Особливості топографічної карти. Топографічними вважаються карти, складені в масштабі від 1:200 000 до 1:10 000 Особливості: Великомасштабні: від 1:200 000 до 1:10 000 Загальногеографічні: максимально можлива повнота та точність зображення. Спотворення фактично відсутні: масштаб скрізь однаковий. Елементи карт: потрійна рамка (градусна, мінутна, секундна), прямокутна сітка
Розграфлення топографічних карт. Карта світу. Масштаб 1:1000000. Земля - 60 колон по 6° д. від 180° д. на схід. Західна півкуля - №№ 1-30 Східна - №№ 31–60 2. Колони ділять на пояси по 4°ш.. від екватора в бік полюсів від А до Z. Для позначення Північної півкулі перед літерою поясу ставлять літеру N(північ), південної – S (південь). Наприклад, NN, або SN.
Елементи топографічної карти. Внутрішня рамка: дві паралелі (верхня й нижня лінії) та два меридіани (ліва й права лінії). У кутах рамки підписують їх градусну міру. Наприклад: паралель 54°40’ пн. ш., меридіан 18°07’30’’сх. д. Також подано виходи по рамці ліній градусної сітки через 1’. мінутна рамка показує відрізками чорного та білого кольорів, по 1 мінуті (1′)Біля зовнішньої рамки точками показаний поділ на секунди. по10’’.
Прямокутна (кілометрова) сітка. Горизонтальні лінії проведені паралельно екватору через 1 км., числа біля них означають відстань у кілометрах від екватора. (приклад, число 6065 на нижній горизонтальній лінії кілометрової сітки означає, що відстань від екватора до цієї лінії становить 6065 км. Вертикальні лінії проводять паралельно осьовому меридіану геодезичних зон (поділених на 6° д.), які нумерують від нульового меридіана. Щоб число не було відємним, початок відліку від осьового меридіана позначили не 0 км, а 500 км. Перша цифра (наприклад «4») показує, що місцевість лежить у 4-й геодезичній зоні. Три останні цифри («314») – кількість кілометрів відносно осьового меридіана. Оскільки йому надано число 500 км, то місцевість розташована на захід від нього на 186 км (500 км – 314 км = 186 км).
54º41'54º42'··········10''20''30''40''50''60''10''20''30''40''50''60''18º07'30''54º40'18º07'18º06'20''30''40''60 ''10''·····50''···············54º40' 20'' пн.ш.18º05' 03'' сх.д.г. Дідова Гора54º40' 20'' пн.ш.18º05' 03'' сх.д.джер. Чисте54º40' 32'' пн.ш.18º06' 24'' сх.д.54º40' 32'' пн.ш.18º06' 24'' сх.д.г. Русавська54º41' 26'' пн.ш.18º04' 55'' сх.д.54º41' 26'' пн.ш.18º04' 55'' сх.д.18º04'18º05'
54º41'54º42'··········10''20''30''40''50''60''10''20''30''40''50''60''18º07'30''54º40'18º07'18º06'20''30''40''60 ''10''·····50''···············18º04'18º05'54º40' 20'' пн.ш.18º06' 02'' сх.д. Криниця з вітряком54º40' 20'' пн.ш.18º06' 02'' сх.д..54º41' 17'' пн.ш.18º04' 41'' сх.д. Будинок лісника54º41' 17'' пн.ш.18º04' 41'' сх.д.54º41' 27'' пн.ш.18º05' 21'' сх.д. Вітряк54º41' 27'' пн.ш.18º05' 21'' сх.д.
Прямокутні координати. За лініями прямокутної (кілометрової) сітки, що їх проведено на топографічній карті через 1 км, визначають прямокутні координати точок Х та У. Координата Х визначається за горизонтальними лініями кілометрової сітки й показує відстань у метрах будь-якої точки від екватора. Координату У визначають за вертикальними лініями кілометрової сітки. Вона показує відстань у метрах від осьового меридіана певної геодезичної зони. Прямокутні координати записують семизначними числами.
Координата Х у Північній півкулі завжди є додатним числом, у Південній півкулі – від’ємним. Координата У – завжди додатне число. Щоб число не було від’ємним, навмисно початок відліку від осьового меридіана геодезичної зони позначили не в 0 км, а в 500 км. Максимальна відстань від осьового меридіана до країв зони – на екваторі й становить близько 333км. Що далі до полюсів, то зона вужчає через кулястість Землі.
Порядок дій для обчислення прямокутних координат об'єктазнаходимо квадрат, у якому він розташований;визначаємо в рамці карти значення, що відповідають південній (нижній) та західній (лівій) лініям квадрата, та записуємо кількість кілометрів у вигляді цілого числа;опускаємо перпендикуляри ΔΧ та ΔΥ на південну та західну лінії кілометрової сітки;циркулем або лінійкою вимірюємо відрізки та, користуючись масштабом, обчислюємо значення в метрах;дописуємо до цілих значень кілометрів значення ΔΧ та ΔΥ. Слід пам'ятати, що координати X та Y усіх пунктів території України виражені семизначними числами.
