Презентація виховної години "В чеканні неможливої любові..."

В чеканнінеможливоїлюбові…Презентацію підготувала викладач анатомії та фізіології Т. В. СЕРЕДА

Благословен той день і час,Коли прослалась килимами. Земля, яку сходив Тарас. Малими босими ногами,Земля, яку скропив Тарас. Дрібними росами-сльозами. Не було йому щастя в житті, – В нього буде інше,Посмертне щастя – слава…

В один з весняних світлих днів, 9 березня 1814 року, в селі Моринцях Київської губернії народився маленький хлопчик Тарасик, який своїм вогняним, нескореним життям змінив майбутню долю цілої країни…

“В похилій хаті край села,Над ставом чистим і прозорим. Життя Тарасику дала. Кріпачка-мати, вбита горем ...”“…Синові Тарасику з мого хазяйства нічого не треба: він буде неабияким чоловіком: з його буде або щось дуже добре, або велике ледащо, для нього моє наслідство нічого не буде значить, або нічого не допоможе…”

В 9 років малий хлопчина лишився матері. А коли Тарасові виповнилося 12 років, не стало й батька. Так хлопець лишився круглою сиротою…

І. Їжакевич “Мені тринадцятий минало”

Катерина постійно була поряд із ним, навіть коли інші відверталися від Тараса…Вона замінила йому матір. Її доля , як і життя Тараса, була занадто важкою. Тож не дивно, що поет охрестив свою першу велику поему іменем коханої сестри…

Україна – це знесилені, виснажені важкою працею, голодні люди, що йдуть на панщину, німі та чорні від безпросвітного горя…Україна – це тихі води і ясні зорі, вишневі садки, білі хатинки, безкінечні лани золотої пшениці, прозорі як сльоза криниці.

Україна – гірка протяжна пісня жалю і смутку, краси і недолі…Один з найкращих куплетів цієї пісні належить видатному в усі часи по всіх країнах її вогняному поетові.

Тепер просто не можливо уявити, що сталося б з Тарасом, з його художнім талантом, з геніальним поетичним даром, якби доля не подарувала йому зустрічі з великими людьми…

Відпускна Тараса Шевченка

Княжна Варвара Миколаївна Репніна-Волконська

Багато років поспіль, будучи за тисячі кілометрів від Батьківщини, на чужині, і в холодному Петербурзі, і в казематі, і на заслані в казахських степах, не раз згадував Шевченко рідну землю – таку далеку і таку бажану…

Доля не подарувала Шевченкові ні сімейного щастя, ні родинного тепла, ні взаємного кохання. Не збулася й остання мрія поета – невеличка власна хатина. А він був звичайною людиною, він мав звичайні бажання: бути щасливим чоловіком і батьком у власній оселі над Дніпром. Та не судилося…

Оксана Коваленко – перше кохання юного Тараса

Ганна Закревська Оксана Коваленко – перше кохання юного Тараса. На своєму життєвому шляху Шевченкові траплялися чудові, красиві, розумні жінки, які могли б розділити його самотність, та теж не склалося… На жаль, вірною дружиною йому на все життя стала самотність…

«Він був сином мужика – і став володарем у царстві духа. Він був кріпаком – і став велетнем у царстві людської культури. Він був самоуком – вказав нові, світлі і вільні шляхи професорам і книжним ученим. Доля переслідувала його в житті, скільки лиш могла, та вона не зуміла перетворити золота його душі на ржу, ані його любові до людей на ненависть і погорду, а віри в Бога на зневіру і песимізм. Доля не шкодувала йому страждань, але й не пожаліла втіх, що били із здорового джерела життя. Ось такий був і є для нас, українців, Тарас Шевченко». І. Франко

Дякую за увагу!