Презентація з предмету Мистецтво за темою "Поширення мистецтва: Музеї, Галереї , Бібліотеки" для учнів 9 класу

НАЙЦІКАВІШІ МУЗЕЇ УКРАЇНИ

Музей писанкового розпису. Музей писанкового розпису (неофіційна назва Музе́й «Пи́санка») — єдиний у світі музей писанки або писанкового розпису в місті Коломия Івано–Франківської області.

Історія. Музей писанкового розпису було створено на основі колекції писанок Коломийського музею народного мистецтва Гуцульщини, який від 2009 року має назву Національний музей народного мистецтва Гуцульщини та Покуття імені Й. Кобринського. Вперше музей писанок урочисто був відкритий 26 жовтня 1987 р. у приміщенні церкви Благовіщення Пречистої Діви Марії — пам′ятки архітектури ХVІ ст., якраз на 400–річчя від дня її заснування у місті Коломиї. Церква–музей стояла на перехресті жвавих автомобільних шляхів, що зумовило активне відвідування музею, хоча експозиції виставлялись лише в літній період. У 1990 році церква була передана віруючим і Музей змушений був переїхати, не отримавши постійного приміщення. З 1992 року Музей писанкового розпису розміщувався у малопристосованому будинку на вулиці Р. Шухевича, 78.

У вересні 2000 році спеціально для збереження і експонування творів писанкового розпису — писанок, було побудовано архітектурну споруду у формі найбільшого у світі писанкового яйця, яка згодом стала візиткою Коломиї. Урочисто Музей було відкрито 23 вересня 2000 року під час Х Міжнародного Гуцульського фестивалю. Будівля була спроектована архітектором Ігорем Євстахійовичем Шумином. Концепцію експозиції музею розробила директор Ярослава Ткачук, а втілили в життя коломийські художники Василь Андрушко й Мирослав Ясінський. Оригінальна споруда будинку містить у собі частину пам′ятника писанці, висота якого сягає 13,5 метрів, а діаметр 10 метрів. Таким чином, коломийський пам′ятник є найбільшою писанкою у світі.

Зібрання. Збірка Музею налічує понад 12 000 писанок і декоративних яєць із різних регіонів України та країн світу. Це і писанки, мальованки, дряпанки, створені на курячій, гусячій, страусовій чи навіть перепелиній шкаралупі. Також у колекції широко представлено декоративні яйця, оздоблені вишивкою, аплікацією насінням з різних злакових культур, соломкою, дерев’яні інкрустовані й різьблені, керамічні писанки та декоративні яйця з напівкоштовного каміння, декоровані технікою перегородчастої емалі. Безцінною в музейній колекції є писанка, написана природними барвниками на гусячому яйці ще понад 500 років тому. Вона була знайдена в 2013 р. у Львові у водозабірній башті під час археологічних розкопок, здійснених науково-дослідним центром «Рятівна археологічна служба» Інституту археології Національної Академії Наук України й згодом подарована музею. Це найдавніша віднайдена на території сучасної України писанка не тільки в нашій музейній колекції, а й загалом в Україні. Серед експонатів є також писанки з підписами відомих діячів України.

Черкаська писанка

Слав,янська писанка

Українська писанка

Язичні мотиви

Цілющі писанки

Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному. Націона́льний музе́й-запові́дник украї́нського гонча́рства— науково-дослідний і культурно-освітній заклад, метою якого є збереження й популяризація гончарської спадщини України

Історія11 березня 1986 року в Опішному, за дорученням Ради Міністрів України, засновано Музей гончарства. Через три роки (03.11.1989) прийнято урядову постанову про формування на його базі Державного музею-заповідника українського гончарства — етно-мистецтвознавчого науково-дослідницького і культурно-освітнього закладу, національної гончарської скарбниці України. 2001 року Музею-заповіднику надано статус національного. З 2016 року — член Національного комітету міжнародної Ради музеїв «ІСОМ». Нині заклад постає Всеукраїнським центром дослідження, збереження й популяризації гончарської спадщини України.

