Сиджу зігнувшись, впхавши ніс,В малесенький екран,Бо в Інтернеті я «завис»,Це мій нормальний стан. Давно не граємо в футбол,Не дивимось кіно. Причарував нас монітор,Це він – в життя вікно. Ми маєм друзів – тисячі,Коментарі похвальні. Спілкуємось лише вночі,Ті друзі віртуальні. А поряд нас іде життя, Вже й листя опадаєТа ми про все це допуття. Лише з ютубу знаєм. Тож на природу уже час,Йдемо в реальний світ. Не то життя напроти нас. Натисне на «деліт». ЗАРЯДКА ДЛЯ ШИЇ