Презентація "Збірка І.Франка "Зів'яле листя"

Остромська Світлана Григорівна. Учитель української мови і літератури Верхньодніпровського ліцею №5

Зів'яле листяІван Франко. ПЕРШИЙ ЖМУТОК (1886-1893)"Не знаю, що мене до тебе тягне...""Не боюсь я ні бога, ні біса...""Раз зійшлися ми случайно...""Твої очі, як те море...""Не надійся нічого""Я не надіюсь нічого...""Безмежнеє поле в сніжному завою...""Не минай з погордою...""Я не кляв тебе, о зоре...""Я не жалуюсь на тебе, доле..."Епілог. ОЛЬГА РОШКЕВИЧ«Одна несміла, як лілея біла…»

ДРУГИЙ ЖМУТОК (1895)"Полудне...""Зелений явір, зелений явір...""Ой ти, дівчино, з горіха зерня...""Червона калино, чого в лузі гнешся?..""Ой ти, дубочку кучерявий...""Я не тебе люблю, о ні..."В вагоні"Чого являєшся мені...""Отсе тая стежечка...""Якби знав я чари, що спиняють хмари...""Що щастя? Се ж ілюзія...""Як почуєш вночі край свойого вікна...""Сипле, сипле, сипле сніг..."ЮЗЕФА ДЗВОНКОВСЬКА«Явилась друга - гордая княгиня…»

ТРЕТІЙ ЖМУТОК (1896)"Покоїк і кухня, два вікна в партері...""Я хтів життю кінець зробить...""Тричі мені являлася любов...""Надходить ніч. Боюсь я тої ночі!..""Чорте, демоне розлуки...""І він явивсь мені. Не як мара рогата...""Матінко моя ріднесенька!..""Пісне, моя ти підстрелена пташко...""Душа безсмертна! Жить віковічно їй!.."ЦЕЛІНА ЗИГМУНТОВСЬКА«Явилась третя – женщина чи звір?Глядиш на неї – і очам приємно…»

І, попри тебе йдучи, я дрижу,Як перед злою не дрижав судьбою;В твоє лице тривожно так гляджу, —Здаєсь, ось-ось би впав перед тобою. Якби ти слово прорекла мені,Я б був щасливий, наче цар могучий,Та в серці щось порвалось би на дні,З очей би сліз потік полявся рвучий. Не знаємось, ні брат я твій, ні сват,І приязнь мусила б нам надокучить,В житті, мабуть, ніщо нас не сполучить,Роздільно нам прийдеться і вмирать. Припадком лиш не раз тебе видаю,На мене ж, певно, й не зирнула ти;Та прецінь аж у гріб мені — се знаю —Лице твоє прийдеться донести. НЕ ЗНАЮ, ЩО МЕНЕ ДО ТЕБЕ ТЯГНЕ... Не знаю, що мене до тебе тягне,Чим вчарувала ти мене, що все,Коли погляну на твоє лице,Чогось мов щастя й волі серце прагнеІ в груді щось метушиться, немов. Давно забута згадка піль зелених,Весни і квітів, — молода любов. З обійм виходить гробових, студених. Себе я чую сильним і свобідним,Мов той, що вирвався з тюрми на світ;Таким веселим, щирим і лагідним,Яким я був за давніх, давніх літ. ПЕРШИЙ ЖМУТОК(1886-1893)

РАЗ ЗІЙШЛИСЯ МИ СЛУЧАЙНО... Раз зійшлися ми случайно,Говорили кілька хвиль —Говорили так звичайно,Мов краяни, що нечайно. Здиблються з-за трьохсот миль. Я питав про щось такеє,Що й не варт було питать,Говрив щось про ідеї —Та зовсім не те, не теє,Що хотілося сказать. Звільна, стиха ти, о пані,І розсудно річ вела;Ми розстались, мов незнані,А мені ти на прощанніІ руки не подала. Ти кивнула головою,В сінях скрилася як стій;Я ж мов одурілий стоюІ безсилий за тобою. Шлю в погоню погляд свій. Чує серце, що в тій хвиліВесь мій рай був тут — отсе!Два-три слова, щирі, миліІ гарячі, були б в силіЗадержать його на все. Чує серце, що програна. Ставка вже не верне знов…Щось щемить в душі, мов рана: Се блідая, горем п'яна,Безнадійная любов.

ТВОЇ ОЧІ, ЯК ТЕ МОРЕ... Твої очі, як те море. Супокійне, світляне;Серця мого давнє горе,Мов пилинка, в них тоне. Твої очі, мов криниця. Чиста на перловім дні,А надія, мов зірниця,З них проблискує мені.16. IV 1883

БЕЗМЕЖНЕЄ ПОЛЕ В СНІЖНОМУ ЗАВОЮ... Безмежнеє поле в сніжному завою,Ох, дай мені обширу й волі!Я сам серед тебе, лиш кінь підо мноюІ в серці нестерпнії болі. Неси ж мене, коню, по чистому полю,Як вихор, що тутка гуляє,А чень, утечу я від лютого болю,Що серце моє розриває.

НЕ МИНАЙ З ПОГОРДОЮ... Не минай з погордоюІ не смійсь, дитя!Може, в тім осміянім. Суть твого життя. Може, в тім зневаженім. Твого щастя карб,Може, в тім погордженімЄ любові скарб. Може, сміх твій нинішній,Срібний та дзвінкий,Стане в твоїй пам'ятіЗа докір гіркий.

