Літературний диктант. Три основні жанрові форми прози …Прозовий твір малого обсягу з динамічним роз-витком сюжету. Зображується один епізод або подія з життя героя — це …Прозовий твір, у якому органічно поєднується елементи реального та фантастичного, побутового та міфологічного, дійсного та уявного, таємничого називається …
Хто ступив кілька кроків, гепнувся у грязюку і по-котився по дорожній хлюпавці?Який художній засіб використано у висловлюванні "...мовчала трава, мовчало віддалік громаддя ко-пиць…"Думка письменника про зображувані в творі яви-ща, виражена в художніх образах — це ... Це спосіб двопланового художнього зображення, що ґрунтується на прихованні реальних осіб, явищ і предметів під конкретними художніми образами з відповідними асоціаціями.
Перечитайте сторінки веселої автобіографії під назвою «Як я народився» чи в’язку небилиць із далекого минулого, чи фантастичне оповідання «Пігмаліон», чи, наприклад, притчу «Сонце», і перед вами відкриється багатобарвний, іронічно-химерний, парадоксально «зміщений» світ казко-вих образів і реальних проблем…Його звернення до умовно-символічних засобів відображення зумовлено прагнення поглибити й урізноманітнити аналіз соціально-морального стану сучасника. М. Жулинський
Білий кінь. Наші предки вірили в те, що колісницю Сонця возять білі коні. При арконському храмі пошановували білого коня, присвяченого Світовиду. Кельтську богиню творення Епону часто зображували верхи на білому коні. Отже, образ білого коня асоціюється з благородством, вищістю, обраністю.
Характеристикою образу коня Шепталаг) виправдання тиранії;д) небажання виділятись;1. Походження коня, його масть.2. Особливе становище Шептала на стайні (в табуні).3. Удавана покірність.4. Несподіваний бунт.5. Розкіш перебування на волі.6. Риси характеру коня:а) прагнення до волі, гордість;б) терплячість та покірність;в) вміння пристосовуватись;7. Повернення до гурту.
5. «Образа була така несподівана, приголомшлива, глибока…»6. «І тоді сталося несподіване для хлопчика, для Степана і для самого Шептала».7. «Білий кінь сп’яніло заіржав, не в силі стриму-вати буйної радості».8. «Шепталові неждано закортіло почути Степанів голос».9. «…вже не був білим конем».10. «Двір знайомо пахнув перепрілою травою та вівсянкою».
11. «Змалку ненавидів він табун, гурт, і в загорожі, і на пасовиську волів бути сам».12. «З конюхом у нього особливі стосунки».13. «Шептало старанно, щоб не виказати засмучення Степановим рішенням, жував скошену вранці траву…»14. «Вони, люди, знають: на Шептала можна покластися».15. «Образа була така несподівана, приголомшлива, глибока…»
16. «І тоді сталося несподіване для хлопчика, для Степана і для самого Шептала».17. «Білий кінь сп’яніло заіржав, не в силі стримува-ти буйної радості».18. «Шепталові неждано закортіло почути Степанів голос».19. «…вже не був білим конем».20. «Двір знайомо пахнув перепрілою травою та вівсянкою».
Чи погоджуєтесь ви зі словами Віктора Гюго?Як ви вважаєте, якої проблеми з твору може стосуватися ця фраза?А хто з відомих вам митців також порушував проблему індивідуальності у своїх творах?Як ви вважаєте, чи є актуальною вона в наш час?Яким чином люди можуть проявити свою індивідуальність? Чи легко це зробити? А чи легко зберегти індивідуальність у сучасному світі?Поміркуйте
Письменники-шістдесятники часто порушують проблему особистості у суспільстві у своїх творах, з деякими з них ви вже знайомі, зокрема: Григір Тютюнник «Дивак»Ліна Костенко «Кольорові миші»Василь Симоненко «Ти знаєш, що ти – людина?»Володимир Дрозд «Білий кінь Шептало»Ірина Жиленко «Підкова»
«Соціалізація душі» (виправдальні підстави для будь-якого стану) головного героя оповідання «Білий кінь Шептало»Внутрішнє мовлення Шептала містить позитивну характеристику Степана«Степанова добрість, Степан ніколи не вб'є його, ніколи не посилає на важку роботу, Степан терпить». Роздуми Шептала про Степана, які є носіями лінії виправдання.«Степан справді буває дуже злий. Немов щось находить на нього, але з ким цього не трапляється, та ще при такій службі. Скільки нас на одні плечі...»
Сліпа відданість тому, на чиєму боці сила.«Білому коневі бувало по-справжньому гірко, коли його зневажали та били, але незабаром у Шептала прокидалася винувата довірливість до кривдника». Духовна деградація.«Він не мститиметься Степанові за ті випадкові удари, без цього не можна, без цього ніякого порядку не було б серед коней». «Соціалізація душі» (виправдальні підстави для будь-якого стану) головного героя оповідання «Білий кінь Шептало»
Розбіжність між високою самооцінкою людини, гідної поваги, і її низькою соціальною роллю. Несуміжне протиставлення.«Вони, люди, знають: на Шептала можна покластися. Такий покірний і роботящий, тільки віжок торкнись, уже чує, вже розуміє, підганяти не доводиться». Негативний досвід існування в соціумі спричинює духовне спустошення, неспроможність, травмованість вольової сфери.«Степан озирається і, ніби вперше помітивши Шепталову сваволю, люто блимає з-під рудих брів:— «Ах ти ж, ледаче зілля!»«Робоча худобина, яку вільно запрягати, поганяти, стьобати батогом кожному Степанові».
Поділяємо ті погляди, котрі диктує наша «роль».«Протягом усього життя в конюшні обманював себе: він давно не був білим конем». Пристосування до того, що є.«Хай завтра у привід відправить чи до міста, а згодом вони з конюхом порозуміються. Недаремно ж білим коням дано розум». Розбіжність між високою самооцінкою людини, гідної поваги, і її низькою соціальною роллю.
Ідея покарання за непослух.«Свистів батіг, і вибухав лайкою Степанів голос»: «Батіг гострий, наче коса, — з чіпкої білої сириці, він (кінь) біжить по стерні, а батіг жалить, жалить». Маніпулювання людиною, її волею.«Шепталові подумалося, що весь сьогоднішній вечір — і коли біг, вирвавшись із хлопчачих рук, і коли вигулювався серед високих трав та в річці — він відчував владну Степанову руку». Соціальне становище через «батіг», «Степанову руку».
Інстинкт залежності від можновладців.«Так застоялий жеребець змагається з вітром у прудкім бігу по колу, напнувши довгі віжки, один кінець яких тримають сильні руки». Вторгнення у світ почуттів і відчуттів людини зумовлює несправжність її суспільної поведінки.«Він тільки прикидався покірним і рвав голоблі з останніх сил». Соціальне становище через «батіг», «Степанову руку».
7. Вирвавшись на волю, кінь Шептало побіга) до лісу;б) понад берегом річки, по мілині; в) вздовж проїжджої частини дороги;г) додому.8. Стукіт копит коня порівнювався іза) гуркотом на небі;б) рухом поїзда по залізничній колії;в) звуком дятла, який перебував на стовбурі дерева;г) музичним тактом. Тестове опитування