Тема уроку. Якими були ремесла та народні промисли українців?

Мета уроку: формувати:

-         компетентність «вміння вчитися»:

розвивати вміння організовувати та контролювати свою навчальну діяльність;

стимулювати прагнення здобувати знання;

-         предметну

ознайомити з ремеслами, якими володіли українці;

збагачувати новими знаннями про народні промисли України;

розширити уявлення про Україну як спільноту гідних працьовитих людей; розвивати пізнавальні інтереси, пам'ять, творчі здібності;

виховувати почуття гордості за свій народ, любов до Батьківщини.

-         інформаційно-комунікативну:

збагачувати словниковий запас,

розвивати навички індивідуальної та групової роботи;

-         здоров’язбережувальну:

дотримуватися режиму навчальної праці ;

-         соціальну:

виховувати повагу до українських традицій та бажання берегти і примножувати традиції українського народу.

Обладнання:

комп'ютерна презентація, проектор, рушники, глиняний посуд, металеві предмети, малюнки

Хід уроку

1.     Організаційний момент. Емоційний настрой на урок

-         Вітаю вас, любі хлопчики! Сьогодні у нас незвичайний урок. Ми здійснимо подорож до одного чудового міста. Але про це ви дізнаєтеся трішки пізніше.

(слайд 1)

2.      Мотивація навчальної діяльності. Повідомлення теми та мети уроку

-         Вправа «Доповни вірш»

(слайд 2)

-         Доповніть вірш, що я буду читати, словами, поданими у довідці.

На землі великій є одна країна:

Гарна й неповторна, мила… (Україна). І живуть тут люди добрі, працьовиті, І скажу, до речі, ще й… (талановиті). Землю засівають і пісні співають,

На бандурі грають і вірші … (складають). Щоб жила й раділа кожная родина.

Щоб була щаслива наша … (Батьківщина).

-         Вправа «Асоціативний кущ»

-         З чим асоціюєте слово Батьківщина?

Учень:

Батьківщина – це будинок, У якому ти живеш.

Це подвір’я і стежина, По якій до школи йдеш. Батьківщина – це родина, Батько, мати, пробатьки. Це осель святкові вікна, Де живемо я і ти.

-         А де ви почуваєтеся вільно, захищено? Де ви почуваєтесь справжнім господарем? ( у себе вдома)

-         Рідна домівка – це символ тепла, затишку, захисту і допомоги. Нині багато з вас мешкають у просторих і світлих будинках, але в давнину всі люди будували самі собі хату. Будиночки, хоч були і невеликими, але теплими, чепурними, завжди з вікнами, оберненими до сонця.

(слайд 3)

-         Хату утримували в чистоті й порядку. Намагалися зробити її якомога красивішою.

-         Які речі допомагають зробити вашу домівку затишною? (меблі, килими, посуд, картини)

3.     Робота над темою уроку

-         Краса супроводжує українця протягом усього життя.

Здавна українці майстрували для своєї оселі зручні меблі та прикрашали їх різьбленням, стелили на ліжка, лави та підлогу ткані барвисті килими, дбали про красивий посуд, розмальовували піч та стіни різнокольоровим орнаментом. Гордістю кожної оселі були рушники, які висіли скрізь – на вікнах, на образах, на стінах.

Уміння в малярстві, вишиванні, різьбленні по дереву, виготовленні посуду та дитячих іграшок, розмальовуванні писанок, прикрашанні оселі

– все це належить до досвіду, що передався в Україні з покоління в покоління народними майстрами.

(слайд 4)

-         Вправа «Мозковий штурм»

(слайд 5)

-         Погляньте на ці зображення. Представників яких ремесел ви тут бачите?

-         Вишивальниці й ткалі, гончарі та різьбярі, килимарі й бондарі, які жили і працювали в селах та містах, виготовляли різноманітні речі побуту.

Наприкінці 19 ст. в українському селі займалися щонайменше 30-ма видами ремісних промислів. Недарма мистецтво нашого народу визначене одним із найбагатших у світі.

-         Які ще ремесла та промисли ви знаєте?

Учні:

1.     Стельмаство – деревообробний промисел, пов'язаний з виготовленням транспортних засобів – возів і саней, а також коліс.

2.     Мисливство – полювання на тварин.

3.     Пасічництво – створювали пасіки для добування меду.

4.     Ложкарство – виготовлення ложок.

5.     Гутництво – виробництво посуду зі скла.

6.     Лимарство – вичинка шкіри.

7.     Килимарство – виготовлення килимів.

8.     Рибальство.

-         А де можна було побачити і придбати такі потрібні у кожній оселі вироби народних умільців? Дізнаєтеся про це, якщо складете слово з поданих букв.

(слайд 6)

-         З давніх-давен на нашій землі збиралися ці великі торги – ярмарки. Народні умільці везли сюди і продавали тут свої вироби. Кожний купував те, що не міг виготовити власноруч.