ЧЕРВОНА КАЛИНО, ЧОГО В ЛУЗІ ГНЕШСЯ?... Червона калино, чого в лузі гнешся?Чого в лузі гнешся?Чи світла не любиш, до сонця не пнешся?До сонця не пнешся?Чи жаль тобі цвіту на радощі світу?На радощі світу?Чи бурі боїшся, чи грому з блакиту?Чи грому з блакиту?Не жаль мені цвіту, не страшно і грому,Не страшно і грому.І світло люблю я, купаюся в ньому,Купаюся в ньому. Та вгору не пнуся, бо сили не маю,Бо сили не маю. Червоні ягідки додолу схиляю,Додолу схиляю. Я вгору не пнуся, я дубам не пара,Я дубам не пара: Та ти мене, дубе, отінив, як хмара. Отінив, як хмара. ДРУГИЙ ЖМУТОК(1895)

Я НЕ ТЕБЕ ЛЮБЛЮ, О НІ... Я не тебе люблю, о ні,Моя хистка лілеє,Не оченька твої ясні,Не личенько блідеє. Не голос твій, що, мов дзвінок,Мою бентежить душу,І не твій хід, що кождий крок. Відчути серцем мушу. Не ті уста, з котрих вже я. Не вчую слова ласки,Не вид, в котрім душа твоя. Виднієсь вся без маски. Не стать твою, не скромний стрій,Котрим вона вповита,Не гармонійний вигляд твій,Мов пісня сумовита. Я не тебе люблю, о ні,Люблю я власну мрію,Що там у серденьку на дніВідмалечку лелію. Все, що дало мені життя,В красу перетопляв я,І всю красу, весь жар чуття. На неї перелляв я. Вона мій спів, вона мій хліб!Душа моя — аж дивно —До неї, наче той поліп,Приссалась невідривно. Усіми нервами приляг. Мій дух до неї, мила, —І тут вона — аж страх! аж страх!Твій вид мені явила. Неначе блискавка ярка,Що зразу сліпить очі,Що враз і тішить, і ляка,Ніч робить з дня, день з ночі, —Отак для мене був твій видІ розкішшю й ударом;Я чув: тут смерть моя сидить,Краси вповита чаром. Я чув, і з жаху весь тремтів,І розкішшю впивався;Від тебе геть тікать хотів,Круг тебе все снувався. Мов той Іксіон, вплетений. У колесо-катушку,Так рік за роком мучусь я,І біль мою жре душу.І дармо ліку я шукав. На сю свою хоробу;Кого зрадливий сфінкс піймав,Не пустить аж до гробу. Ні, не тебе я так люблю,Люблю я власну мрію!За неї смерть собі зроблю,Від неї одурію.

ЧОГО ЯВЛЯЄШСЯ МЕНІ... Чого являєшся меніУ сні?Чого звертаєш ти до мене. Чудові очі ті ясні,Сумні,Немов криниці дно студене?Чому уста твої німі?Який докір, яке страждання,Яке несповнене бажання. На них, мов зарево червоне,Займається і знову тоне. У тьмі?Чого являєшся меніУ сні?В житті ти мною згордувала,Моє ти серце надірвала,Із нього визвала одніОті ридання голосні —Пісні. В житті мене ти й знать не знаєш,Ідеш по вулиці — минаєш,Вклонюся — навіть не зирнешІ головою не кивнеш,Хоч знаєш, знаєш, добре знаєш,Як я люблю тебе без тями,Як мучусь довгими ночамиІ як літа вже за літами. Свій біль, свій жаль, свої пісніУ серці здавлюю на дні. О ні!Являйся, зіронько, мені!Хоч в сні!В житті мені весь вік тужити —Не жити. Так най те серце, що в турботі,Неначе перла у болоті,Марніє, в'яне, засиха, —Хоч в сні на вид твій оживає,Хоч в жалощах живіше грає,По-людськи вільно віддиха,І того дива золотого. Зазнає, щастя молодого,Бажаного, страшного того. Гріха!

ТРЕТІЙ ЖМУТОК(1896)ТРИЧІ МЕНІ ЯВЛЯЛАСЯ ЛЮБОВ... Одна несміла, як лілея біла,З зітхання й мрій уткана, із обснов. Сріблястих, мов метелик, підлетіла. Купав її в рожевих блисках май,На пурпуровій хмарі вранці сілаІ бачила довкола рай і рай!Вона була невинна, як дитина,Пахуча, як розцвілий свіжо гай. Явилась друга — гордая княгиня,Бліда, мов місяць, тиха та сумна,Таємна й недоступна, мов святиня. Мене рукою зимною вона. Відсунула і шепнула таємно:"Мені не жить, тож най умру одна!"І мовчки щезла там, де вічно темнно. Явилась третя — женщина чи звір?Глядиш на неї — і очам приємно,Впивається її красою зір. То разом страх бере, душа холонеІ сила розпливається в простір. Спершу я думав, що бокує, тоне. Десь в тіні, що на мене й не зирне —Та враз мов бухло полум'я червоне. За саме серце вхопила мене,Мов сфінкс, у душу кігтями вп'ялиласьІ смокче кров, і геть спокій жене.

Минали дні, я думав: наситилась,Ослабне, щезне… Та дарма! Дарма!Вона мене й на хвилю не пустилась,Часом на груді моїй задріма,Та кігтями не покида стискати;То знов прокинесь, звільна підійма. Півсонні вії, мов боїться втрати,І око в око зазира мені.І дивні іскри починають грати. В її очах — такі яркі, страшні,Жагою повні, що аж серце стине.І разом щось таке в них там на дніВорушиться солодке, мелодійне,Що забуваю рани, біль і страх,В марі тій бачу рай, добро єдине.І дармо дух мій, мов у сіті птах,Тріпочеться! Я чую, ясно чую,Як стелиться мені в безодню шляхІ як я ним у пітьму помандрую.