Презентація:"Всесвітній день ВБУ."

2013 рік Девіз «Здорові водно-болотні угіддя – здорові люди 2 лютого 2013 р – Всесвітній день водно-болотних угідь

Рамсарська Конвенція 1971 р.: водно-болотні угіддя, що мають міжнародне значення, головним чином як середовища існування водоплавних птахів. РК- перша глобальна угода з охорони та збереження природних ресурсів Стаття 1 Конвенції : ВБУ – це райони боліт, драговин, торфовищ або водойм - природних чи штучних‚ постійних або тимча-сових‚ стоячих або проточних‚ пріс-них‚ солонкуватих або солоних‚ вклю-чаючи морські акваторії‚ глибина яких не перевищує 6 метрів.

Критерії ВБУ міжнародного значення: типовість та унікальність екосистем для біогеогрфічного регіону; цінність угіддя для підтримання біологічного різноманіття регіону; існування ендемічних, рідкісних і зникаючих видів рослин і тварин; місце регулярного перебування понад 20 тис. водних птахів; важливе місце для нересту, нагулу і зимівлі місцевих видів риб.

Основна мета РК - збереження і раціональне використання водно-болотних угідь як досягнення стійкого розвитку у всьому світі. В 1971 р. РК підписали 18 країн, а нині - 160. До Рамсарських угідь належить майже 1700 водно-болотних об’єктів загальною площею понад 121 мільйон гектарів.

РК і Україна Україна поновила своє членство у Конвенції 1 грудня 1991 р. Мережа ВБУ в Україні: 33 водно-болотних угідь загальною площею 676 251 гектар

ВБУ Галицького НПП Важливу роль у збереженні видів та екологічних угруповань, які знахо-дяться під загрозою глобального зникнення внаслідок потепління клімату відіграють Бурштинське водосховище і ріка Дністер. Вони за багатьма критеріями мають ста-тус ВБУМЗ і займають площу 2080 гектарів. Тут зимує понад 1 % (до 3 тис. осо-бин) європейської зимової популя-ції гоголя, занесеного до ЧКУ та до 25 % (150 особин) української зимової популяції креха малого.

У заплаві Дністра, біля с. Водники, гніздяться регіонально рідкісні види голінастих птахів: квак - 45 пар, чепура мала – 20 пар, чепура велика – 35 пар, крячок чорний – 5 пар, а на островах розмножуються рідкісні, занесені до Червоної книги України, крячки малі (біля 15 пар).

 Під час міграційних та зимового періодів на Бурштинському водосховищі концентруються до 20 тисяч водоплавних птахів. Найбільша їх чисельність була відмічена в грудні 1996 р. – 4,5 тисячі особин птахів.

Необхідність захисту ВБУ і усунення негативного впливу на них людської діяльності: висока інтенсивність водокористування та велика кількість виробничих і комунально-побутових стоків; виснажливе використання рибних запасів, браконьєрство і розлякування орнітофауни.

Над цією важливою проблемою працюють: Органи державної влади і місцевого самоврядування; Природоохоронні установи і громадські організації екологічного спрямування (Галицький національний природний парк, Громадська екологічна організація «Еко-Галич»).

Посильну участь у цій справі беруть шкільні екологічні формування – «Юні друзі природи», екологічні агітбригади, тощо

ЗУСТРІЧ З ПРАЦІВНИКАМИ ГАЛИЦЬКОГО НПП

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ

ЧИЛІЙСЬКИЙ СВИЩ З’ЯВИВСЯ У ГАЛИЦЬКОМУ НАЦІОНАЛЬНОМУ ПАРКУ

На початку лютого 2013-го року, під час обліків зимуючих водоплавних птахів на Бурштинському водосховищі, що у Галицькому національному природному парку, було виявлено незвичайного пернатого, якого, за 20 років моніторинґу, ніколи раніше не спостерігали. Птах виявився настільки незвичайним, що його не вдалось віднайти у жодному із європейських визначників!

“Мені, як фахівцю з 20-літнім стажем вивчення птахів, – розповідає пан Володимир Бучко, орнітолог, заступник директора з питань науки і рекреації Галицького національного парку –не було меж у подивуванні. Ця птаха була настільки відмінною від тих, які відомі у фауні України, що я губився у здогадках. Було зрозуміло лише одне – вид не тутешній, а за зовнішніми ознаками, орієнтовно, його можна було віднести, хіба, до групи свищів…” Своїми силами у національному парку не вдалось ідентифікувати вид, то ж світлини із Бурштинського водосховища було надіслано фахівцям-орнітологам у Державний природознавчий музей у Львові, з проханням допомогти встановити вид. “Відповідь не заставила себе довго чекати – веде далі пан Володимир Бучко – того ж дня нам емейлував пан Андрій Бокотей, голова Західноукраїнського орнітологічного товариства, повідомивши, що наш птах є південноамериканським екзотом!”

Коментуючи знахідку, пан Андрій Бокотей зазначив: “…До Вас, у Галицький національний парк, завітав Свищ чилійський (Anas sibilatrix Poeppig, 1829) – південноамериканський птах! Його ареал охоплює Арґентину, Чилі, Бразилію, Фолклендські острови, острови в околицях Антарктиччного півострова… Звичайно, він літун добрий, одначе, найпевніше, є втікачем із якогось звіринцю чи приватної колекції… Попри те, цей вид занесений до Червоного переліку Міжнародного Союзу Охорони Природи – категорія LC (види під низькою загрозою вимирання)”.

Адміністрація Галицького національного природного парку бажає своїм юним помічникам-природоохоронцям відмінного навчання і активної участі в охороні навколишнього природного середовища. Будуть здоровими водно-болотні угіддя – будемо здоровими і ми.