Музей-заповідник володіє найбільшою в Україні колекцією творів народних майстрів-гончарів та художників-керамістів (близько 55000). У ній представлено творчі досягнення мистців усіх історико-етнографічних регіонів України, провідних національних шкіл художньої кераміки. Не мають аналогів у країні та за її межами й музейна Національна галерея монументальної та садово-паркової глиняної скульптури, Галерея символічних панно провідних художників-керамістів і гончарів України та інших країн.

Нині це — багатоструктурний науково-просвітницький центр, у складі якого функціонують: Національний архів українського гончарства, Гончарська книгозбірня України, Аудіовізуальна студія українського гончарства, видавництво «Українське Народознавство», Меморіальний музей-садиба славетної гончарки Олександри Селюченко, Меморіальний музей-садиба гончарської родини Пошивайлів, Меморіальний музей-садиба Леоніда Сморжа, Музей мистецької родини Кричевських, Центр популяризації гончарської спадщини України. В Опішному сформувався чисельний науковий колектив (12 кандидатів та 2 доктори наук), інтелектуальний потенціал якого в сфері дослідження гончарства не має рівних в Україні. Музей-заповідник підтримує творчі й наукові зв'язки з найбільшими керамічними музеями США, Франції, Великої Британії, Іспанії, Португалії, Нідерландів, Німеччини, Бельгії, Італії, Швейцарії та інших країн, Міжнародною академією кераміки в Женеві, Європейським центром світової кераміки в Гертогенбосі тощо. Він виступив ініціатором створення Міжнародної асоціації музеїв кераміки.

Національний музей-заповідник українського гончарства є організатором національних симпозіумів гончарства, інтерсимпозіумів кераміки, міжнародних гончарських фестивалів, національних конкурсів художньої кераміки, всеукраїнських і міжнародних наукових конференцій з проблематики гончарства, кераміки. 2017 року вперше в нашій державі Музей-заповідник започаткував проведення Українського БІЄНАЛЕ художньої кераміки імені Василя Кричевського — національної мистецької події в галузі художньої кераміки, яка надалі відбуватиметься що два роки в статусі міжнародного. Музей гончарства в Опішному — це єдиний у світовій науковій практиці музейний заклад, у структурі якого було створено:– загальноосвітній мистецький навчальний заклад — Колегіум мистецтв у Опішному (1997). 2004 року він набув прав юридичної особи і статусу Державної спеціалізованої художньої школи-інтернату І-ІІІ ступенів «Колегіум мистецтв у Опішному» з підпорядкуванням Міністерству культури України.

МУЗЕЙ ІСТОРІЇ ЗАПОРІЗЬКОГО КОЗАЦТВА «ХОРТИЦЯ»Музéй істóрії запорóзького козáцтва — музей розташований в північній частині острова Хортиця. Музей, присвячений історії українського козацтва, звідки відкривається найбільший мальовничий вигляд на греблю Дніпровської ГЕС.

Історія. Музей історії запорозького козацтва національного заповідника «Хортиця» відкритий 14 жовтня 1983 року, як Музей історії м. Запоріжжя. Наприкінці 1980-х — початку 1990-х рр. ХХ століття, на хвилі національного піднесення та проголошення незалежності України, заклад перепрофільовано в Музей історії запорозького козацтва. З 2015 року музей не працює, який нині знаходиться на реекспозиції. У липні 2020 року Міністр культури України Олександр Ткаченко анонсував реконструкцію музею історії запорозького козацтва, в рамках «Великого будівництва». Ескізний проєкт реконструкції був розроблений ще у 2017 році, але станом на 2018-2019 роки кошти на проєктні роботи або будівництво не було виділено через реальність фінансування культури. Попередня вартість проєкту — 100 млн грн. Однак ця цифра дуже приблизна, доки немає проєктно-кошторисної документації.

Музей з великою кількістю виставок і експозицій, присвячених історії острову Хортиця та запорозького козацтва. Музей було відкрито 14 жовтня 1983 року, і спочатку містив у собі матеріали про історію острова Хортиця з прадавніх часів до сучасності, а також деякі відомості про запорозьке козацтво у світлі радянської ідеології. Більшу частину всієї інформації займали відомості про боротьбу за соціалізм. У ті часи музей називався "Музей історії Запоріжжя". Зі здобуттям незалежності України музей перепрофільований у Музей історії запорозького козацтва, а розділи експозиції, присвячені епосі соціалізму, були демонтовані.

