Презентація "Внесок українських жінок у розвиток фізики і астрономії"

Внесок українських жінок в розвиток фізики і астрономіїНаука немає батьківщини, але не буває вченого без батьківщини, і те значення, яке його праці можуть мати у світі, він повинен відносити до своєї батьківщини. Луї Пастер

А ви знали, що в Україні частка жінок у науці майже вдвічі більша, ніж в середньому у світі? Сьомий рік поспіль в усьому світі 11 лютого відзначається молоде, але важливе свято — Міжнародний день ​​жінок в науці. Воно було прийняте Генеральною Асамблеєю ООН у 2016 році з метою забезпечення повного і рівного доступу до науки для жінок і дівчаток і їх участі в ній День жінок і дівчат у науці повинен нагадувати всім нам про те, що жінки грають важливу роль у науковому і технологічному співтоваристві, а також заохочувати жінок і дівчаток до участі в науці. Генеральний секретар ООН Антоніу Гутерріш наголосив з цього приводу: "Давайте домагатися того, щоб кожна дівчинка, де б вона не знаходилася, мала можливість реалізовувати свої мрії, досягати розквіту сил і вносити свій вклад в забезпечення сталого майбутнього для всього людства"..

За сучасними даними ЮНЕСКО, жінки і дівчата, як і раніше, в науковому середовищі представлені значно менше, ніж чоловіки: в середньому лише 30% науковців в усьому світі — жінки. Численні дослідження показали, що жінки в областях STEM (наука, технології, інженерія та математика) публікують менше матеріалів, отримують менше грошей за свої дослідження і не досягають у своїй кар'єрі більшого прогресу, ніж чоловіки. Виділяють кілька причин, які заважають жінкам повірити в свої можливості, і тим самим обмежують їхню участь в наукових дослідженнях. По-перше, це вкорінена в суспільстві думка про те, що наука — чоловіча сфера діяльності, де представниці слабкої статі недоречні і небажані. Наприклад, згідно з дослідженням, проведеним інститутом Джини Девіс по гендеру в ЗМІ у 2015 році, лише 12 відсотків жіночих персонажів в кіно і на телебаченні працювали в сфері науки і техніки. По-друге, поширене переконання в тому, що жінка менш компетентна як вчений. По-третє, реальна "повсякденна" дискримінація: заниження оплати праці, наукового визнання і заохочення насамперед на високих рівнях.

Втім, гендерні програми останніх років роблять свою справу: все більше молодих жінок обирають для себе технічні спеціальності і шлях в науці, про розробки жінок-вчених почали розповідати в усьому світі. Українські жінки теж ніколи не відставали від світових тенденцій, нам дійсно є чим пишатись. Причому на даний момент в Україні жінок у науці 46% — майже вдвічі більше, ніж в середньому у світі. Значно менше за своїх закордонних колег українські дослідниці жаліються і на гендерні упередження. "Наука набуває жіночого обличчя. Зараз до жінки в науці почали ставитися ліберальніше. Позитивні зрушення на собі я вже відчула", — каже фізикиня Галина Клим. Наразі Україна займає 12 місце за кількістю жінок-вчених в рейтингу серед 41 країни світу. Українки успішно працюють у різних галузях наук. Найбільше науковиць у галузі суспільних (65,8%), медичних (65,2%), гуманітарних (60,3%) наук; у технічних науках — 34,1%.

Казимирчак-Полонська Олена Іванівна (08.11.1902 - 30.08.1992) - астроном, доктор фізико-математичних наук, доктор філософії. Народилася в м. Селець Волинської губернії.

