Презентація."Вивчаємо творчість Марійки Підгірянки."

Вивчаємо творчість Марійки Підгірянки. Презентацію підготувала вчитель початкових класів Орховицького ЗЗСО І-ІІ ст. Андрушко Н. Б.

Марійка Підгірянка — псевдонім Марії Омелянівни Ленерт-Домбровської, української поетеси, яка народилася 29 березня 1881р. в с. Білі Ослави на Івано-Франківщині в родині лісничого.

Босоніж бігала Марійка у село Заріччя, що по сусідству з Білими Ославами, до священика Миколи Волошина, свого дідуся. Дід мав велику бібліотеку, навчив Марійку читати й писати не тільки українською, але й кількома іноземними мовами. Спочатку давав читати казки, потім серйозні твори - Т. Шевченка, Ю. Федьковича, Лесі Українки, ІФранка, О. Пушкіна, Л. Толстого, пізніше - в оригіналах А. Міцкевича, К. Ф. Шіллера, Й. В. Гете, Г. Гейне, Г. Лессінга.

Марійка мріяла стати вчителькою. Самотужки ця наполеглива гуцулка здолала освітні щаблі. У 1896 р. в Коломиї склала екстерном іспити за восьмикласну жіночу школу, а у 1900 р. у Львові - за жіночу вчительську семінарію. Працювала за фахом у с. Уторопи Косівського повіту. У цьому селі 1898 р. написала свій відомий вірш "Ой не нам в кайданах ходити", що започаткував її першу збірку "Відгуки душі" (1908, Львів).

У поетеси було своїх четверо діточок, яких вона дуже любила. У своїх віршах Марійка Підгірянка вчила дітей любити і поважати старших, допомагати їм у всьому.

Школу і дітей любила над усе, їм присвятила своє життя. Зростаючи на селі, добре знала побут, традиції та звичаї свого народу, розуміла його біди й радощі. У вільні від праці хвилини записувала дитячий фольклор, спостерігала за природою. І складала свої легкі, щирі, музикою сповнені співанки, вірші, оповідання, п'єси та ігри, перекладала з чеської і польської мов.

18 квітня 1963 року Марія Омелянівна відійшла у Вічність, її поховали на Личаківському цвинтарі неподалік від могили Великого Каменяра.

Кімнату-музей М. Підгірянки створено у 1991 р. при районній бібліотеці для дітей. Тут зібрані матеріали і документи, які свідчать про роль і діяльність Марії Омелянівни Ленерт-Домбровської (народної вчительки і поетеси, відомої в літературі як Марійка Підгірянка), та її родини в розвитку освіти, культури в Галичині.

В експозиції музею, крім книг М. Підгірянки, є спогади рідних та колишніх учнів з сіл Антонівка, Братиків, Вікняни, оригінали дидактичних матеріалів, які писані рукою поетеси.

У поетичному світі М. Підгірянки

До збірки української письменниці Марійки Підгірянки (1881-1963)(ранкові зустрічі) увійшли кращі твори для дітей: вірші, казки, співанки. Добір поданих текстів обумовлений шкільною програмою. Розрахована на школярів, вчителів, батьків, усіх, хто цікавиться творчістю Марійки Підгірянки.

Ілюстрації із збірки «Ранкові зустрічі»

Хлопчик і Ластівочка. Ластівочко мила, де хочеш літати?Чи тобі не шкода гніздечко лишати?Шкода, милий хлопче, але що чинити?Як зима настане, тяжко буде жити. Путь тобі щаслива, хоч і далеченька. Прилітай здорова навесні, рідненька. Прилечу, мій хлопче, із чужого краю,Під твоїм віконцем пісню заспіваю.

На зеленій гілці пташка співала. Мила, звучна співанка сад звеселяла. Та зловила дівчинка пташку співучу та всадила у клітку блискучу. І дає їй їсти, водичку носить. - Співай мені співанки! - пташечку просить. Не їсть, не п'є пташка, сидить тихенько, опустила крильця, ниє серденько. - Чому не хочеш пташечко, їсти і пити? Чи в золотій кліточці зле тобі жити? - На зеленій гілочці любо співати, а в золотій клітці треба вмирати... Бо в садку на гілці вільно я жила, а золота клітка - моя могила. Пожаліла дівчинка пташку співучу, відчинила кліточку гарну, блискучу. Стрепенула пташечка втішно крильцями, задзвеніла співанка полем, лугами. На волі

Загадки, які Марійка Підгірянка склала для дітей

Поезія Марійки Підгірянки як кришталева вода, що втамовує спрагу дітям та дорослим. Читайте її - і станете добрішими, душевно багатшими. Її поезія виростала на природному ґрунті. Чарівна краса гуцульського краю, патріотична гордість за свою Батьківщину вдало вплетені в канву її поетичного імені.