Презентація-захист до доповіді на тему: “НАЦІОНАЛЬНІ МОДЕЛІ МЕНЕДЖМЕНТУ”

Національні моделі менеджменту. Виконала студентка 1 курсугрупи ГТ-11-з. Пушкар Анастасія Вікторівна

Моделі менеджменту Моделі менеджменту — це не лише інструменти, необхідні для професіоналів та менеджерів, а й, що дуже важливо, механізми для комунікацій. Завдання моделей менеджменту: створення для підвищення ефективності та результативності роботи, використання на стратегічному, тактичному та операційному рівнях; це інструменти, що дозволяють усувати проблеми. Але буває й так, що одна модель менеджменту не може гарантувати, що менеджер чи консультант з її допомогою зможе об’єктивно підійти до вирішення проблеми та зробити все, що може. Більше того, багато запропонованих моделей менеджменту часом можуть загнати в глухий кут і менеджерів, і консультантів, якщо вони вирішать ними скористатися.

Головне завдання менеджменту в розвинутих країнах полягає в тому, що сьогодні центральною особою є працівник, який володіє глибокими знаннями та використовує їх в процесі праці, що забезпечує якісний результат та новизну. Крім технічних засобів, нових технологій і концепцій менеджмент сьогодні має формувати цінності, спрямування і традиції окремих осіб, цілих організацій і суспільства, зробити їх більш продуктивними.

Американська модель менеджменту Спрямована на управління виробництвом та діяльність операційних систем. У ньому задіяна адміністрація та менеджери різних рівнів, які реалізують діяльнісні концепції. Має такі характерні риси:індивідуальний характер прийняття рішень;індивідуальна відповідальність;розмежування прав, обов'язків і функцій;особистий приклад керівника, генерація ідей і організація їх реалізації;схильність до ризику, рішучість;значна відстань між топ менеджерами і менеджерами нижніх рівнів. Американський менеджер самостійно обирає конкретну практичну мету , негайно приступає до справи, не заспокоюючись до тих пір, поки не досягне поставленого завдання.

Європейська модель менеджменту. Спрямована на управління операційною системою підприємства, та на організацію фінансів, маркетингу, матеріально-технічного забезпечення тощо. Масштаби європейських фірм значно менші порівняно з американськими, тому діяльність європейського менеджера є універсальнішою. Має такі характерні риси:колективна робота команди на чолі з лідером, який активізує творчу активність робітників;діяльність менеджера універсальна (всі функції управління);"управління за результатами", активізація людського фактора;застосування "м'яких способів впливу" на людей. У вітчизняній практиці управління менеджери використовують в основному Європейську модель менеджменту.

Фінська модель менеджменту. Отримала назву «управління за результатами». Особливістю її є спільне здійснення визначених цілей діяльності підприємства. Після цього аналізують шляхи і методи виконання, що свідчать про унікальність фінської моделі менеджменту. У процесі виконання програми здійснюють проміжний контроль результатів. Часто для цього запрошують зовнішніх консультантів. Цю систему управління впроваджують і в інших європейських країнах

Французька модель менеджменту. Особливостями французького управління є планування, ефективне використання переважної кількості ресурсів країни, стратегічне планування, державні підприємства ринкового типу, які підтримує держава. В житті Франції важливу роль відіграють співтовариства випускників закладів вищої освіти. Високопосадовці, як правило, відносяться до цих елітних співтовариств, які підтримують відносини після закінчення навчальних закладів, що відіграють важливу роль в ділових відносинах. Наукові дослідження підтвердили прихильність французьких менеджерів до традиційного та класичного типу ієрархії, спрямування на статус управлінців. Ієрархія у підприємствах спрямовується на зменшення рівня та об’єму відповідальності А це може призвести до проблем комунікації і контролю з боку вищої ланки управління

Німецька модель менеджменту. Однією з головних складових класичного управління стала концепція бюрократичної раціоналізації, розроблена М. Вебером щодо безособовості та раціональності управління. Концепція мала такі складові: розподіл обов’язків для кожної посади компанії та формальна звітність. Професійне навчання та освіта в Німеччині вважається кращою в Європі, що стимулює підготовку професіоналів (підготовленість фахівців з технічного профілю, співпраця з американськими університетами для підготовки фахівців технічних спеціальностей; професіоналізм на основі самодисципліни; компетентність працівників; лояльність адміністрації; зміна роботи не характерна для німецької культури; якість в різних ракурсах)

