Презентація "Як у верблюда виріс горб. Редьярд Кіплінг"

Як у верблюда виріс горб. Редьярд Кіплінг

Загадка. Що природа наготуєВсе повільно розкуштує,В горбики запас складає,Як плюватись добре знає!

Цікаве про верблюда!У світі є всього два види верблюдів це верблюд одногорбий (аравійський) та двогорбий (азіатський). Сьогодні в світі налічується близько 14 мільйонів верблюдів. В горбах верблюда міститься великий запас жиру, який при потребі перетворюється на воду та поживні речовини. Горб служить також захистом від перегрівання тварини під палючим сонцем. Якщо верблюд здоровий і ситий їх горби великі та пухкі, а коли їм бракує їжі кількість жиру в горбі зменшується і він стискається та зменшується в розмірі. Спраглий верблюд за лічені хвилини може випити більше ніж сто літрів води. https://www.youtube.com/watch?v=3 LIPF9ov. TOI&ab_channel=%D0%A7%D0%9 E%D0%9 C%D0%A3%D0%A7%D0%9 A%D0%98

ДЖОЗЕФ РЕДЬЯРД КІПЛІНГ (1865 – 1936) Англійский письменник, поет, закоханий в Індію. Народився у Бомбеї(столиця Індії) у сім'ї професора місцевої школи мистецтв. Перший англієць, який отримав Нобелівську премію в галузі літератури. Відомий, як автор дитячих казок про Мауглі, допитливе слоненятко, кішку, яка гуляє, як собі знає, про відважного мангуста Рікі-Тікі-Таві.

Що називається казкою?Казка - це цікаві усні оповідання з вигаданими героями, фантастичними подіями, дивом, вигадкою. Чим літературні казки відрізняються від народних?Казки поділяються на 3 групи: міфічні , побутові і казки про тварин

Збагачуй свій словничок!Цурпалки - відрубаний, відбитий або відламаний шматок деревини, лозини. Вудила - залізні стрижні, прикріплені до ременів вуздечки, якими гнуздають коня. Джини - в арабській та іранській міфології —добрі і злі духи. Курява - пилюка, пил. Аравія - західноазійська країна, що знаходиться на заході континенту в центрі Аравійського півострова. З нічев’я - від лінощів. Зласкавитися – бути ласкавим, проявити терплячість. Гиркати - покрикувати (час від часу кричати). Віддзеркалення – відображення у воді.

Як у верблюда виріс горб А це вже інша казочка, і розповідає вона про те, як Верблюд нажив собі великого горба. На початку років, коли світ був іще молодий-молодий, а тварини тільки ставали до роботи на Людину, був собі Верблюд. І жив той Верблюд якраз посеред Ревучої Пустелі, бо ж геть не хотів працювати, а до того ще й сам був Ревун. Отож він жував собі там різні цурпалки та гілочки, молочай, полин та колючки, і все — ліниво-ліниво. А коли хто озивався до нього, він лише гиркав: «Грррб!» Отак тобі — «Грррб!» — і більше нічого.

Продовження. От понеділкового ранку приходить до нього Кінь із сідлом на спині й вудилами в роті та й каже:— Гей, Верблюде, чуєш, Верблюде, ходи, служи і носи разом з нами!— Грррб!.. — огризнувся Верблюд. Кінь пішов геть і розповів про це Людині. От наступного ранку приходить до нього Пес із палицею в зубах та й каже:— Гей, Верблюде, чуєш, Верблюде, ходи й ори поле разом із нами!— Грррб!.. — огризнувся Верблюд. Пес пішов геть і розповів про це Людині. От уже третього ранку приходить до нього Бик з ярмом на шиї та й каже:— Гей, Верблюде, чуєш, Верблюде, ходи й вози разом з нами!— Грррб! — огризнувся Верблюд. Бик пішов геть і розповів про це Людині.

Продовження. Під кінець третього дня покликала Людина Коня, Пса та Бика і сказала:— Троє, ви чуєте, троє, мені дуже шкода вас (та ще в час, коли світ отакий молодий-молодий), але отой гиркун з пустелі не може працювати, інакше б він був зараз тут. Я хочу дати йому спокій, зате ви маєте робити й за нього!Це страшенно обурило трьох (та ще в час, коли світ отакий молодий-молодий), і вони забігли аж на край Пустелі й зібрали там віче-раду чи сходку-нараду.

