Сєрих Л.В. Види театру

Театр і його види: драматичний, оперний, ляльковий, музичний… Підготувала: Лариса СЄРИХ, кандидат педагогічних наук, доцент, завідувач кафедри теорії і методики змісту освіти КЗ Сумський ОІППО, фасилітатор, координатор мистецької освітньої галузі НУШ в Сумській області, тренер, модератор, супервізор НУШ

Театр – особливий і вишуканий світ Усе в ньому – надзвичайне. Перші театри з’явились в Греції, згодом в Китаї, ІндіїГреція вважається батьківщиною театру, де був побудований перший кам'яний театр - Театр Діоніса в Афінах, який став взірцем для подальших споруд. Він був розташований на південно-східному схилі Акрополя і міг вміщати до 17 тисяч глядачів. Перші театри в Китаї з'явилися в середньовіччі. Театр розвивався як форма розваг і релігійних ритуалів. Традиційний китайський театр включає народний театр (іянський), куньшаньський театр та пізніший пекінський - цзінсі, які розвивалися паралельно і мали різні стилі. Театри в Індії включали два основні види: придворний (літературний) та народний. Розквіту індійський театр досяг за часів династії Гуптів (IV-V ст. н.е.). Важливим видом традиційного театру є Кутіяттам з Керали, який поєднує давній санскритський театр з елементами стародавнього сценічного мистецтва Куту. Тіньовий театр в ІндіїУ Китаї побудували самий незвичайний оперний театр у світі. Інфографіка / NVДавньогрецький театр - античне чудоhttps://uk.wikipedia.org/wiki

У X столітті з’являються зачатки Європейського театру. Середньовічний театр позначає театралізовані вистави в Західній Європі в період між падінням Західної Римської імперії в 5 ст. н. е. і початком Відродження приблизно в 15 столітті н. е. Середньовічний театр охоплює всі драми (постановки), створені в Європі за тисячу років, і стосується різних жанрів, у тому числі літургійної драми, містерії, мораліте, фарсів і маскарадів.https://uk.wikipedia.org/wiki Гравірування XIX століття Честерського циклу містерій. Валансьєннська вистава про Страсті Христові, зображення сцени роботи Юбера Кальє

Театральне мистецтво України бере початок з глибокої давнини, воно проявлялося в народних іграх, танцях, піснях та обрядах. З XI ст. відомі виступи скоморохів, а елементи театру були присутні у церковних обрядах Київської Русі. Розвиток драми простежується з виступів учнів київських шкіл, а в XVII-XVIII ст. популярними стали вертепи - мандрівні театри ляльок https://uk.wikipedia.org/wiki Народне мистецтво: Театр зароджувався через народні ігри, танці, пісні та обряди. Драма та вертеп: Перші зразки драми публічно показували учні київських Братської та Лаврської шкіл, а в XVII-XVIII ст. поширення набули вертепи - мандрівні лялькові театри Вертепні ляльки з експозиції Державного музею театрального, музичного та кіномистецтва України. В центрі - порцеляновий оригінал XVIII ст. Скоморохи: З XI ст. відомі виступи скоморохів (лицедіїв), найдавніше зображення яких знайдено на фресці Софійського собору в Києві (1037 р.)

Драматичний театр / оперний / балетний. Драматичний театр (грец. «drama» — дія, сценічний твір та «theatron» — місце для видовищ) — різновид театральної вистави, у якій грає небагато дійових осіб, увага зосереджена на розкритті напружених конфліктів не через зовнішні їх ознаки, а через внутрішній світ[1], а також один з основних видів театру, поряд з оперним і балетним, театром ляльок і пантомімоюhttps://uk.wikipedia.org/wiki Давньогрецькі театральні маски. О́пера — музично-драматичний жанр, який ґрунтується на синтезі музики, слова, дії. В опері сценічна дія органічно поєднується з вокалом, та інструментальною (оркестр) музикою, досить часто - з балетом і пантомімою, образотворчим мистецтвом. Балет — вид сценічного мистецтва, танцювальна вистава, у якій музика поряд з танцем відіграє важливу роль у розвитку сюжету і створенні відповідного настрою; синтетичний вид сценічного мистецтва, в якому зміст вистави розкривається засобами танцю, міміки і музики

https://uk.wikipedia.org/wiki Театр ляльок. Доне́цький академі́чний обласни́й теа́тр ляльо́к - обласний академічний театр ляльок у місті Донецьку, перший на Донбасі й один з перших у країніХа́рківський держа́вний академі́чний теа́тр ляльо́к і́мені В. А. Афана́сьєва - державний академічний обласний театр ляльок у ХарківіВистави Харківського театру ляльок

