Презентація "Як звірі до зими готуються"

Як звірі до зими готуються

- Як звірі до зими готуються? – з таким запитанням ми звернулися до зайчика.

- Кожен по – своєму, - відповів зайчик. – А ми, зайці-біляки, краще за всіх. взимку – білі,Влітку – сірі,

навесні і восени – строкаті. Спробуйте, помітьте нас!

- Мій двоюрідний братик, заєць-русак, також світліє на зиму. Зовсім білим він не стає, але все одно побачити його на снігу важко.

А ще хто-небудь із звірів біліє? Звичайно. Наприклад, горностай. Це він влітку, а це – взимку.

- Або песець – житель далеких тундр. Також білу шубку одягає на зиму. А яка ж вона тепла – не зрівняти з літнім одягом.

- Всі звірі, – продовжував зайчик, - намагаються до зими зміцніти, запастись жирком, причепуритися і зробити запаси.

- Навіть маленьке лисеня, - хмикнув заєць, - а й те в яку гарну лисицю перетворюється. Лежить, руда, на снігу, і мороз їй ні по чому.

- І вовку мороз хоч би що… - здалеку донеслося завивання голодної вовчиці, і нашого зайчика як вітром здуло. Ще б пак! Нам – і то страшнувато, а зайчику – й поготів.

Згори почулося насмішкувате цокання білки. – Втік боягуз, - засміялась вона, – а мені на дереві вовк не страшний. І мороз не дістане скрізь мою сіру пухнасту шубку.

- Влітку я руденька і шерсть у мене коротка і рідка. А взимку стаю сіренька.

- До зими я готуюсь заздалегідь ,– продовжувала балакуча білка. – Не тільки гриби сушу. Знайду стиглий горішок або жолудь і заховаю, а місце запам’ятаю. Хоч який випаде сніг, все одно знайду.

Скажи, білочко, а чи можна проспати всю зиму? – Я не можу, а от мій полосатий родич, бурундук – може. Прокинеться у своїй норі,погризе заготовлених з осені горішків і знову спить.

А чи є такі, що зовсім не прокидаються? О, таких багато. Ось один з них ходить. Наносить у барліг гілок та моху і буде всю зиму спати.

Білочка, а ще хто спить взимку ? Та хіба ж всіх ледарів згадаєш? Спить у своїх підземних хоромах борсук.

- Їжак теж спить всю зиму на подушці з сухих листочків. Готується він до зими заздалегідь. Восени знайде у трухлому пеньку ямку, накладе туди листочків – ось і готове житло.

- Сплять маленькі довгохвості мишівки. Вони схожі на мишей, але живуть інакше.

- Слухай, зайчик - всезнайчик, а як доводиться тим, хто у воді живе? Як готуються до зими ондатри?- Вони одягають шубки із густої щільної шерсті, яка в холодній воді не намокає, роблять велику теплу хатку і живуть у ній всією сім’єю. Вихід із хатки іде прямо у воду, під лід. У ньому ондатри влаштовують продушини, а зверху накривають їх, щоб не змерзли.

Греблю зробить, хатку збудує, гілочок осики та верби заготує цілий віз. Он які дерева бобер валить! Але як – з усіх боків підгризе, а падає дерево завжди в сторону ставка, де живе бобер. Молодець!- Ну, що ти, косоокий, ондатру вихваляєш? – знову встряла в розмову білка. – Не рівнятися їй хутром із бобром. А працівник-то він який!

- А що ти, білко, про кабанів скажеш? – запитав заєць. - А що про них говорити? Мисливці їх випустили, мисливці їх і годують. Без підгодівлі пропали б кабани: снігу глибокого не люблять. Бач, скільки кукурудзи їм насипали, мабуть і тобі, куцохвостий, щось перепаде.

- Ну, ні, - заперечив заєць. – Від кабанів мені користі мало. Ось для лосів у лісі годівницю поставили, так у ній і сіно, і віники березові. Тут є чим поласувати. Як не пристосовані ми, звірі, до зими, а без допомоги людини важко нам буває.

- Так, - погодилась білка. – Нас також добрі люди іноді підгодовують. Добре, якщо їх ставало б більше!

От і казці кінець. А ми разом з вами, діти, давайте допомагати і звірам, і пташкам взимку, щоб вони не загинули від голоду.