Презентація "Заселення Дикого поля. Заснування міст і слобід"

Заселення “Дикого поля”. Заснування міст і слобод

Робота з поняттями: Слобідська Україна – історична область, до якої входили території сучасних Харківської, східної частини Сумської, північної частини Донецької та Луганської областей України; південно-східні частини Воронезької, південно-західної частини Бєлгородської, південь Курської областей Росії.

Дике Полетак називали у Середні віки причорноморські і приазовські українські степи від Криму до Дніпровських Порогів, від Каспійських Воріт до передгір’я Карпат. Плодючі землі Дикого Поля намагалися освоїти ще з часів Київської держави. Але заважали набіги степових кочівників, які хвилями проходили по цій землі. Кіммерійці і скіфи, сармати і гуни, авари, хазари і печеніги, половці, монголо-татари кочували і намагалися тримати під контролем Дике Поле. Все життя Дикого Поля це взаємодія і боротьба між кочовим і осілим способом життя

Степи Дикого Поля були придатними для розвитку землеробства, скотарства та промислів, що спричиняло колонізацію їх ще в добу Київської держави. Перешкоджали цьому набіги степових кочівників, що хвилями прокочувались по цих землях від найдавніших часів. Особливо сприятливими для заселення українцями Дике Поле стало у 14-15 ст, коли ці землі ввійшли до складу Великого князівства Литовського. Але у 15 ст. частина монголо-татар переселилась до Криму, заснувавши Кримське ханство. Головним заняттям населення цієї держави були грабіжницькі набіги, які здійснювалися територією Дикого поля .

Територією сучасної Харківщини пролягав Муравський шлях татарських набігів, від якого відокремлювались Ізюмський та Кальміуський шляхи. Цими шляхами татари здійснювали набіги на південні окраїни Московської держави

Проти постійних татарських нападів Московська держава почала будувати в Дикому полі укріплення у вигляді маленьких фортець.  З бігом часу лінія цих фортець посувалася щораз далі на південь від кордонів Російської імперії. Серед таких міст була Балаклія, Червоний Оскіл (Цареборисів), с. Добровілля. Після укладання Люблінської та Берестейської уній починається переселення на ці землі українського населення Правобережжя, яке знаходилось під владою Речі Посполитої й шукало “кращого життя”. Росія охоче підтримувала переселенців, які були потрібні їй для захисту її південних кордонів твід нападів татар.

Колонізація — заселення і господарське освоєння вільних земель всередині країни (внутрішня колонізація), заснування поселень за межами своєї країни (зовнішня колонізація).

ПЕРЕДУМОВИ КОЛОНІЗАЦІЇНезаселеність земель у верхів’ях Псла, Ворскли, Сіверського Дінця через набіги татар. Зацікавленість московського уряду у заселенні цих земель для захисту московських кордонів. Складна внутрішня ситуація в Гетьманщині, пов’язана з Національно – визвольною війною та Руїною. Надання московським урядом пільг переселенцям (звільнення від податків за промисли, право займанщини та ін.)

Робота з поняттями: Слободами (від слова «свобода») називали поселення, що користувалися пільгами: правом безмитної торгівлі, звільнялися від податків, мали виборних правителів, зберігали свої звичаї і традиції. Поселення стали називати слободами, а переселенців- слобожанами, а район їх розселення- Слобідською Україною.

30-40 роки ХVII ст. – перша хвиля переселень

Серед таких поселень були і деякі міста та села Харківщини: Чугуїв, Зміїв, Бабаї, Ізюм, Валки, Васищеве.

З 50-х рр. ХVII ст. – друга хвиля переселень і утворення слобідських полків28 вересня 1651 року було підписано Білоцерківську угоду, за якою значно обмежувалися козацькі права, так козацькою територією визнавалося лише Київське воєводство і козацький реєстр скорочувався до 20 тис. Після підписання цієї угоди, козаки з Брацлавщини і Чигиринщини змушені були продавати свої мешкання та перебиратись разом з сім'ями на Київщину.

Серед таких поселень були і деякі міста та села Харківщини: Харків, Краснокутськ, Куп’янськ, Вільшани, Богодухів, Золочів тощо.

Першу Харківську фортецю побудували «за черкаським» (тобто українським) звичаєм

Висновок. Масова колонізація Слобожанщини українським населенням була зумовлена воєнними лихоліттями другої половини XVII ст. Наприкінці XVII ст. на Слобожанщині існували десятки міст і містечок, де успішно розвивалися ремесла, промисли і торгівля . Українці обжили величезні незаселені простори земель "дикого поля", захищали південні кордони російської держави від нападів татар.

ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!