Продовження А Верблюд підійшов і, вкрай ліниво пережовуючи кущ молочаю, почав сміятися з них. Потім гиркнув своє «Грррб!..» і знову подався геть. Аж тут пролітав поблизу Джин, володар усіх пустель, загорнувшись у хмару куряви (джини завжди так подорожують, бо вони чародії), та й зупинився повічувати-посходкувати з трьома.— О Джине всіх пустель, — сказав Кінь, — чи справедливо це, щоб хтось лінувався, коли світ ще такий молодий-молодий?

Продовження— Звісно, ні, — відповів Джин.— Так от, — вів далі Кінь, — є такий звір з довгою шиєю та довгими ногами посеред твоєї Ревучої Пустелі (і сам він теж Ревун), що й за холодну воду не брався від понеділкового ранку. Він не хоче возити!— Оце-то так! — сказав Джин і присвиснув. — Клянуся золотом усієї Аравії — то мій Верблюд! А що ж він каже?— Він каже «Грррб!» — озвався Пес, — і не хоче служити й носити.— А ще що він каже?— Тільки «Грррб!»... і не хоче орати,— докинув Бик.— Чудово! — сказав Джин. — Я йому зараз гиркну, якщо ви зласкавитесь почекати хвилинку.

Продовження— Він каже «Грррб!» — озвався Пес, — і не хоче служити й носити.— А ще що він каже?— Тільки «Грррб!»... і не хоче орати, — докинув Бик.— Чудово! — сказав Джин. — Я йому зараз гиркну, якщо ви зласкавитесь почекати хвилинку. Джин загорнувся у свій плащ-куряву і помчав через пустелю, і розшукав там Верблюда, що з цілковитого нічев'я та лінощів витріщався на власне віддзеркалення в калюжі води.— Агов, мій довгов'язий і пихатий друже, — сказав Джин, — я чув, ніби ти байдикуєш, хоч світ ще такий молодий-молодий?— Грррб! — огризнувся Верблюд. Джин сів і, втопивши бороду в жменю, почав придумувати Велику Чаклунську Примову, поки Верблюд витріщався на своє віддзеркалення в калюжі води.

Продовження— Від понеділкового ранку ті троє працювали і за тебе, і все через твої ліньки-переліньки, — сказав Джин, а сам далі обдумував Велику Чаклунську Примову, втопивши бороду в жменю.— Грррб! — огризнувся Верблюд.— Бувши тобою, я б уже не гиркав, — сказав Джин. — Настане день, коли ти пожалкуєш, що так чинив. Дурисвіте, я хочу, щоб ти працював. Верблюд огризнувся ще раз: «Грррб!» І тільки-но він це сказав, то й побачив ураз, що його спина, якою він так пишався, розпухає та розпухає, і на ній вип'явся великий горб.

Продовження— Бачиш? — сказав Джин. — Ото і є твоє власне «Грррб!», яке вилізло тобі не боком, а спиною за те, що ти не працював. Сьогодні середа, а ти нічого не робив від понеділка, коли почалася робота. Тепер іди роби.— Та як же я зможу, — сказав Верблюд, — з оцим горбом на спині?— То я його зробив навмисно, — відповів Джин, — бо ти змарнував цілих три дні. Віднині ти зможеш працювати три дні поспіль без їжі, бо тебе харчуватиме горб. Отож не нарікай ніколи, що я не подбав про тебе. Виходь із пустелі, біжи до отих трьох та поводься пристойно. Погиркай на себе! І Верблюд гиркав на себе, на свій горб та все інше, та все-таки подався до тих трьох. І відтоді й донині Верблюд завжди тягає на собі оте «Грррб!» (яке ми з чемності звемо горбом, щоб не уражати його почуттів). Але й досі він не надолужив отих змарнованих трьох днів на самому початку світу, як і досі не навчився поводитися пристойно.

Пригадай! Коли відбуваються події казки? Хто головні герої казки? Де жив Верблюд і чим займався кожного дня? Хто перший прийшов до Верблюда? Для чого? Що запропонував йому Пес, Бик? Як поводився Верблюд? Хто провчив верблюда? Яким чином? Як змінилася поведінка Верблюда?

Яким був верблюд на початку казки?

Попрацюємо з текстом казки!Знайдіть та зачитайте всі речення зі словосполученням “Ревуча пустеля”. Скільки разів в тексті зустрічається фраза «…світ…молодий-молодий…». Прочитайте діалоги в особах. Знайдіть і зачитайте речення. в яких є слова зі словничка. Якими рисами характеру ви б наділили верблюда, якби були Джином?Визначте головну думку казки. Чого навчає нас казка?

Матеріали взяті з Інтернет ресурсів