Презентація "Юстиніан І. Його дружина та напрацювання"

Юстиніан І. Його дружина та напрацювання.

Зміст презентації: Юстиніан І – найвидатніший правитель Візантії1 Його дружина та сім’я2 Юстиніан і православ’я3 Найвидатніші подвиги та напрямки роботи4 Узагальнення5

Юстиніан швидше за все був іллірійцем, народився у сім'ї селян у Тавезі (Македонія), проте завдяки дядьку Юстину І отримав освіту в Константинополі. Бездітний Юстин І швидко прив'язався до розумного племінника, котрий, за сприяння впливового родича, зробив стрімку кар'єру до звання командувача столичного військового гарнізону (magister equitum et peditum praesentalis). Згодом Юстин І усиновив хлопця та зробив його своїм правонаступником. Майбутній імператор заступив на престол у 527 році і проправив до своєї смерті 565 роціЯк і Наполеон, Юстиніан І мало спав, був надзвичайно енергійним та уважним до дрібниць. Крім того, Юстиніан І був чудовим уособленням «візантійської політики». Нещирий, лицемірний, зверхній та підступний, він злегка нехтував укладеними договорами та обіцянками заради досягнення власних цілей. На нього справляла сильний вплив його дружина Феодора, колишня танцівниця та куртизанка. Після її смерті він став менш рішучим як правитель. Юстиніан І – найвидатніший правитель Візантії1

Ім'я матері Юстиніана, сестри Юстина, Бігленіца наводиться в Iustiniani Vita, про недостовірність якій сказано вище. Оскільки іншої інформації на цей рахунок немає, можна вважати, що її ім'я нам теж не відомо. Те, що мати Юстиніана була сестрою Юстина, підтверджують численні джерела. З приводу батька Юстиніана є більш достовірні відомості. ім'я батька Юстиніана - Саватій. Інше джерело, де згадується це ім'я - так звані "Акти з приводу Каллоподія", включені в хроніку Феофана і " Великодню хроніку "і належать до подій, безпосередньо попереднім повстання Ніка. Там прасіни, в ході розмови з представником імператора, вимовляють фразу "Краще б не народився Саватій, він не спричинив би сина-вбивцю»Перша зустріч Юстиніана з Феодорою сталася приблизно в 522 році в Константинополі. Потім Феодора покинула столицю, якийсь час провела в Олександрії. Яким чином відбулася їхня друга зустріч, достовірно не відомо. Відомо, що бажаючи одружитися на Феодора Юстиніан просив свого дядька присвоїти їй ранг патриції, проте це викликало сильну протидію імператриці, і до смерті останньої в 523 або 524 році, одруження було неможливим. Його дружина та сім’я2 Консульські диптихи, що зображують повне ім’я Юстиніана І.

Юстиніан і православ’я3 Наприкінці життя імператор помітно збайдужів до честолюбних політичних мрій своєї молодості. Він захопився теологією й дедалі менше уваги звертав на справи держави, вважаючи за краще проводити час у спорах з ієрархами церкви або навіть з неосвіченими простими ченцями. В імперії тоді ще не вщухли догматичні (й драматичні) суперечки, що вирували на перших Вселенських соборах (IV—V ст.); тоді в цих дискусіях брали участь мало не всі верстви населення імперії, особливо мешканці Константинополя. У своїй діяльності Юстініан не розділяв закони на світські й церковні, й тому до Кодексу законів імперії він вмістив, зокрема, закон про обов’язкове та загальне святкування Різдва Христового, Хрещення Господнього, Воскресіння, Благовіщення Пресвятої Богородиці, а також статтю про так звану Пентархію — розподіл всесвітнього християнства на п’ять патріархій — Римську, Константинопольську, Александрійську та Антиохійську. Варто зауважити, що саме Юстініан першим титулував константинопольського патріарха як «Вселенського патріарха». У приватному житті імператор також виявляв високе благочестя, значний час проводячи в храмах, у молитвах.