Швецька модель менеджменту. Характеризуються приватною власністю, соціалізацією галузей споживання; ефективно діючою державною системою забезпечення високої зайнятості; системою демократичних методів, що дозволяє кожній людині впливати на вирішення всіх питань щодо її життя, що створює психологічний клімат у країні. Шведський уряд і профспілки активно впливають на відносини між державою і капіталом, на рівень оплати праці та зайнятості. Рядові працівники у Швеції мають високий соціальний статус, що важливо для реалізації цілей організацій. економічна система звичайно характеризується як змішана економіка. В її основі лежать ринкові відносини на конкурентних засадах з активним використанням державного регулювання, що складає економічний базис шведської моделі

Японська модель менеджменту. Японський менеджмент вивчають і наслідують не лише в країнах Азії, а й Америки та Європи. Причиною є швидка відбудова та динамічний розвиток економіки Японії після Другої світової війни, вихід на передові економічні позиції в світі завдяки застосуванню специфічної системи менеджменту, зумовленої особливостями її природних умов та економіки, історичними та культурними традиціями. Має такі характерні риси:колективний характер прийняття рішень;відданість загальним інтересам фірми;повага до власників підприємства і старших;висока кваліфікація;групова робота менеджерів, вони повинні вміти виконувати будь-яку роботу в межах своєї організації;відсутність чітких посадових інструкцій, оскільки зміст їх діяльності може змінюватися.

Особливості менеджменту освіти в країнах Європи

Провідні зарубіжні фахівці визначають поняття «освітній менеджмент» як теорію та практику управління освітою в ринкових умовах; систему принципів, методів, технологічних управлінських прийомів, спрямованих на якісну реалізацію освітніх послуг, гарантоване забезпечення стандарту освіти. В Європейських країнах для науково-педагогічних працівників застосовуються строкові та постійні трудові угоди. У половині всіх європейських систем вищої освіти працівники державних вищих навчальних закладів мають або можуть мати статус державних службовців, що означає, що вони приймаються на роботу державними органами відповідно до законодавства, що регулює функціонування державних адміністрацій.

Працівники державних закладів вищої освіти лише в окремих країнах, зокрема у Греції, Угорщині, Словенії, Швейцарії, Норвегії та Туреччині є державними службовцями. У Франції цей статус мають старші викладачі та професори, але не молодші співробітники. В Австрії та Данії лише невелика кількість працівників університетів та технічних коледжів зберігають статус державного службовця.

Модернізація європейської освіти нерозривно пов’язана з розвитком усього суспільства, характерними особливостями якого на сучасному етапі є оновлення структури та змісту освіти, впровадження інноваційних технологій навчання, введення кредитно-трансферної системи в навчальний процес. Вона спрямована на виховання нового покоління людей, що усвідомлюють загальнолюдські цінності і живуть за гуманістичними законами. Дослідження Л.Є. Сігаєвої, свідчать, що сьогодні здійснюється підготовка фахівців за новими спеціальностями, які відповідають змінам на ринку праці.

Мальтійська система вищої освіти здійснюється за Болонською системою і має три етапи: бакалаврат, магістратура та докторантура. Здобути вищу освіту можна в державних вузах та філіях зарубіжних освітніх установ, наприклад Лондонської школи комерції. Система вищої освіти Мальти відкрита для іноземних студентів, і в даний час в країні навчаються студенти з більш ніж 75 країн. Крім того близько 300 іноземних студентів бере участь в семестрових програмах міжнародного обміну. Серед країн, в яких у секторі вищої освіти співіснують строкові та безстрокові трудові договори, найвища частка безстрокових договорів – 80% або більше – спостерігається у Франції, на Мальті та в Туреччині, а також у Швеції, де більшість науково-педагогічних працівників працюють за постійними контрактами

