Презентація з досвіду роботи: "Використання народних ігор у фізкультурно-оздоровічій роботі".

З досвіду роботивихователя. Триліського ЗДО “Ялинка”Набоки. Юлії Валеріївни

Використання народних ігору фізкультурно-оздоровчій роботі

ПРІОРИТЕТНІ НАПРЯМКИ РОБОТИ:забезпечення всебічного, гармонійного, фізичного розвитку дітей, створення передумов для успішного навчання в дитсадку. сприяння ефективному вирішенню оздоровчих та навчально-виховних завдань.

Щоб зберегти все багатство народної фізичної культури, або, точніше, надати нового імпульсу розвиткові народних рухливих ігор, потрібно ширше застосовувати їх у виховному процесі з дітьми дошкільного віку. У всіх народів світу дитячим іграм і забавам відводилось у педагогіці почесне місце, їх вважають цінним надбанням народу, елементом національної культури, що оздоровлює побут дітей, урізноманітнює дозвілля, збагачує його зміст.Ігри та забави становлять чималий розділ народної дидактики й охоплюють найрізноманітніші її аспекти: народознавчий, мовленнєвий, математичний, природничий, пізнавальний, розважальний, оздоровчий тощо. Істотним моментом народної гри є також її мовна сторона - словесно-речитативний супровід (примовки, заклички тощо). Українські народні ігри живуть в народі з давніх-давен. Вони формували характери дітей, розвивали мову, пам'ять, школу рухів. Народні ігри є засобом ознайомлення дітей з особливостями життя народу, його традиціями.

Народні рухливі ігри мають оздоровче, освітнє, виховне значення

При підборі ігор важливо враховувати:

Народні ігри дозволяють вирішити такі завдання:

Народні рухливі ігри для дітей часто включають в себе лічилки. Вони характеризуються як маленькі вірші, за допомогою яких вибирається ведучий. Завдяки їм можна також розподілити ролі. Лічилки - це один з найбільш популярних, колоритних і виразних видів дитячої творчості.

Народні ігри - це ігри, які служили для розваги дітей того чи іншого народу в старовину. Народ створив безліч цікавих і розвиваючих забав. Їх правила передавалися з покоління в покоління. Однак з часом ці ігри забуваються. Важливо зберігати традиції та національну культуру. Саме тому необхідно привчати сучасних дошкільнят до народних ігор.

Народні ігри:  Подоляночка. Десь тут була Подоляночка,Десь тут була молодесенька,Тут вона сіла, тут вона впала, до землі припала,Ciм літ не вмивалась, бо води не мала... Устань, устань Подоляночко,Умий личко, як ту скляночку,Візьмися у боки та поскачи трохи... Попливи до Дунаю, бери дівку з краю.

Панасе, Панасе!!!Лічилкою обирають Панаса,виводять на середину кімнати і звертаються до нього з такими словами:-Панасе, Панасе! На чому стоїш? - На бочці. - Що в бочці? - Квас! - Лови курей, та не нас. Панас починає ловити і кого з гравців спіймає, той і стає Панасем.

Струмочок Діти, стають у пари на витягнуті руки,Одна із них іде під руками, пливе струмочком і обирає собі пару, хто залишається сам – іде вибирає собі пару і т.д.

Сірий кіт. Кіт: А є миші в стозі?Діти (миші): Є!Кіт: А не бояться кота?Діти: Ні!Кіт: Ой, як кіт поворушить, то всіх мишей подушить!Із цими словами «миші» розбігаються, а «кіт» їх ловить: кого впіймає, той стає котом.

Горю-дуб. Усі стають по двоє - пара за парою. Один - "горю-дуб" - попереду на віддалі й співає: Горю, горю, палаю. Кого схочу, спіймаю. Раз, два, три! Біжіть!Перша пара біжить до "горю дуба" і, розірвавши руки, намагається оббігти його з двох боків і знов з'єднатися. Якщо "горю-дуб" когось спіймає, то стає з ним позад усіх, а хто залишився без пари - стає "горю-дубом".