Юстиніан і православ’я3 Iмператор був щиро переконаний, що він є першим авторитетом богослов’я у всесвіті й постійно вів боротьбу з язичниками (людьми, які не прийняли християнства) та з єретиками (зауважимо, що в VI ст. християни все ще дискутували догматичні питання віри). Iмператор оприлюднив указ, згідно з яким язичники та єретики практично позбавлялися громадянських прав — не допускалися на державну службу, позбавлялися майна й права сповідувати свою віру. Юстініан писав: «Справедливо позбавляти земних благ того, хто неправильно поклоняється Богу», — і посилав війська для угамування непокірних. А проти самаритян, які відмовлялися хреститися, була оголошена справжня війна, що тривала три роки; в ній було вбито декілька десятків тисяч непокірних. Ті, що залишилися живі, були силоміць хрещені або продані в рабство до інших країн. Для імператора не мало ні найменшого значення те, що при цьому загинула велика кількість солдатів і що, як пише британський історик Гібон у своїй знаменитій книжці «Занепад і падіння Римської імперії», «родюча провінція перетворилася на пустелю, вкриту попелом і руїнами».ppt_x

Найвидатніші подвиги та напрямки роботи4 Юстиніан завів римське право. Основна частина – "Кодекс Юстиніана". В нього ввійшли "Дигести" -, уривки з творів юристів, "Інституції", керівництво до користування "Кодексом" і "Новели" – імператорські накази. Юридичний статус рабів переносився на колонів. Юстиніан, щоб добути гроші, віддавав продаж основних продуктів на відкуп, збільшив податки. Церкві належала 1/10 земель. Єресі переслідувались. В 529 р. в Афінах була закрита вища школа – останній оплот античної науки і культури. Далі Юстиніан почав відвойовувати територію Західної Римської імперії. В 533 – 534 рр. було захоплене Вандальське королівство в Північній Африці, в 535 – 555 – Остготська держава, Галлія в 545 р. – Південно-Східна Іспанія, Сардинія і Корсика.11 січня 532 р. в церкві (що був і іподром) почалось повстання "зелених" – "Ніка". Повсталі вимагали, щоб імператор покарав чиновників. Юстиніан відмовився і залишив цирк. Був час, коли повсталі перемагали, Юстиніан навіть збирався тікати з столиці, але через 5 днів полководець Велізарій придушив повстання. Було вбито 30 – 40 тис. чоловік. Повстання дуже вразило Юстиніана, він боявся нових, тому провів реорганізацію адміністрації. Була посилена поліцейська влада, проведені конфіскації у магнатів. Юстиніан спирався на середні верстви служилих людей, їм передавав конфісковані землі знаті. Юстиніан централізував управління і податки, але не зміг подолати хабарництво. Імператор спирався на церкву, а язичників переслідував. Значну частину державних коштів Юстиніан витрачав на будівництво. Шляхи, мости, водогони, лазні, театри і, звичайно, храми. В 532 – 538 рр. збудований храм св. Софії. Незважаючи на кілька землетрусів, він і зараз вражає красою. Це ранній візантійський стиль.

Фла́вій Петро Савва́тій Юстиніа́н, відомий як Юстиніан I  483 р. (за іншими даними 482 р.), Тавресій, Верхня Македонія — 13 чи 14 листопада 565 р., Константинополь) — імператор Римської імперії з 1 серпня 527 року до своєї смерті в 565 році. Титулував себе Цезарем та мав титули перемоги: Великий переможець Аламанський, Готський, Франкський, Німецький, Антський, Аланський, Вандальский, Африканський. За його правління багато земель Римської імперії було приєднано (відновлено контроль) до Східної Римської імперії. Зокрема, скасовані королівства вандалів та аланів в Африці, королівство остготів в Італії, приєднана частина земель королівства вестготів в Іспанії, а готи, франки, алемани, анти визнали себе васалами імператора. За легендами Юстиніан мав слов'янське коріння, і вже за часів правління свого дядька Юстина І грав ключову роль у політичному житті Візантії. Святий благовірний князь. Шанується християнами 14 листопада. Узагальнення 5