Театр пантоміми. ПАНТОМІ́МА (від грец. παντόμιμος - мімічний актор, який наслідує й певним чином від­творює прикмети оточе­н­ня) - вид сценічного мистецтва, в якому художній образ створюється за допомогою міміки і жесту, пластики тіла, пере­сува­н­ня у просторі. Корі­н­ня мистецтва П. сягає язичницьких релігійних ритуалів, ви­ступів давньо­грецьких та мімів античного Римуhttps://esu.com.ua/article-880755 В Україні П. як сценічний жанр сформувалася завдяки зуси­л­лям ентузіастів аматорських колективів, а також під впливом гастрольних ви­ступів М. Марсо у Києві, Харкові та Донецьку (1965, 1968). Майбутніми професіоналами стали учні київської аматорської студії П. під керівництвом В. Крюкова, Театру П. Городецького у Дні­пропетровському Палаці молоді та студентів (нині Дні­про) тощо. Мімірічі Театр Клоунади та Пантомімиhttps://uk.wikipedia.org/wiki

Музичний театрhttps://vechirniy.kyiv.ua/news/67529/ «Коли орки були під Києвом, в театрі залишалися охорона, пожежний пост, по черзі чергувала дирекція театру, — пригадує Богдан Григорович. — Як казали військові, наше приміщення було в небезпеці. Адже в Києві будівель з таким куполом лише три — Верховна Рада, наш театр і Будинок вчителя, де засідала Центральна Рада. На щастя, приміщення не постраждало. Київська опера на ПодоліКиївський муніципальний академічний театр опери та балету (Київська опера)  театр у Києві, був створений у 1982 році під назвою Державний дитячий музичний театр. Театр став першим (і наразі єдиним) в Україні та другим у світі подібного профілю. Київська опера на Подолі відкриває сезон з оновленим приміщенням та прем’єрою еротичного трилера

Теа́тр абсу́рду, або драма абсурду — абсурдистський напрямок у західноєвропейській драматургії й театрі, який виник у середині XX століття. В абсурдистських п'єсах світ зображений як безглузді, позбавлені логіки накопичення фактів, вчинків, слів і доль. https://uk.wikipedia.org/wiki «Чекаючи на Ґодо́» — п'єса-абсурд ірландського письменника Семюеля Бекета, написана французькою мовою. У ній два головних персонажі — Володимир і Естраґон, які безкінечно й даремно чекають когось, на ім'я Ґодо. Відсутність Ґодо, так само як і неясність багато інших аспектів. Термін «Театр абсурду» вперше використаний театральним критиком Мартіном Ешліном (Martin Esslin), що написав 1962-го року книгу з такою назвою. Ешлін побачив у цих творах художнє втілення філософії Альберта Камю про безглуздість життя у своїй основі, що й проілюстрував у своїй книзі «Міф про Сізіфа». Вважається, що «Театр абсурду» йде коріннями у філософію Дадаїзму, поезію з неіснуючих слів й абстракціоністське мистецтво 1910-20-их. Театр абсурду. Найбільш повно принципи абсурдизму були втілені в драмах «Голомоза співачка» (The Bald Soprano, 1950) франко-румунського драматурга Ежена Йонеско і «Чекаючи Годо» (Waiting for Godot, 1953) ірландського письменника Семюеля Беккета, чи п'єса «Святкування у садочку», написана чеським драматургом Вацлавом Гавелем у 1963 році.

Дякую за увагу!Sierykh Larysa, к.п.н., доцент КЗ СОППО10