Німеччини) за покладами вугілля. На території нашої держави зосереджено 3,8%світових запасів вугілля, серед яких 45% припадає на кам’яне вугілля, а решта 55% – на буре. Найстарішим видом палива, що видобувається промисловим способом, є вугілля. Нині його родовища розробляють майже у 60 країнах світу (мал. 63).

Вугілля, як правило, споживається на місці видобування. Лише 10% його видобутку йде на експорт. Перевезення низькоякісного вугілля нерентабельне, тому об’єктом торгівлі є тільки високоякісне енергетичне та коксівне вугілля. Транспортують вугілля переважно морськими суднами та залізницями. Найбільше вугілля видобуває Китай (46,6% від світового видобутку). А до першої «десятки» країн, які дають понад 90% видобутку цього виду палива, належить багато розвинутих країн. Хоча більшість старих вугільних басейнів Європи виснажена, а деякі шахти закрито, ще йдонині багато вугілля видобувають Німеччина та Польща. Видобуток вугілля у світі шахтним способом згортається, натомість кар’єрним – зростає й нині становить близько половини.

Головними експортерами кам’яного вугілля на світовий ринок є Австралія, США та Південна Африка, на які припадає майже 70% світового морського перевезення енергетичних марок вугілля. Пропонують своє вугілля на світовому ринку також Росія, Польща, Китай, Канада. Основнимийого імпортерами є Японія, країни Європи та Латинської Америки.

Розміщення родовищ нафти і природного газу. Родовища нафти та природного газу часто трапляються разом. Розвідані запаси цієї сировини в світі постійно зростають в результаті пошуку й освоєння нових родовищ. Особливо це стосується дна Світового океану. Серед багатьох тисяч нафтогазоносних районів вирізняються родовища­велетні. Їх відомо близько 50. У кожному з них запасинафти оцінюються від 500 млн тонн і вище, а запаси природного газу – понад 1 трлн тонн.

Родовища нафти і природного газу поширені вкрай нерівномірно. Майже половина родовищ-велетнів сконцентрована в країнах Близького Сходу. Понад 85% світових запасів нафти та майже 80% природного газу зосереджено у 10 країнах світу. Серед країн, багатих на газ, майже чверть світових запасів припадає нп Росію (24.6%),та ще майже третина – не Іран (16,9%) та Катар (12,2 %).

Родовища зосереджені у великих за площею нафтогазоносних басейнах. Найбільшим у світі є басейн унікальної концентрації нафти і газу Перської затоки. Він охоплює території 11 країн Південно­-Західної Азії й має площу майже 3 млн км2, десята частина якої розташована на шельфі. Перші родовища нафти там були відкриті на початку ХХ ст., а активна розробка басейну почалася після Другої світової війни. Родовища нафти і газу розташовані у потужному осадовому чохлі Аравійської платформи переважно на глибині 1–3 км. З-­поміж надпотужних нафтогазоносних родовищ світу (із запасами понад 5 млрд тонн) половина сконцентрована у басейні Перської затоки.

Серед нафтогазоносних басейнів Росії найбільш відомими є Західносибірський та Волго-­Уральський. Західносибірський – найбільший за площею нафтогазоносний басейн світу (3,5 млн км2), розміщений в межах потужного осадового чохла молодої платформи на глибині 2–3 км. Там видобувається 70% російської нафти і 90% природного газу. Басейн почав розроблятися після Другої світової війни. Звідси починаються одні з найдовших у світі газопроводів, якими надходить природний газ до країн Європи. Волго-Уральський басейн розробляється з 20­х рр. ХХ ст. й дає близько чверті російської нафти. Він сформувався на глибині 1,8–3,0 км в осадовому чохлі у східній частині Східноєвропейської платформи. Звідси починаються найдовші нафтопроводи, якими нафта надходить до Українита інших країн Європи. В Азії значним є Зондський басейн, у межах якого видобуток ведуть Бруней, Індонезія. Середньоазійський басейн відомий значними родовищами газу у Туркменістані, Казахстані та Узбекистані.

Країни Європи мало забезпечені нафтою і природним газом. Найбільшим серед басейнів є Північноморський, де родовища розробляють Норвегія, Велика Британія, Нідерланди. В Африці у 50­ті рр. ХХ ст. були відкриті Сахарський нафтогазоносний басейн (площею 2,5 млн км2 на території Алжиру, Лівії та Єгипту) та басейн Гвінейської затоки (Нігерія, Габон, Ангола). Серед нафтогазоносних басейнів Америки найбільшими є Центральноамериканський (Карибський) переважно в межах Венесуели та Еквадору; Західноканадський;на території США – Техаський, Аляскинський та Каліфорнійський, а також Мексиканської затоки в межах США та Мексики. Україна посідає 26-­те місце усвіті та 3­-тє місце в Європі (після Норвегії та Нідерландів) за покладами природного газу, які становлять 0,5% від світових.

Видобування та первинна переробка нафти. Нафтова промисловість світі представлена нафтовидобувною та нафтопереробною. Нафтовидобувна промисловість розвивається в світі від початку XX ст. Нафта нині вважається найефективнішим й найзручнішим видом палива. Близько 75 країн світу розробляють нафтові родовища, зокрема на шельфі – 45. Але більш як половина нафти споживається за межами місць її видобування. Через те нафта стала важливим товаром на світовому ринку, а також предметом політичного тиску. Головними засобами її транспортування є танкери та нафтопроводи. Країни чітко поділено на експортерів та імпортерів нафти. Основними постачальникаминафти на світовий ринок є країни, що розвиваються, а її споживачами – високорозвинуті держави (мал. 65, ст. 101).

