Презентація Забруднення довкілля (Біологія 11 клас)

Забруднення довкілля Біологія 11 клас. Підготувала: вчитель біологіїКостенко Т. В. Пришибська ЗОШ І – ІІІ ст імені М. А. Шаламова

Типи забруднень. Хімічне. Фізичне. Механічне. Біологічне

Хімічне забруднення - збільшення кількості хімічних компонентів певного середовища, а також проникнення (введення) в нього хімічних речовин, не притаманних йому або в концентраціях, котрі перевищують норму. Найнебезпечнішим для природних екосистем і людини є саме хімічне забруднення, яке отруює навколишнє середовище різними токсикантами (аерозолі, хімічні речовини, важкі метали, пестициди, пластмаси, детергенти та ін.). За підрахунками спеціалістів, у наш час у природному середовищі міститься 7-8,6 млн хімічних речовин, причому їхня кількість щорічно поповнюється ще на 250 тис. нових сполук. Багато хімічних речовин мають канцерогенні та мутагенні властивості, серед яких особливо небезпечними є 200 (список складений експертами ЮНЕСКО): бензол, азбест, бензопірен, пестициди, важкі метали (особливо ртуть, свинець, кадмій), різноманітні фарбники і харчові додатки.

Види хімічного забруднення навколишнього середовища, їх вплив на здоров'я. Забруднювачі повітря Оксиди сірки) навіть у малих концентраціях подразнюють слизові оболонки очей і дихальних шляхів. Оксид вуглецю, чадний газ - безбарвний, не має запаху газ, яка впливає на нервову і серцево-судинну системи, що сприяє розвитку атеросклерозу, що викликає задуху (через утворення карбоксигемоглобіну, що перешкоджає транспорту кисню гемоглобіном крові). Велика частина свинцю (до 70%) надходить у повітря з вихлопними газами автотранспорту. Іншими джерелами надходження свинцю є підприємства хімічної, скляної промисловості, акумуляторні виробництва. Ризик для здоров'я людей посилюється високою токсичністю свинцю і здатністю накопичуватися в організмі. Це призводить до зниження інтелектуального розвитку (особливо у дітей), пам'яті, розвитку перезбудження, агресивності, неуважності, глохоти, розладу зору, координації рухів та ін

Хімічні речовини, які потрапляють у грунт випадково з техногенними рідкими, твердими і газоподібними відходами. Територіально це пов'язано з конкретними видами промисловості (певний вид хімічного забруднення). У сільському господарстві найбільше хімічне забруднення грунту викликане застосуванням пестицидів та мінеральних добрив, які використовуються для підвищення врожайності.

Через застосування світлодіодних ламп для вуличного освітлення нічне небо над містами стає дедалі світлішим. Економічно вигідніші - вони, однак, посилюють світлове забруднення на планеті.    Вчені заговорили про небезпеку світлового забруднення. Світлове забруднення (або, як його ще називають, світловий шум або світловий смог) - це вплив штучного світла на нічне небо, що порушує екосистему і змінює біоритми живих істот. Від нього страждають тварини, птахи і рослини. Через порушення біоритму співочі птахи, наприклад, менше сплять ночами, що скорочує термін їх життя, не кажучи вже про освітлені фасади, у які вони нерідко розбиваються. Світлове забруднення

Шумове забруднення. Шум - одна з форм фізичного (хвильового) забруднення навколишнього середовища. Він виникає внаслідок коливальних змін тиску повітря. Загалом це хаотичне нагромадження звуків різної частоти, потужності (амплітуди) і тривалості, які виходять за межі звукового комфорту. Відрізняють шум постійний, непостійний, періодичний, переривчастий, імпульсний. Шуми шкідливо впливають на здоров'я людей, знижують їх працездатність, викликають захворювання органів слуху (глухоту), ендокринної, нервової, серцево-судинної системи (гіпертонія). Адаптація організму до шуму практично неможлива, тому регулювання й обмеження шумового забруднення оточення - важливий і обов'язковий захід.

Конкретним прикладом дії шуму на живі організми, можна вважати наступну подію чотирирічної давності, що трапилась в Україні. Тисячі пташенят, що не вилупилися, загинули на косі Пташина біля гирла Швидке (дельта Дунаю) в результаті днопоглиблювальних робіт, що велися німецькою компанією “Мебіус” згідно розпорядження Міністерства транспорту України. Шум від працюючої техніки розносився на 5 – 7 км, негативно впливаючи на прилеглі території Дунайського біосферного заповідника. Представники цього заповідника і ще трьох організацій вимушені були з болем констатувати загибель всієї колонії пестроносого і річкового крячка, які розташовувалися на косі Пташина.

Радіаційне забрднення. Радіоактивне (радіаційне) забруднення – перевищення природного рівня (фону) інтенсивності іонізуючих випромінювань у середовищі або вмісту радіоактивних ізотопів хімічних елементів. ... Незалежно від походження іонізуючого випромінювання, його наслідки для живих організмів є близькими. Нині головними джерелами радіоактивних забруднень біосфери є радіоактивні аерозолі, які потрапляють у атмосферу під час випробувань ядерної зброї, аварій на АЕС та радіоактивних виробництвах, а також радіонуклідів, що виділяються з радіоактивних відходів, відпрацьованих атомних реакторів, устаткування, захоронених на суші й у морі. Радіоактивні опади залежно від розміру часток і висоти виносу в атмосферу мають різні темпи осідання та радіус поширення.

