Історія. Пряник з часу своєї появи пройшов дуже довгий шлях. Його поява тісно пов'язана з розповсюдженням, вирощування жита та випіканням хліба. Про печево з медом (прадавні пряники) знали вже в Стародавньому Єгипті. У Стародавньому Римі їх називали panus mellitus («медовий хліб»): їх і випікали з медом.
Історія. На теренах Київської Русі пряники називали «медовим хлібом», який відомий з 9 століття. У цей хліб додавали рослинні соки, подрібнене коріння, а потім і прянощі, які завозили з країн Близького Сходу і навіть Індії. Пряники – явище загальнонаціональне, пов'язане з народним життям і побутом.
Історія. При приготуванні пряників в тісто зазвичай додавалися мелені сушені ягоди черемхи, які надавали пряникам тонкий мигдальний аромат. Пряники робили для подарунків і іменин, для весільного обряду, для святкових трапез, для прикраси новорічних ялинок, для роздачі убогим. На деяких пряниках відтискають букви алфавіту, з їх допомогою діти могли вчитися читати. Пряники було прийнято дарувати на Прощену неділю, яка припадає на останній день Масляної перед початком Великого посту. Пряники вважалися самим статусним подарунком, що призвело до появи так званого «подарункового» пряника, вага якого прямо залежав від ступеня поваги, яку гість відчував по відношенню до особи, що запрошує.