Презентація " Витвори народних митців"

ВИТВОРИ НАРОДНИХ МАЙСТРІВМистецтво : образотворче мистецтво 7 клас НУШ

Народна іграшка — унікальне явище традиційної народної культури українців. Вона є водночас предметом гри, художнім витвором, національним сувеніром. В Україні іграшки створювали з дерева, глини, лози, соломи, тканини тощо. А чи знаєте ви, що перші іграшки з’явилися тисячі років тому?Спочатку це були камінчики, глиняні грудочки, а пізніше — різноманітні фігурки людей і тварин. Тривалий час у народі зберігалися сліди культового призначення іграшки — брязкальця відганяли від дітей злих духів, ляльки були символами родинного щастя, коники приносили на землю благодать, козлики — урожай, а пташки закликали весну. Нині народні іграшки поєднують давні традиції з надбаннями сучасності.

Сонячний кінь Ляльки -мотанки. Яворівська дерев’яна іграшкаІграшка з тістаІграшка з сиру

Розгляньте українські народні іграшки. Чому, на вашу думку, їх форма узагальнена? Опишіть, як прикрашено іграшки. У різних країнах, зокрема в Україні, створено музеї іграшок. У лондонському Музеї дитинства зібрали іграшки різних часів з усіх частин світу. З-поміж тисячі експонатів — ляльки й колекції одягу та меблів для них, настільні ігри, конструктори, пазли тощо. Узбецька керамічна іграшка. Японська дерев’яна іграшка — сувенір КокешіШведська дерев’яна іграшка — конячка Дала

Що спільного між народними іграшками українців та інших народів світу?Що таке кераміка? Так називають усі різновиди художніх виробів, виготовлених із випаленої глини: порцеляну, фаянс, майоліку, теракоту тощо. Глина має значні пластичні можливості, тому царина застосування кераміки дуже широка: від дрібних предметів ужитку (іграшки, сувеніри, посуд) до архітектурних деталей (ліпнина, кахлі, черепиця тощо) і декоративної скульптури, що є частиною архітектурного ансамблю. На відміну від дерева, тканини, паперу, випалена глина не боїться вогню, вологи, атмосферних впливів. На противагу золоту, сріблу та іншим металам, її не можна переплавити. Ось чому старожитностей із кераміки до наших днів збереглося незрівнянно більше, ніж з інших матеріалів. В Україні до традиційних осередків розвитку кераміки належать Опішня на Полтавщині та Косів на Прикарпатті. Павлина Цвілик. Підвазонник «Баран» (косівська кераміка)

Відмінна риса косівської (гуцульської) мальованої кераміки, внесеної до списку духовної спадщини ЮНЕСКО, — триколірність зображення: зелені, жовті, коричневі кольори на білому тлі. Гаврило Ничипорович Пошивайло (1909-1991) та Явдоха Данилівна Пошивайло (1910-1994) — корифеї української кераміки з Спішні Полтавської області, найдавнішого й одного з найвідоміших гончарських родів України. У родинному мистецькому дуеті він — маестро гончарного круга, а вона — малювальниця від Бога. Саме їхніми зусиллями було зібрано велику колекцію керамічних виробів: посуд, диво-вази, іграшки — химерні леви, кумедні козлики, кучеряві баранці тощо. Селище Опішня на Полтавщині — визнана столиця української кераміки. Правічне таїнство творення образів на гончарному крузі тут передавалося від роду до роду упродовж століть. Гаврило Пошивайло першим із майстрів опішнянського осередку став розробляти групові композиції, зокрема на тему ярмарків. За давньою місцевою традицією усі вироби майстра-кераміста розписувала його дружина. Традиції мистецької династії усе життя розвивав син Микола, заслужений майстер народної творчості України; нині цю справу продовжують онуки — Юрко та Олесь Пошивайли. Отак і формується світовий мистецький бренд.

В Спішні відкрито Меморіальний музей-садибу родини Пошивайлів, який діє у структурі Національного музею-заповідника українського гончарства. Куманець. Макітра. Гаврило та Явдоха Пошивайли. Керамічна скульптура лева на території Національного музею-заповідника українського гончарства

Популярним видом українського народного декоративного мистецтва є витинанка. Орнаментальні або сюжетні зображення вирізували з паперу ножицями чи ножем. Вирізняють витинанки ажурні (зображення проглядає у прорізах) і силуетні. За технологією виготовлення їх поділяють на прості, тобто з одного аркуша паперу (як варіант — з підкладкою), і аплікаційні, які вирізують з аркушів різних кольорів і складають у цілісну композицію.

В Україні витинанки набули поширення як прикраса житла: ними оздоблювали стіни, вікна, полиці, груби, печі. На свята їх виготовляли у вигляді сніжинок-зірочок, хреста,барвінку або постатей ангелів. Витинанка-хрест була оберегом, її кріпили над дитячою колискою. На простінках між вікнами в українській хаті висіли витинанки із зображенням «Дерева життя», на гіллі якого часто розміщували птахів, біля дерева можна було побачити людські постаті чи силуети звірів. Це типовий для українських витинанок символ родини, роду. Дмитро Король. Козак. Ольга Шинкаренко. «Осінь така мила...»Микола Теліженко. Витинанка

Мистецька скарбничка. Витинанка (від «витинати», тобто «вирізувати») — вид декоративно-прикладного мистецтва, твори якого вирізують із паперу; композиція витинанки буває орнаментальною або сюжетною, симетричною чи несиметричною. Художня кераміка (із грец. keramike — гончарне мистецтво, від keramos — глина) — вироби декоративно-прикладного мистецтва, виготовлені з обпаленої глини (порцеляна, фаянс, майоліка, теракота, гончарні вироби). Назва походить від одного з передмість античних Афін — Керамік, де видобували гончарну глину.