Номер слайду 3
Історія відкриття вітамінів У другій половині XIX століття вважалося, що харчова цінність продуктів визначається вмістом в них білків, жирів, вуглеводів, мінеральних солей і води. Між тим за століття людство накопило чималий досвід тривалих морських подорожей, коли при достатніх запасах продовольства люди гинули від цинги. Чому? На це питання не було відповіді до тих пір, поки в 1880 році російський вчений Микола Лунін, що вивчав роль мінеральних речовин в живленні, не відмітив, що миші, що поглинали штучну їжу, складену зі всіх відомих частин молока (казеїну, жиру, цукру і солей), чахнули і гинули. А мишки, що отримували натуральне молоко, були веселі і здорові. "З цього виходить, що в молоці... містяться ще інші речовини, незамінні для живлення", - зробив вивід учений. Ще через 16 років знайшли причину хвороби "бері-бері", поширеної серед жителів Японії і Індонезії, що харчувалися в основному очищеним рисом. Лікареві Ейкману, що працював в тюремному госпіталі на острові Ява допомогли... кури, що бродили по двору. Їх годували очищеним зерном, і птиці страждали на захворювання, що нагадувало "бері-бері". Варто було відмітити його на рис неочищений - хвороба проходила. Першим виділив вітамін в кристалічному вигляді польський вчений Казимир Функ в 1911 році. Рік потому він же придумав і назву - від латинського "vita" - "життя".