Презентація "Виникнення науки і закономірності її розвитку"

Філософія освіти і науки«Виникнення науки і закономірності її розвитку.»Шкуматова Ольга

План1. Філософія науки.2. Основні історичні етапи розвитку науки.3. Закономірності розвитку науки.

Інформаційні джерела:1. Петрушенко В. Л. Основи філософських знань: Курс лекцій. Навчальний посібник для студентів вищих закладів освіти, 3-тє видання, виправлене та доповнене. Львів: “Новий Cвіт-2000”, 2020. – 296 с.2. Філософія освіти і науки // Філософія освіти і науки: навч. посіб. / І. С. Алексейчук та ін. – 2-ге вид. переробл. та доповн. – Слов’янськ, 2019. – 365.3. Філософія освіти : навчальний посібник. – 2-ге видання / за наук. ред. академіка В. П. Андрущенка [та ін.]. – Київ : Вид-во НПУ імені М. П. Драгоманова, 2021. – 348 с.4. Бібліотеки: http://www.lib.com.ua/, http://slav-library.dn.ua/ 5. Енциклопедії і довідники: http://vesna.sammit.kiev.ua/, http://www.slovnyk.org/Ink/dic.html

В філософії під наукою розуміється соціальний інститут сучасного суспільства, у межах якого організовується та здійснюється діяльність, спрямована на здобуття нових знань про навколишній світ. Наука має свою історію становлення і перетворення в сучасну суверенну сферу людського суспільства.

Філософія науки - розділ філософії, який вивчає поняття, границі і методологію науки. Філософія науки — вивчає не лише філософські проблеми, а й вивчає науку, як пізнавальну діяльність. Іноді філософію науки називають методологією наукового пізнання, бажаючи підкреслити її увагу до методів науки.

В історії європейської філософської думки виділяють її основні етапи:• Антична філософія VI ст. до н.е. - V ст.• філософія Середньовіччя VI - XIV ст.• філософія епохи Відродження XV - XVI ст.• філософія Нового часу і Просвітництва XVII - XVIII ст.• некласична філософія ХІХ - поч. ХХ ст.• сучасна філософія ХХ століття ХХІ ст.

Передумови науки створювалися в Давньосхідних цивілізаціях (Єгипті, Вавилоні, Індії, Китаї, Стародавній Греції) у формі емпіричних знань про природу і суспільство, у вигляді окремих елементів, «зачатків» астрономії, етики, логіки, математики. В Давньоєгипетській цивілізації знання існували в релігійно-містичній формі, і тільки жерці могли читати священні книги і як носії практичних знань мали владу над людьми. Вони накопичували знання в області математики, хімії, медицини, фармакології, психології, майстерно володіли гіпнозом.

У Античності та Середньовіччі поняття «філософія», «знання», «наука» об’єднувалися в «триєдине ціле». В Античній Греції філософія була царицею наук - це дійсно почесне звання, тому що філософія, справді, приймає під своє крило абсолютно всі науки, існуючі на той момент. Далі від філософії поступово відділялися дисципліни, і врешті-решт вона залишиться сама собою. Але і філософія сама по собі без психології, права, соціології, без багатьох інших наук містить в собі дуже багато дисциплін і розділів, які дійсно хвилюють людство в цілому (онтологія, гносеологія, аксіологія, антропологія).

Як вид духовного виробництва і соціальний інститут - наука виникла в Європі, в Новий час, в XVI-XVII ст. в епоху становлення капіталістичного способу виробництва і поділу єдиного раніше знання на філософію і науку. Відкриття, які здійснюються в епоху Нового часу: цей винахід телескопа, мікроскопа, термометра, ртутного барометра, маятникових годинників

На перший план в епоху Нового часу постає математика, через деякий час філософ І. Кант, скаже, що «у всякій науки, рівно стільки науки, скільки в ній є математики», математика необхідна дисципліна, без якої неможливо обійтися, математика наука, яка працює і служить на користь суспільству.

Напрямки, які є невід'ємною рисою філософії Нового часу:1. Деїзм філософії Нового часу. Деїзм – це зовсім нове розуміння Бога: Бог створює цей світ, він створює закони природи, але потім він в ці закони не втручається, тут вже головною становиться людина.2. Атеїзм філософії Нового часу. Атеїзм - напрямок, що заперечує Бога. 3. Механіцизм філософії Нового часу:«людина - це неймовірно складна, неймовірно високо організована, але машина». 4. Вульгарний матеріалізм: люди починають розглядатися, як тварини, як дуже високо організовані машини, якими можна управляти, на які можна впливати.

Філософи Нового часу намагаються зрозуміти джерело істинного пізнання, і відповідаючи на дане питання формулюють 3 позиції: 1. сенсуалізм - єдиним джерелом нашого знання є почуття або відчуття. Представниками даного напрямку є Джон Локк, Томас Гоббс. 2. емпіризм - єдиним джерелом наших знань є досвід. Представник Ф. Бекон. 3. раціоналізм - людям присущі вроджені ідеї - ідеї, які притаманні нам з народження. Наприклад, одна з вроджених ідей по Р. Декарту - це ідея Бога, який завжди є в нашій душі.

Під закономірностями розвитку науки розуміють тривалі традиції, що простежуються між етапами її розвитку. Розрізняють закономірності розвитку науки: 1.акумуляція (нагромадження) знань - відображає особливість розвитку науки, що означає узагальнення фактів, поступовий приріст знання, спадкоємний зв'язок між різними коріннями знань у становленні конкретної теорії, а також нагромадження і збереження знань базового характеру в розвитку концепції. 2.революційний характер розвитку - такий стан у розвитку науки, який пов'язаний зломом фундаментальних понять і уявлень, методів і теоретичних ідей, з формулюванням нових концепцій, що радикально перетворюють уявлення людини про світ і відкривають новий світ наукових проблем. 3. конкурентність науково-дослідних програм – на рівні масової рефлексії (звертання назад), вчені під дослідною програмою розуміють ту дійсність, що підлягає вивченню, а також ті методи, що можуть бути використані.

Крім трьох загальних закономірностей, притаманних сучасній науці (акумуляції знань, революційний характер, конкуренція науково-дослідних програм), існують закономірності, що стосуються окремих сфер знання -математизація фізики, фізиколізація хімії і біології, розвиток системно-структурних уявлень в хімії та ін.

Вплив науки на суспільство, навколишній світ настільки вражаючий і грандіозний, а прикладне значення проникнення науки і техніки в мікро- і макрокосм, в глибинні основи життя природи і суспільства так вражають уявлення сучасної людини, що життя соціуму всучасних умовах без науки уявитинеможливо. Повністю очевидна універсальність, багатогранність і глибина впливу науки на сучасну людину, суспільство, світ. Відійшли у минуле ті часи, коли науку розцінювали як дещо зовнішнє у ставленні до культури. На сучасному етапі розвитку філософії науку та культуру розглядають в органічній єдності, вважаючи, що філософія науки та культури взаємозбагачуються та оплодотворяються.

Висновок: Основними закономірностями розвитку науки є:акумуляція знання; революційний характер розвитку науки;конкуренція науково-дослідних програм.