Презентація Захист України 10 клас на тему «Об’єктивна необхідність урегулювання бойових дій за допомогою міжнародного гуманітарного права»

Розділ ІІ. ЗБРОЙНІ СИЛИ УКРАЇНИ НА ЗАХИСТІ УКРАЇНИТема 3. Основи міжнародного гуманітарного права. Тема: «Об’єктивна необхідність урегулювання бойових дійза допомогою міжнародного гуманітарного права»

Епіграф - слова президента МКЧХ Якоба Келленберга«Жодна війна не може бути вище за міжнародне право.»

Мета уроку: Сформувати уявлення про засоби ведення воєнних дій, заборонених нормами МГП, відповідальність держав і фізичних осіб за порушення норм МГП. Розвивати вміння характеризувати заборонені засоби та методи ведення збройних дій. Виховувати почуття гуманізму, повагу до людей, з урахуванням загальнолюдських цінностей та норм МГП, не зважаючи на колір шкіри, віросповідання тощо.

Міжнародне гуманітарне право. Міжнародне гуманітарне право (МГП), або право збройних конфліктів — це система міжнародно визнаних юридичних правових норм і принципів, які діють під час міжнародних та внутрішньодержавних збройних конфліктів. Поняття «міжнародне гуманітарне право» у 50-х рр. ХХ ст. ввів швейцарський професор Жан Пікте - громадський діяч, багаторічний член керівництва Міжнародного Комітету Червоного Хреста. Брав участь у підготовці Женевських конвенцій 1949 р., відповідав за складання загального звіту про діяльність МКЧХ під час Другої світової війни.

Особливості ведення воєнних дій з урахуванням норм МГПОсновне завдання МГП — захист осіб, які не беруть участі у воєнних діях, а також тих, які припинили брати в них участь у результаті хвороби, поранення або будь-якої іншої причини, незалежно від їхньої раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мови або інших ознак.

Для виконання цього завдання МГП: визначає правовий статус осіб і об’єктів, які перебувають у районі ведення воєнних дій;встановлює ряд обмежень у виборі засобів і методів ведення воєнних дій сторонами, що воюють;регламентує права та обов’язки осіб, яких захищає МГП;установлює відповідальність держави й окремих осіб за порушення норм МГП. МГП також встановлює захист об’єктів, які не мають військового значення, обмежує вибір засобів і методів ведення війни.

Збройні сили держави— це організовані, навчені та оснащені відповідно до її внутрішнього законодавства люди, які призначені найперше для виконання завдань національної оборони й безпеки, та особи, які офіційно командують, контролюють та відповідають перед цією державою за збройні сили. Збройні сили держави (сторони), яка воює, — це організовані збройні формування, що перебувають під командуванням осіб, відповідальних за дії своїх підлеглих.

Правовий статус учасників бойових дій МГП розрізняє дві категорії осіб: ті, які не входять до складу збройних сил і не беруть участь у боях — цивільне населення, і, так звані, законні учасники війни, діям яких надається державний характер, і вони належать до збройних сил воюючих сторін — комбатанти (фр. combattant — боєць, воїн). Комбатантами називають осіб, які мають командира, відповідального за їхні дії, носять визначений і виразно видимий здалеку розпізнавальний знак, що відрізняє їх від цивільного населення, входять до складу збройних сил воюючих сторін та безпосередньо ведуть бойові дії проти ворога зі зброєю в руках, дотримуючи у своїх діях законів та звичаїв війни.

Згідно з Женевськими конвенціями (1949) та Додаткового протоколу до Женевських конвенцій 1949 р. (8.06.1977 р.) про захист жертв війни, статус комбатанта мають: особовий склад регулярних ЗСполіцейські сили ополчення, добровольчі загонибійці національно-визвольних рухів опору та партизаниособи, що допомагають ЗС, але не беруть участі в бойових діяхчлени екіпажів торгових суден і цивільних літаків, що надають допомогу ЗСнаселення, яке за наближення супротивника взялося до зброї, за умови, що воно відкрито її носить і дотримує законів та звичаїв війни. За комбатантами визнають право застосовувати військове насильство, відповідно й до них застосовують вищу форму військового насильства — фізичне знищення. Потрапивши в полон, комбатанти набувають статусу військовополонених.