1927 р. закінчила Львівський університет. Працювала спочатку на ка­федрі астрономії Львівського університету, а впродовж 1932-1934 pp. — асистентом астрономічної обсерваторії Варшавського університету. Протягом 1934-1944 pp. займалася приватним викладанням математики у Вар­шаві. Після війни стає лаборантом, а згодом — старшим викладачем кафедри математики Херсонського педінсти­туту. З 1950 по 1976 pp. працювала викладачем фізики, математики й астрономії у багатьох вищих та середніх, спеціальних навчальних закладах. У 1956 р. стала молод­шим науковим співробітником Інституту теоретичної астрономії (Ленінград). В 1976 р. стала головою діючої групи малих тіл Сонячної системи Комітету астроно­мії АН СРСР. Окремо зазначимо, що ця дивовижна жінка, маючи ще й звання доктора філософії, 10 років (1980-1990 pp.) викладала теологію в Ленінградській духовній академії. Наукові праці стосуються небесної механіки, досліджен­ня руху комет. Дослідила переміщення комет за останні 400 років. Довела, що вплив великих планет є основним фактором, що діє на трансформацію кометних орбіт. Написала майже 70 наукових праць. Українська земля пам'ятає свою дочку з Волині. Саме в Кримській астрофізичній обсерваторії була відкрита мала планета 2006, якій дали назву «Полонська». У виданні під назвою «Жіночі постаті в українській науці» (Календар на 2002 рік, Київ) серед яскравих особистостей гідне місце відведено Олені Іванівні Казимирчак-Полонській. Про неї розповідається і в книзі «Імена України у Космосі».

Братійчук Мотря Василівна (08.09.1927 — 4.04.2001) Народилася в с. Верба Рівненської області. 

У 1947 році вступила на фізичний факультет Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка. Отримавши диплом, продовжила навчання в аспірантурі, яку за­кінчила у 1956 р. за кваліфікацією «Астрофізика», і роз­почала працювати в Ужгородському університеті на фізико-математичному факультеті, пройшовши шлях від асистента до доцента. В 1959 р. захистила кандидатську дисертацію в Головній астрономічній обсерваторії АН СРСР (м. Пулково, Росія). Наукові праці стосуються аналізу комплексних спосте­режень за штучними супутниками Землі. В 1957 р. Мотря Василівна стала керівником найзахіднішої в СРСР Станції оптичних спостережень за штучними супутниками Землі, яка підпорядковувалась Ужгород­ському університету. А в 1969 р. на станції завдяки зусиллям Мотрі Василівни була відкрита Лабораторія космічних досліджень, запроваджено сучасні методи розв'язання актуальних прикладних задач в астрономії, астрофізиці й геофізиці. За її ініціативи 1969 р. при кафедрі оптики Ужгородського університету була відкрита спеціалізація «Астрофізика» й аспірантура астрономічного напряму. Вона є автором понад 150 наукових праць, популяри­затором досягнень астрономічної науки для широкого загалу. В 1985 р. стала членом Міжнародного астрономічного союзу, а пізніше — почесним членом Української астро­номічної асоціації. А десь в глибинах Всесвіту мандрує мала планета за № 3372. Саме їй навічно присвоєно ім'я лауреата премії Української астрономічної асоціації "За видатний внесок у розвиток астрономії на Україні" та премії Астроради АН СРСР ім. Фіолетової, відмінника освіти України, професора світового визнання “Братійчук”.

Фіалко. Наталія Михайлівна. Народилася 20 грудня 1949р. в м. Київ.

Закінчила Київський по­літехнічний інститут. Після його закінчення з 1972 року працює в Інституті технічної теплофізики НАН України. Разом з вченими інституту проводить дослідження високо інтенсивних теплових процесів, які мають місце у роботі теплових та атомних електростанцій, газотурбінних установок, двигунів внутрішнього згоряння. Наукова діяльність стосується галузі теплоенергети­ки — енергозберігаючих технологій теплових і атомних електростанцій та проблем малої теплоенергетики, що на даний час дуже актуально для нашої країни. Заслужений діяч науки і техніки України з 1998 р., член-кореспондент НАН України з 2000 р.

Щукіна Наталія Геннадіївна Народилася 27 липня 1948 р. в м. Броди Львівської області.