Сьогодні Музей козацтва на Хортиці – це одне із найпопулярніших місць відвідування туристів, і одне із найбагатших історичними матеріалами місць у Запорізькому краї. У музеї діє безліч цікавих експозицій, присвячених практично всім сторонам історії життя острову Хортиця. Експозиція "Хортиця в найдавніші часи" оповідає про період історії Хортиці від епохи пізнього палеоліту до раннього залізного віку. Наступна експозиція – "Острів Хортиця в часи Київської Русі", представлена численними історичними знахідками цього часу, у тому числі - безліч об'єктів з поселення "Протолче". Періоду запорозького козацтва присвячено дві експозиції – "Причини виникнення й формування запорозького козацтва", і "Військове мистецтво запорозьких козаків". Тут можна побачити колекцію козацької зброї, монети, і польські предмети, також тут виставлені макети козацьких возів і козацького судна – "Чайки".

Також у музеї є три діорами, які залишають незабутні враження від перегляду. Перша з них – "Битва Святослава", розповість про останній героїчний бій великого князя біля Дніпровських порогів у 972 році. Діорама "Військова рада на Січі" розповість про проведення козацьких зборів на січовій площі, і передасть атмосферу духу козацьких часів. Третя діорама – "Нічний штурм Запоріжжя в 1943 році", розкриває деталі битви, у результаті якої місто було звільнене від ворога у роки Великої вітчизняної війни, у ніч з 13 на 14 жовтня 1943 року. У діорамі присутні справжні військові предмети – міномет, міни, снаряди, і навіть німецька авіабомба.

На території музею також діють тематичні виставки "Запорозьке козацтво у визвольній війні під командуванням Б. Хмельницького", "Духовний світ запорозького козацтва", "Запорозькі Вольності в часи Нової Січі", "Запорізькі землі після ліквідації Січі", "Заселення Запорізького краю", і "Зброя козацьких часів". Усі виставки представлені багатими колекціями цікавих матеріалів, які доносять до відвідувачів докладні відомості про цікаві факти історії з життя наших предків на Запорізьких землях.

Музей лісу і сплаву в Карпатах. Музе́й лі́су і спла́ву — розташований біля села Синевир (Міжгірський район, Закарпатська область), на річці Озерянці (Чорна Річка), по якій колись сплавляли ліс, постачаючи його до Угорщини. Музей лісу і сплаву знайомить зі знаряддями праці лісорубів і плотогонів (бокорашів). У місці, де створено музей, в середині XIX ст. було побудовано унікальну гідротехнічну споруду — клявзу. Це була гребля з воротами для скидання води. Гребля функціонувала до 1960 р. У середині 1990-х рр. споруда була відновлена​​, і на її основі створено музей, який входив до складу Національного природного парку «Синевир». Український Музей лісу і сплаву належить Мінекології, він зазнав значних пошкоджень під час катастрофічних паводків 1998 та 2001 років і стоїть напівзруйнований. За останніми відгуками, музей не працює.

НАЦІОНАЛЬНИЙ МУЗЕЙ БДЖІЛЬНИЦТВА м. Полтава “Національний музей бджільництва” створений у відповідності з розпорядженням Ради Міністрів УРСР від 11 листопада 1990 року. За роки функціонування музей відвідали близько 20 тисяч чоловік: це бджолярі за фахом та аматори, студенти Національного аграрного університету, Національного університету імені Т. Г. Шевченка, педагогічного університету, інших вищих навчальних закладів, с/г технікумів, учнів середніх спеціальних навчальних закладів, шкіл, гімназій міста Києва та багатьох областей України.

Музей підків м. Львів. Сучасний музей підків на кафедрі хірургії Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені С. З. Ґжицького було створено у 1981 році. Такий музей – чи не єдиний у Європі – постав на основі унікальної колекції підків, зібраної у 30 – 40-их роках XX століття визначним ортопедистом, професором Казимиром Щудловським і його батьком, який був добрим ковалем. Казимир Щудловський (завідувач кафедри ортопедії з 1924 р. по 1945 р. ректор академії у 1936 – 1939 роках) використовував колекцію підків як наочність для навчання студентів – майбутніх ветеринарних лікарів і в кінці 40-х років подарував її академії.