90% покладів та 75% видобутку нафти нині припадають на країни, що розвиваються. Проте до першої «трійки» за цим показником увійшли Росія, Саудівська Аравія та США, у яких видобувається майже 40%світових запасів нафти. Але все ж осередком світової нафтової промисловості є країни­-члени організації ОПЕК. На них припадає майже 80% запасів, понад 40% видобутку й 45% світового експорту сирої нафти. ОПЕК встановлює квоти видобутку нафти, впливаючи таким чином на рівень цін. Роль України у світовому видобутку нафти незначна – 0,06% (46-­те місце). Лідером за видобутком нафти серед європейських країн, які в цілому мало забезпечені власними запасами, є Норвегія (понад 2% світового видобутку). Україна посідає 7­ме місце в Європі за цим показником. Найбільшими експортерами нафти є країни Перської затоки (дають на світовий ринок понад 30% нафти), Росія, країни Північної (Алжир і Лівія) та Західної (Нігерія, Габон, Ангола) Африки, Латинської Америки (Венесуела, Мексика, Еквадор), Південно­Східної Азії (Індонезія, Бруней). Великими імпортерами й споживачами нафти є Японія, країни Європи, США. Експерти, що вивчають ринок нафти, вважають, що залежність основних її споживачів від імпорту зростатиме й надалі.

Нафтопереробна промисловість у світі налічує близько 700 нафтопереробних заводів (НПЗ), які розміщені переважно у високорозвинутих державах. Майже 22% нафтопродуктів виробляється у США, близько 20% – у країнах Європи. Проте відчутне поступове переміщення нафтопереробки до країн, що розвиваються. Надпотужні НПЗ вже працюють у Сінгапурі, Індії, Саудівській Аравії, Венесуелі, на Багамських Островах (мал. 66, ст. 102).

Видобування природного газу. Важливого значення у середині XX ст. набув видобуток природного газу. Його роль в енергопостачанні постійно зростає. Вам вже відомо, що родовища природного газу часто розташовуються поряд з нафтовими, переважно в країнах, що розвиваються (мал. 67, ст. 102). Якщо раніше газ вважали шкідливою домішкою у нафті, і він безцільно згоряв у факелах на нафтопромислах, то нині його видобуток неухильно зростає. Доведено, що це – найбільш екологічно чистий вид палива. Природний газ видобувають понад 90 країн світу. Безперечними лідерами є США та Росія, які забезпечують майже 40% світового видобутку. Найбільшими його експортерами є Росія, Канада, Нідерланди, Норвегія, Індонезія (мал. 68, ст. 103).

Мал. 67. Частка найбільшихкраїн у світових запасахприродного газу Мал.68. Частка 10 найбільших країн у світовому видобутку природного газут за даними ОПЕК, 2014 рік

Лише 15% видобутого газу йде на експорт. Основним способом його транспортування в межах материків є газопроводи, якими перевозять майже 80% газу. Найдовші міждержавні газопроводи перекачують блакитне паливо з Туркменістану до Китаю, з Канади до США, з Нідерландів через Німеччину та Швейцарію до Італії. Україною проходять магістральні газопроводи «Союз» та «Прогрес», що постачають газ із Росії до європейських країн. Пригадайте місце України у світовому та європейському видобутку природного газу. Що таке сланцевий газ та які проблеми пов’язані з його використанням? ?

Проте газ важко транспортувати морем. Існують підводні газопроводи. Для перевезення газу морем на великі відстані створено флот спеціальних суден­метановозів, на яких переправляють природний газ у скрапленому вигляді. Це дорога технологія, оскільки потребує дуже низьких температур:–165 °С. Перевезення метановозами коштує утричі дорожче, ніж нафти у звичайних танкерах. Через те їх тоннаж поки становить близько 1,5% від усіх танкерів світу. Вже створено порти­-термінали з великими заводами зі скраплення природного газудля його подальшого експорту в Алжирі, Лівії, Індонезії, Брунеї та на Алясці. Звідси скраплений газ везуть метановози до країн Європи та Японії, які є головними імпортерами газу.

Уранові руди. З розвитком атомної енергетики зросло значення уранових руд (мал. 69, ст. 103). Їх потенційні ресурси оцінюються в 10 млн тонн. Однак економічно доцільним вважається розроблення родовищ, у яких вміст Урану становить не менш ніж 0,1%. За оцінкою МАГАТЕ – Міжнародного агентства з атомної енергетики, розвідані запаси руд такої якості становлять 3,6млн тонн,які відомі у 44 країнах. У першій «п'ятірці» з них сконцентровано 80% уранової сировини: Австралія (30%), Казахстан (17%), Канаді (12%), Південній Африці (10%), Росії (9,2 %). В Україні є поклади уранових руд на Кіровоградщині та Дніпропетровщині з невеликим вмістом корисної речовини (0,05–0,1%).

Щороку видобувають близько 42 тис.тонн уранової руди у 28 країнах світу. Серед них вирізняються Казахстан (33 % світового видобутку), Канада (18%), Австралія (11%), Намібія та Нігер (по 8%), Росія (7%). УУранові руди. Уранові рудники та шахти

ПЕРЕВІР СЕБЕ 1. Що таке ресурсозабезпеченість? Як її можна обчислити? 2. Які ресурси називають мінеральними? 3. Чому мінеральні ресурси поширені на планеті нерівномірно? 4. Назвіть та покажіть на карті країни, що мають найбільші в світі поклади нафти, природного газу, кам’яного вугілля, уранових руд. Поясніть причини їх високої забезпеченості даними видами сировини.5*. Які існують проблеми використання паливно-енергетичних ресурсів? Які є можливі шляхи їх подолання?