Некомбатанти — це інтендантський, медичний, юридичний та духовний персонал, який правомірно перебуває у складі збройних сил воюючої сторони і допомагає в досягненні успіхів під час бойових дій, але безпосередньо участь у них не бере і застосовувати зброю може лише для самозахисту. Відповідно застосовувати зброю проти некомбатантів заборонено. Вони не є об’єктом воєнних дій з боку супротивника і мають право на заступництво при потраплянні під його владу. Але в разі участі в бойових діях цей персонал набуває статусу комбатантів.

РОЗВІДНИКИ - категорія осіб, які входять до складу збройних сил воюючих сторін і носять військову форму. Вони проникають у розташування супротивника з метою збору відомостей про нього для свого командування. Головна відмінність військового розвідника від шпигуна — це наявність у розвідника військової форми, що свідчить про його належність до збройних сил своєї держави. У Протоколі І (1977 р.) конкретизовані положення про віроломство, подано визначення найманця. МГП вважає найманцем особу, яку завербували на місці (або за кордоном) для того, щоб брати безпосередню участь у збройному конфлікті для одержання від сторони, що перебуває в конфлікті, матеріальної винагороди. Найманство — це військовий злочин, тому найманці можуть бути покарані воєнним судом і навіть засуджені на смерть. На відміну від найманців, добровольці (волонтери / волонтерки) серед іноземних громадян у силу своїх політичних або інших переконань (але не за матеріальну вигоду!) можуть бути зарахованими до особового складу збройних сил однієї з воюючих сторін.

Заборонені засоби та методи ведення воєнних дій  розривні й запальні кулі, а також кулі, які перевертаються або сплющуються в тілі людини (кулі з твердою оболонкою, яка не повністю покриває осердя або має надрізи)снаряди масою до 400 г, розривні, або з вибуховою (запалювальною) речовиноюхімічна зброя — отруйні, задушливі та інші гази, рідини й процеси бактеріологічна (біологічна) та токсична зброя будь-яка зброя, дія якої полягає в завданні ураження осколками, які неможливо виявити в людському тілі рентгенівськими променямилазерна зброя, спеціально призначена для спричинення постійної сліпоти людині, яка не використовує оптичні приладивплив на природу, що має тривалі й надмірні наслідки щодо шкоди для іншої держави. Засоби ведення війни — це зброя й інші засоби, які використовують збройні сили у війні для перемоги над супротивником. Методи ведення війни — це способи застосування засобів війни. МГП цілком забороняє такі засоби ведення війни:

Відповідно до МГП заборонені такі методи ведення війни:зрадницьке поранення або убивство мирного населення, а також поранення або убивство супротивника, який здався в полон і склав зброю.напад на осіб, які покидають на парашуті літальний апарат, що зазнав аварії (або тих, які рятуються від наслідків корабельної аварії), і не чинять ворожих дій.застереження тих, хто обороняється, що в разі продовження опору нікому з них не буде пощади, та віддача наказу нікого не залишати в живих.убивство парламентера й супроводжуючих його осіб — сурмача, барабанщика.незаконне використання парламентерського прапора, прапора нейтральної держави, прапора або розпізнавальних знаків Червоного Хреста, білого прапора парламентера, форменого одягу супротивника, емблеми ООН, окрім як з дозволу цієї організації.примушення громадян ворожої сторони воювати проти своєї держави та взяття заручників, терор стосовно цивільного населення, використання голоду серед цивільного населення для досягнення військових цілей тощо.

Правила застосування норм МГП щодо розпізнавання осіб та об’єктів  жертви збройних конфліктів (поранені та хворі).особи, які зазнали корабельної аварії (аварії літального апарата).безвісти відсутні особи.загиблі (померлі).полонені або інші особи, свобода яких обмежена через збройний конфлікт.цивільні особи, які перебувають у районі воєнних дій та на окупованій території МГП захищає осіб, які не беруть участі у воєнних діях, а також тих, які перестали брати в них участь у результаті хвороби, поранення або іншої причини, незалежно від їх раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мови або інших ознак. Особи, які перебувають під захистом МГП:

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ1. Дайте визначення поняття «міжнародне гуманітарне право».2. Які дві категорії учасників бойових дій розрізняє МГП? Хто до них належить?3. Хто належить до найманців? Чим вони відрізняються від добровольців (волонтерів / волонтерок)? 4. Яких принципів МГП слід дотримувати під час воєнних дій?5. Які особи перебувають під захистом МГП?6. Що відрізняє: а) віроломство від воєнної хитрості; б) розвідника від шпигуна?