Механічне або засмічення – коли в довкілля потрапляють забруднювачі неживої природи, що не впливають хімічно чи фізично. Здебільшого це тверде сміття,що повільно руйнується: пластикова тара й пакети, металобрухт, вироби з гуми, скляні пляшки. У національному парку Вакатобі в Індонезії знайшли мертвого кита, у шлунку якого було майже шість кілограмів пластикових відходів, зокрема, 115 стаканів та пакети. Механічне забруднення

Біологі́чне забру́днення полягає у надходженні до водойм із стічними водами різних видів мікроорганізмів, рослин і тварин (віруси, бактерії, грибки, черви), яких раніше у них не було. Багато з них є хвороботворними для людей, тварин і рослин. Найчастіше зустрічаються такі хвороби: холера, дизентерія, гепатит. Яскравим прикладом біологічного забруднення є поширення амброзії (Ambrosia artemisiifolia L. ), яка окрім шкоди сільському господарству як сорна рослина, завдає шкоду здоров’ю людини, завдяки високо алергенному пилку. Біологічне забруднення

Біологічними забруднювачами в наземних, наприклад лісових екосистемах, можуть стати інтродуценти, або чужорідні види. Це організми, непоширені на даній території, навмисно або випадково завезені на нове місце в результаті людської діяльності. Наприклад, проникнення збудника голландської хвороби в’яза у в’язові ліси Росії призвело до практично повного їх зникнення. Класичним прикладом біологічного забруднення, коли забруднювачами стають чужорідні тварини, є натуралізація кролика в Австралії та її наслідки. Хвороба в’яза

Прикладом подібного забруднення в умовах морських екосистем є поширення гребневика мнеміопсиса. Це морська тварина з прибережних атлантичних вод Америки. Гребневик мнеміопсис — невеликий хижий організм, що постійно рухається. У Чорному морі він з’явився на початку 1980-х рр. Тут ця тварина активно знищила не тільки зоопланктонні організми, але й плаваючу в товщі води ікру й дрібних личинок риб. Уже до 1988 р. загальна маса гребневика в Чорному морі досягла мільярда тонн. Він позбавив їжі планктоноїдних риб — хамсу, шпрот. Їх стало менше (не тільки через мнеміопсиса — рибалки добували риби стільки, скільки могли виловити) — у результаті були позбавлені їжі хижі риби й дельфіни. Як результат улов риби знизився в десять разів.

Рівень забруднення в різних регіонах України. Нинішня екологічна ситуація в Україні, яка формувалась впродовж тривалого часу через нехтування об’єктивними законами розвитку і відтворення природних геосистем, характеризується як кризова. Територія України відзначається надмірним техно- і антропогенним навантаженням на природне середовище та високим ступенем його забруднення. Масштаби змін природного середовища залежать від двох основних факторів: інтенсивності прояву речового складу забруднювачів та здатності природи до самоочищення.  Тверді, рідкі й газоподібні викиди забруднюючих речовин поступають у всі компоненти природи: воду, ґрунт, атмосферне повітря. Найбільше викидів здійснюється в атмосферне повітря, через яке небезпечні речовини поширюються в інші компоненти природи, підвищуючи тим самим уже існуючий у них рівень забруднення.

Один із найбагатших на корисні копалини регіонів світу і водночас один із найбрудніших. І економічна криза та зупинка багатьох підприємств це не змінила. За офіційними даними, на кожного мешканця Кривого Рогу припадає близько півтонни шкідливих викидів на рік, за неофіційними ж оцінками фахівців – удвічі більше. Загалом кожна десята тонна небезпечних викидів в Україні – криворізька,

Радіаційний стан України. Смуга найбільш значного радіоактивного забруднення простягається на захід від м. Прип'яті, охоплюючи східну і північно-східну частину Рівненської області. Інтенсивність забруднення з просуванням на захід помітно зменшується. Майже третина території 30-кілометрової зони, розташованої в північній та північно-східній її частинах, характеризується невисоким рівнем радіаційного забруднення. У зоні радіоактивного забруднення проживає близько 5 млн. чол., у тому числі в Україні - 1,8 млн., у Білорусії - 2,4 млн. і в Російській Федерації - 0,8 млн. чол.

Деградація земельних ресурсів"Житниця Європи" сьогодні переживає не кращі часи. Складний стан земельних ресурсів України зумовлений тим, що 71% всього агроландшафту країни використовується для господарської діяльності. Але через надмірне і неправильне використання родючість землі з кожним роком падає. Екосистема ґрунту руйнується в основному через інтенсивний розвиток ерозії: останнім часом їй піддалося більше 35% сільгоспугідь України. Активне використання добрив призвело до збільшення площі кислих ґрунтів (на 2, 4 млн. га за останні 15 років). Прогноз на майбутнє невтішний. При збереженні нинішніх темпів деградації ґрунту (ерозія, затоплення, зміни клімату та ін.) критичні значення рівня родючості можуть бути досягнуті через 20-30 років, а в окремих регіонах навіть раніше.