Експозиція музею підків і його фонди налічують нині понад 400 експонатів, що походять з різних куточків світу. Більшість з них є талановитим плодом рук місцевих ковалів, адже при Ветеринарній школі у Львові ще від 1881 року функціонувала школа кування коней. Тому в поповнення основної колекції підків вніс свою частку нелегкої праці коваль школи Петро Голінко. У музеї зберігається своєрідне ковальське надбання минулих століть: це підкови, знайдені під час археологічних розкопок. Правдоподібно, вони належать до XVII століття.

НАЦІОНАЛЬНИЙ МУЗЕЙ ЧОРНОБИЛЯ М. КИЇВМузей був відкритий 26 квітня 1992, відкриття було створено до п'ятої річниці аварії. У музеї зібрано більше 7 тисячі експонатів, які розповідають нам про події тієї нищівної дати. До них відносяться фотографії загиблих ліквідаторів, засекречені в той час документи і навіть речі загиблих ліквідаторів і звичайних людей, які надалі були евакуйовані з міста. Музей обладнаний в тематиці катастрофи, у вигляді так званої зони відчуження. На вході в музей відвідувачів зустрічає слоган: «Est dolendi modus, non est timendi», що в перекладі з латинської означає «Є межа у печалі, але немає її у тривозі». 

Електронна «Книга пам'яті учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» дає можливість ширше осягнути масштаби трагедії через долі тисяч людей.

МУЗЕЇ ПРОСТО НЕБА («Скансени»)Сьогодні в Україні налічується чотирнадцять великих скансенів: Національний музей народної архітектури та побуту України (село Пирогів, Київська обл.)Музей народної архітектури і побуту імені Климентія Шептицького (Львів)Музей народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини (Переяслав, Київська обл.)Закарпатський музей народної архітектури та побуту (Ужгород)Музей народної архітектури та побуту Прикарпаття (село Крилос, Івано-Франківська обл.)Чернівецький обласний державний музей народної архітектури та побуту. Музей історії сільського господарства Волині (село Рокині поблизу Луцька)Музей народної архітектури, побуту та дитячої творчості в селі Прелесне (Донецька обл.)Етнографічно-туристський комплекс «Козацький хутір» (село Стецівка, Черкаська обл.)Музей архітектури і побуту «Старе село» (село Колочава, Закарпатська обл.)Етнографічний музей «Українська Слобода» (село Писарівка, Харківська обл.)Музей народної архітектури і побуту Державного історико-культурного заповідника «Посулля» (село Пустовійтівка, Сумська обл.)Сарненський історико-етнографічний музей (філія Рівненського краєзнавчого музею, Рівненська обл.)Музей гуцульської культури просто неба НПП «Гуцульщина» (Косів, Івано-Франківська обл.)

Ска́нсен (швед. Skansen, у перекладі на українську — шанець) — етнографічний комплекс — музей просто неба, музей-село, розташоване на острові Юргорден (швед. Djurgården) у Стокгольмі. Заснований Артуром Гаселіусом11 жовтня 1891 року. На Україні існують 5 найбільш захопливих скансенів України

1. Національний музей народного побуту й архітектури «Пирогів» м. Київ

2. Музей народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини м. Переяслав

3. Музей народної архітектури та побуту імені Климентія Шептицького (Шевченківський гай), Львів

4. Музей історії сільського господарства Волині, Рокині, Волинська область

5. Національний заповідник «Хортиця» м. Запоріжжя

Музей історії сільського господарства Волині, Рокині, Волинська область

Національний музей народної архітектури та побуту України

Чернівецький музей народної архітектури та побуту

Закарпатський музей народної архітектури та побуту «Скансени»

Музей історії сільського господарства Волині

Музей архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини

Скансен «Запорізька Січ»

Скансен «Мамаєва Слобода» (козацьке поселення)

Дякую за увагу!