Однак у третині європейських систем вищої освіти, в тому числі і на Мальті, заробітна плата науково-педагогічних працівників не визначена в нормативних документах вищого рівня. Певні рамки оплати праці у них, як правило, встановлюють колективні угоди. Так, у Мальті кожен заклад вищої освіти має власну колективну угоду, що укладається між профспілками та організаціями роботодавців, де визначено розмір зарплат науково-педагогічних працівників. Рушійною силою розвитку професійної підготовки на Мальті стали успішно проведені реформи, які сприяли вдосконаленню та адаптації освітніх закладів до потреб суспільства, а також ефективне запровадження положень єдиної загальноєвропейської системи навчання

Дослідники свідчать, що функції викладачів закладів вищої освіти в країнах ЄС відповідають функціональним обов’язкам, які виконують в закладах професійної освіти України викладачі професійно-теоретичної підготовки та майстри виробничого навчання. Різниця між ними полягає лише в тому, що назва посади «майстер виробничого навчання» замінено тренером / наставником. Їх діяльність відіграє вирішальну роль у забезпеченні відповідності між набутими теоретичними знаннями та практичною реалізацією їх як у професійних школах, центрах професійної освіти, так і в компаніях, а також у класах, майстернях, лабораторіях тощо. Викладачі закладів професійної освіти та тренери компаній, країн ЄС укладають договори між навчальними закладами та роботодавцями. Йдеться про розробку нових навчальних програм, надання якісних освітніх послуг, використання дуальної освіти та інших форм навчання на робочому місці шляхом застосування різних форм взаємодії між навчальними закладами, тренерами та роботодавцями. А це потребує безперервного вдосконалення знань, умінь і навичок, що мають відповідати найвищим європейським стандартам

Висновки. Отже, завдання менеджменту стають все більш складними, охоплюючи не тільки виробництво, а й методи та способи здійснення, вирішення соціальних проблем. Сучасні менеджери повинні вміти діяти в епоху змін, інноваційних процесів, бути дослідниками, інноваторами, ефективними управлінцями. Важливе значення також має інтеграція освітньої і наукової складових у професійній підготовці в університетах на всіх її етапах; поділ магістерських програм на академічні, дослідницькі та педагогічні, а також ефективна система державного фінансування вищої освіти на основі оцінки результатів навчання та система фінансової підтримки студентів. Заклади вищої освіти України можуть використовувати прогресивні ідеї міжнародного менеджменту щодо професійної підготовки в Європейських країнах. Перспективи подальших розвідок щодо сучасних моделей міжнародного менеджменту ми вбачаємо у використанні його інноваційних ідей у національному менеджменті, зокрема в управлінні вищою освітою, а також розробці відповідних моделей.

Дякую заувагу!

Єрмошенко М., Єрохін С., Стороженко О. Менеджмент: Навчальний посібник. Київ: Національна академія управління. 2006. 655 с. Кузьмін О. Основи менеджменту: Підручник. Київ: Академвидав, 2007. 414 с. Освіта на Мальті. Порадник. URL: https://poradnuk.com.ua/kraini-svitu/europe/malta/osvita-namalti.htm (дата звернення 25.10.2022). (дата звернення 08.11.2022). Сисоєва С. О., Кристопчук Т. Є. Освітні системи країн Європейського Союзу: загальна характеристика: навчальний посібник. Рівне: Овід, 2012. 352 c. Сігаєва Лариса. Модернізація системи освіти дорослих у незалежній Україні. Педагогічна освіта і освіта дорослих: європейський вимір: зб. наук. пр.; за ред. І. А. Зязюна, Н. Г. Ничкало. Київ; Хмельницький, 2008. С. 158–165. Скібіцька Л. І., Скібіцький О. М. Менеджмент: Навчальний посібник для вищих навч. закладів. Мін-во освіти і науки України. Київ: Центр навчальної літератури, 2007. 415 с. Федулова Л. Тенденції розвитку менеджменту в XXI столітті. Персонал. 2006. № 12. C. 50–55. 8. Шоробура І. М., Долинський Є. В., Долинська О. О. Менеджмент вищої освіти: нав. посібник. Хмельницький: ПП Заколодний М.І., 2015. 259 с. Використані джерела