Презентація "Вірш Олександри Бурбело Говерла"

Олександра Бурбело. Говерла

Осіннього туману острови. Високогір’я світлі закарпатськіПід небом, наче сяйво корогви!А ці хмарини, як коші козацькі,

Дозор високогірний тут несуть: Чи все, як слід, у любій Україні?Історії своєї не забуть,Плекати у своїй-таки ж країні

Минулого славетні сторінки,Що пращурів святих политі кров’ю!В літописах збережено роки,Які в серцях у нас горять любов’ю!

Говерла між туманів, як свіча,Палає у осінньому привіллі. Нагадує козацького меча,Прихиленого у рум’янім зіллі.

Знак пам’яті, майбутньому зарок,Щоб берегли славетну Україну. У всесвіті, посеред сонць, зірокІ не забули давню ту руїну,

Яка і досі болем гоготить. У наших думах, як зринають мрії.Історії святої кожна мить. Діймає горем, але й серце гріє

Своєю величчю і доброти. Крилом, вражає видивом двобоюІз лютим злом, здолать, перерости. Яке, мій друже, нам же із тобою!

Говерла височіє, як душа. Великого і мудрого народу!Запишемось до древнього коша,Відстоїмо країни честь, свободу!