Закінчила Казанський університет (1971 р., Росія). Розпочала роботу в Головній астрономічній обсерваторії НАН України, у 1974–1976 рр. – навчалась в аспірантурі, нині – завідувач відділу Сонця цієї обсерваторії. Основні наукові праці стосуються фізики Сонця, ефекту Ханле для спектральних ліній, прихованого сонячного магнетизму, не рівноважного утворення спектральних ліній та діагностики атмосфери Сонця та зір, хімічної еволюції Сонця та зір, конвекції та поширення хвиль в атмосфері Сонця; багаторівневих задач переносу випромінювання та діагностики сонячної і зоряної атмосфери. Автор понад 70 публікацій, основні результати наукових досліджень відомі далеко за межами України і здобули всесвітнє визнання. Член Міжнародної астрономічної спілки (МАС) та комітету з космічних досліджень при Міжнародній раді наукових товариств (КОСПАР). Лауреат премії НАН України ім. М. П. Барабашова.

Цимбал Людмила Трохимівна( 21.10.1937 – 3.01.2012)Народилася в Харкові.

1958 р. закінчила Харківський університет. З 1965 р. працювала у Донецькому фізико-технічному Інституті НАН України. З 1988 р. — член-кореспондент АН УРСР. Наукові праці стосуються дослідження електронних властивостей металів. Разом з фізиком – експериментатором академіком О. О. Галкіним відкрила доплерон – фононний резонанс у металах. Лауреат Державної премії УРСР( 1989 р.) і Заслужений діяч науки і техніки України з 1998 р.

Безвершенко Юлія Василівна – фізикиня Народилася 27.03.1987р. в м. Тальне Черкаської області.

Українська вчена у галузі теоретичної фізики, популяризаторка науки, громадська діячка, кандидат фізико-математичних наук Юлія Безвершенко входить до списку ТОП-20 українських жінок в STEM за 2018-2019 роки. Юлія займається математичними методами, які застосовуються до задач динаміки квантових систем у зовнішніх полях та керування квантовими системами. Вона впевнена і доводить це на практиці, що теоретичною фізикою можна займатись із пристрастю. За словами Юлії, свого часу вона почула від свого наставника важливу річ – бути собою можна у будь-якій діяльності! Тому не треба боятися стереотипів та упереджень інших. Якщо ви – дівчинка, дівчина, жінка, не важливо, звідки, неважливо, скільки вам років, і ваше серце лежить до науки – не бійтеся. Йдіть туди сміливо. Адже ніщо не зупинить жінку, яка готова працювати і робити наукові відкриття!

Галина Клим – фізикиня 1981р.н. Львівська область

Докторка технічних наук, професорка кафедри спеціалізованих комп’ютерних систем ІКТА, авторка понад 400 наукових праць, понад 100 з яких індексовані наукометричними базами, переможниця численних конкурсів, лауреатка багатьох премій. Уже кілька років Галина Клим належить до найбільш впливових і найбільш цитованих науковців світу. Звісно, професорці приємно бачити себе в такому переліку, адже це свідчить про актуальність її досліджень. За словами пані Галини, у науці амбітним чоловікам часто важко бачити перед собою успішну молоду дівчину чи жінку. Та, на щастя, за словами Галини, толерантний західний світ мислить інакше, що дає змогу жінкам у науці почуватися комфортніше. Науковиця сподівається, що з часом ситуація зміниться й у нас.

Жінки сприяли розвитку науки, техніки і медицини з найдавніших часів, але їх участь не завжди була помічена. Жіноча історія висвітлює причини цього, а також перешкоди, які повинні були долати жінки, і стратегії, які вони повинні були прийняти, щоб їхня робота приймалася науковою спільнотою. До середини ХІХ ст., та й навіть значно пізніше, погляди суспільства на можливість жінок брати участь у науковій діяльності виявлялися скептичними. До ХІХ століття жінки були виключені з академічної освіти: лише у ХХ ст. більшість університетів приймали в студентські групи тільки чоловіків. Забезпечення доступу до вищої освіти і державної підтримки у ХХ столітті, принаймні у США та Європі, призвело до масового зростання участі жінок у всіх галузях науки. Проте жінки залишаються в явній меншості в точних науках, особливо в математиці, фізиці, інформатиці та механіці (Жінки у галузях STEM). Нині жінки складають менше третини вчених у світі. Не забувайте: ЖІНКИ МОЖУТЬ ВСЕ! Дякую за увагу! Слава Україні!