-         Який ярмарок прославив великий український письменник Микола Васильович Гоголь? (Сорочинський)

-         Їдьмо до Сорочинців!

(звучить пісня «Сорочинський ярмарок»)

Учень:

На ярмарку нашім веселім, багатім Є чим дивуватись і є що придбати. Тут щедрі дарунки із саду, й городу.

Тут речі майстрів нам усім в нагороду.

-         Одні їхали, щоб купити, інші – щоб продати, треті – щоб себе показати. Багато товару ми тут побачимо! Ходімо до міста Майстрів!

Учень:

Тут речі умільців, ні з чим незрівняні, Барвисті стрічки, рушники вишивані. Полив’яний посуд – кувшини, горнятка, Сопілки – хлоп’яткам, намисто – дівчаткам.

Ознайомлення з гончарним ремеслом.

-         Ми наблизилися до першої ятки. (легка будівля для тимчасового користування). Тут ви зможете придбати вироби народних майстрів.

-         Кого ж ми тут бачимо? Глина в кого ожива? Творить з неї хто дива? В кого посуд ніби жар?

Ну, звичайно, ж це …(гончар)

-         Так, ми тут бачимо представників найдавнішого у світі ремесла – гончарів та їхні вироби.

(слайд 7)

Учень:

Гончарство – це обробка глини та виготовлення різноманітного кухонного посуду для приготування, зберігання й подачі на стіл певних страв (горшки, миски, макітри, глечики), а також цегли, кахлів, дитячих іграшок та іншої кераміки.

Боговик В.  Гончарство – найдавніше у світі ремесло. Перша посудина, яку виготовили люди, була з глини. В Україні з давніх-давен живуть чудові гончарі.

Глиняний посуд вибирали, стукаючи горщиком об горщик, і прислухалися до дзвону. Багаторічну службу господині обіцяв горщик, що дзвенів. Глиняний посуд має цілющі властивості, адже глина – природний очищувач.

Посуд з глини поєднує красу і зручність, а залежно від призначення має різні форми для зручності використання.

Учні: (з малюнками) (Тимошенко і Литвинов)

1. Це куманець. Він зберігав узвар, молоко. Святковий куманець має кільцеподібну форму.
2. Це горщик. У глиняних горщиках готувати страви можна практично без використання жиру. Їжа, приготована в горщику, набуває незвичайного смаку.
3. Це кухоль. Товстенний посуд з ручкою для вживання напоїв (молока, меду, пива). Ємність кухля здебільшого – півлітра або 1 літр.
4. Це горнятко. У деяких областях України так називають чашку. В інших – горнятком називають маленький горщик.

-         До нашого часу дійшло багато потішок, пісень, ігор, у яких згадується давній український посуд.

-         Саджаючи маленьких діточок їсти, розповідали таку потішку, ознайомлюючи їх з назвами та призначенням посуду. Прочитайте її, замінивши малюнки словами.

(слайд 8)

-         А ще, я сподіваюся, ви знаєте пісеньку – закличку про дощик. Прочитаймо її, замінивши малюнки із зображенням посуду словами.

(слайд 9)

-         Час іти далі! Який дзвін лунає з цієї ятки!

Ознайомлення з ремеслом коваля.

-         Бах-дзень-дзень!

По залізу цілий день Скачуть іскри золоті. Руки весь день зайняті. Куєм коси, і серпи,

Щоб було чим жать снопи. Куємо ми цілий день,

Бах-дзень-дзень!

-         Хто тут працює? (коваль)

Учень:

Коваль – це майстер, який займається обробкою металів способом гарячого кування. Ковальство – це справа для справжніх чоловіків. Коваль має бути дужим.

Ковальство – одне з найдавніших ремесел, що залишилося в наші часи. Це справжнє мистецтво. Навіть одним із символів Донецької області є пальма Мерцалова. Її викували донецькі майстри. У Донецьку є цілий парк кованих фігур.

Раніше ковалі виробляли багато підков для коней та різноманітні речі господарського призначення (сокири, молотки, ножі, лопати, сапи, цвяхи, замки, залізні ворота й огорожі, стремена тощо)

І зараз дуже цінуються ковані забори, підсвічники, різноманітні вироби для коминів, вікон.

-         У народному фольклорі ми зустрічаємося із потішками, пов’язаними з ковальством. Матуся або дідусь постукували по ніжках малюнку і водночас промовляли віршик-потішку.

-         Про який інструмент коваля у ній ідеться? Цей інструмент водночас є і ковальським виробом.

(слайд 10)

Вправа «Добери фразеологізм»

-         Ковальське ремесло сприяло появі багатьох фразеологізмів. Прочитайте їх на слайді.

(слайд 11)

-         Я називатиму вам значення, а ви скажете, про який фразеологізм ідеться.

1.     Як кажуть, коли щось дуже густе, наприклад, сметана?

2.     Якщо сказали чітко, категорично, переконливо?

3.     Що кажуть, коли зупиняючи когось, дуже просять, благають про щось?