Визначимо прямокутні координати точки Дідова Гора. Першою визначимо координату Х. Найближча горизонтальна лінія кілометрової сітки до точки має підпис 6065, що означає, що до цієї лінії від екватора – 6 065 км, або 6 065 000 м. За допомогою лінійки визначимо, що Дідова Гора розташована на карті на 1 см південніше за цю лінію. У масштабі 1:25 000 це відповідає відстані на місцевості 250 м. Оскільки на південь відстань до екватора скорочується, 250 м треба відняти від значення 6 065 000, тобто 6 065 000 м – 250 м = 6 064 750 м. Таким чином, Х = 6 064 750. Аналогічно за вертикальними лініями кілометрової сітки визначимо координату У. Як видно, Дідова Гора розташована між вертикальними лініями з координатами У (у метрах) 4 311 000 та 4 312 000, але ближче до другої, не досягаючи її на 4 мм. У масштабі карти це відповідає на місцевості відстані в 100 м. Отже, 4 312 000 м – 100 м = 4 311 900 м. Тобто координата У = 4 311 900. Таким чином, ми визначили прямокутні координати точки Дідова Гора: Х = 6 064 750; У = 4 311 900.
Координата Х означає, що точка Дідова Гора розташована на відстані 6 064 750 м на північ від екватора. Перша цифра координати У «4» означає, що точка лежить у 4-й геодезичній зоні. Осьовий меридіан цієї зони має координату У = 4 500 000. Тому решта цифр означає, що Дідова Гора розміщена західніше від осьового меридіана 4-тої зони на 188 100 м (4 500 000 м – 4 311 900 м = 188 100 м).
Використовуючи фрагмент топографічної карти , визначте, які об’єкти розташовані за наведеними географічними координатами. Запишіть прямокутні координати цих об’єктів№Географічні координати. Об´єкт. Прямокутні координатиφ = 54°41‘ 43" пн. ш., λ = 18°06‘ 12" сх. д.φ = 54°41' 20" пн. ш., λ = 18°06' 28" сх.д.φ = 54°40' 45" пн. ш., λ = 18°04' 51" сх. д.φ = 54°41' 19" пн. ш., λ = 18°05' 50" сх.д.
Вимірювання на топографічній карті за масштабом і кілометровою сіткою. Для вимірювання довжини звивистих ліній (наприклад, річок, доріг) можна застосувти циркуль-вимірювач, установивши невеликий «крок» – сталу відстань між гол-ками. «Крокуючи» вздовж об’єкта, рахують кількість кроків, а потім, користуючись масштабом, визначають відстань. Для точніших вимірювань кривих ліній є спеціальний прилад курвіметр Для визначення площ використовують кілометрову сітку. Для цього підраховують кількість повних кілометрових квадратів у межах контуру, що вимірюється. Квадрати, заповнені частково площовим об’єктом, оцінюють на око. Визначення відстаней по прямій лінії найзручніше зробити лінійкою, використовуючи числовий або іменований масштаб.
Азимут. Азимут істинний – кут між напрямом на географічний північний полюс та напрямом на даний предмет. Пн. Аі=135ºАзимут магнітний – кут між напрямом на магнітний північний полюс та напрямом на даний предмет.істинний меридіанмагнітний меридіан. Ам=129ºМагнітне схилення (МС) – кут між істинним та магнітним меридіанами. МСМагнітне схилення східне. Аі = Ам + МС (східне)Магнітне схилення західне. Аі = Ам – МС (західне)NSNSNSNSNSNS
Дирекційний кут Дирекційний кут (Д) - кут між північним напрямком вертикальної лінії кілометрової сітки та напрямком на об’єкт. Вимірюють за ходом годинникової стрілки від 0° до 360°. Щоб перейти від дирекційного кута до істинного азимута, треба врахувати Зближення меридіанів (ЗМ) – кут між вертикальною лінією кілометрової сітки та істинним меридіаном. Аі = Д ± ЗМ. Поправка напрямку (ПН) - кут між північним напрямком вертикальної лінії кілометрової сітки та магнітним меридіаном Вона може бути східною (її значення віднімають від значення дирекційного кута: Ам = Д – ПН східна) і західною (відповідні значення додають: Ам = Д + ПН західна).
Зображення рельєфу на топографічній картіФорми рельєфу на топографічній карті показують горизонталями (ізогіпсами) – умовними лініями, які з’єднують точки місцевості з однаковою висотою. Висоти окремих точок позначають цифрами. На картах України позна-чають абсолютну висоту точок – перевищення точки земної поверхні над рівнем Балтійського моря. Суцільні горизонталі на топографічних картах і планах проводять через 1 м, 2,5 м, 5 м, 20 м або 40 м. Ці значення називають висотою закладання, або висотою перерізу. Що масштаб більший, то більше горизонталей наносять.
Зображення рельєфу на топографічній картіБергштрихи – короткі лінії, що показують вільним кінцем напрямок схилу. Якщо бергштрихи напрямлені всередину – це улоговина, якщо назовні – пагорб. Закладання – відстань між сусідніми горизонталями на картіЩо ближче розташовані горизонталі одна до одної, то стрімкіший схил, що далі – то схил більш пологий.