4.     Якщо чого-небудь дуже багато?

5.     Що кажуть, коли хочуть когось попередити, що його за якісь вчинки очікує покарання?

6.     Якщо дуже вразили, приголомшили неприємною несподіванкою?

-         Молодці! Тож ходімо далі.

Ознайомлення із вишиванням.

-         Хто це хрестиком узори Вишиває кольорові,

Красні кетяги калини

Та барвінок синій-синій? (вишивальниця)

Учень:

Оця вишиванка пасує дівчаткам.

А ці сорочки до лиця вам, хлоп’ятка! Беріть, не минайте рушник цей, сестрички, Утріться – й рум’янець не зійде із личка.

Фізкультхвилинка

Учень:

(пісня про рушничок)

Вишивання існує з незапам’ятних часів. Це один із давніх і найбільш поширених видів народного мистецтва. Щоб оздобити своє житло, найбільше уваги приділяли вишиванню рушників, скатертин, наволочок, серветок. Вишивання одягу – давня традиція.

(слайд 12)

В Україні поширені найрізноманітніші техніки вишивання, проте найпопулярніша – «хрестик».

-         У нашого народу існує легенда про те, як з’явилася сорочка-вишиванка.

Легенда про вишиванку

…Колись на землі від страшної пошесті вимирали сімї та навіть цілі села. Ось одна жінка, втративши всю родину, крім одного найменшого синочка, молила Бога, щоб він зберіг хоч цю дитину. Тоді Бог відкрив їй таємницю: «Виший дитині та собі на сорочці хрести – знак для янголів, бо на кому нема хреста, той загине. Але нікому не розповідай про це, бо загинеш сама і твій син». Жінка зробила все, але не могла далі дивитися

на те, помирали інші. Вона розповіла про обереги, але люди не повірили їй. Тоді вона зірвала сорочку із сина, і він помер на очах у всіх.

З того часу люди вишивають сорочки-обереги. Вишивка, яку зазвичай робили на комірці сорочки, по низу та на манжетах рукавів, була оберегом і, як бачимо, наче обрамляла тіло людини, а отже, охороняла від дії всього злого.

Українська вишита сорочка славиться у світі як неперевершений витвір мистецтва.

-         Про сорочку існує багато повір’їв.

Якщо дощ намочив уперше одягнену сорочку – на багатство. Якщо сорочку прогризли миші – в ногах буде слабкість.

Якщо зачепив і роздер сорочку – можеш зганьбитися.

-         Найбільше цінується в сорочці її чистота. Українську вишиванку завжди шиють тільки з білого полотна. Про це свідчать народні прислів’я та приказки.

-         Прочитаймо їх, поєднавши частини.

( на дошці)

У наших хазяйок по сто сорочок, а в мене одна – та й та біла щодня. К Великодню сорочка хоч і лихенька, аби біленька.

Як мати рідненька, то й сорочка біленька. Як неділя, то й сорочка біла.

-         Молодці! Ці речі, які ви сьогодні бачили на ярмарку, традиційно, оселившись у сільських хатах та міських квартирах, приносять святковість, затишок, красу й насолоду дорослим і дітям.

Усвідомлення інформації про прізвища, пов’язані з ремеслами та промислами.

-         Є цікавість, серед розмаїття українських прізвищ значна частина походить від назв професій чи ремесел. Бондар, Гончар, Чумак, Коваль, Коваленко, Гончаренко, Бондарчук, Ковальчук та різні варіації цих прізвищ.

-         Пригадаймо відомих людей, які мали такі прізвища.

-         Олесь Гончар – український письменник, перший лауреат премії імені Тараса Шевченка.

-         Михайло Стельмах – український письменник, фольклорист.

-         Олексій Бондар – український поет.

4.     Підбиття підсумків. Рефлексія

Вправа «Інтерв’ю»

-         Чи сподобався вам ярмарок?

-         Біля яток яких майстрів ми сьогодні з вами побували?

-         Про які народні ремесла і промисли сьогодні дізналися?

-         Ремесло якого майстра вас зацікавило?

-         Вироби яких умільців сподобалися найбільше?

-         Чи хотіли б ви ще завітати до нашого ярмарку?

Заключне слово вчителя

-         Замисліться ще раз над тим, скільки людської праці, поту й душі покладено в усі ці предмети. Замисліться над тим, наскільки працьовитим, талановитим та наполегливим був, є й залишається український народ. По всьому світові розійшлися вироби народних майстрів України. І наше завдання не забувати традиції нашого народу, відроджувати забуті промисли та ремесла нашої Батьківщини.

Потрібно завжди пам’ятати про те, хто ми на нашій землі, де наше коріння.

Хто – коштовності шукає, Хто – збирає гроші.

Та є перли кожен знає, Від багатств дорожчі. Рідна хата, рідна мова, Пісня солов’їна.

Ремесла душа чарівна Від батька до сина.

Вишивка, різьба, гончарство, Писанки таїна –

Роду нашого багатство, Вічності перлина.