Презентація збірки дитячих віршів "Тепло долонь" Володимира Слєпцова

Ця збірка сповнена розповідями про незабутнівраження і незвичайні дитячі пригоди

Дорослі, діти й… «брати менші»

Тепло долонь

Що там жар, Що там вогонь,Коли поруч з нами,Розлилось тепло долонь. Найрідніше – мами.

Що там дощ,Що вітровій,Що січнева хуга,Коли ллється із-під вій. Щира радість друга.

Ми. Поки іще малі,Але твердо знаєм: Підростем і всі жаліУ житті здолаєм.

Виростемо. Й захищати. Підемо від згуби. Україну – рідну матір. Бо її ми любим!

Є у мене вишиванка. Голка І усмішка на лиціЗ ниткою В мами. В руці Розквітала. Човником Снувала,

Забілів Зелений луг На калині заспівала. Квітами Дзвінку пісню. Ромашки Пташка

Голуби Вишивала. Присіли Нитку слала. В парі У моєНа оте шиття. Життя…

Ось У шиттяІ маю Вкладала мамка. Вишиванку – Всю свою. Чарівну немов. Любов.

Біля. Старого граба,Край нашого села, Краса земна – кульбаба. Укотре розцвіла. Кульбабки

. Жовтогарячі квіти –Ці сонечка малі,Немов курчатка-діти,Розбіглись по землі.

І вставши на світанку. Послухати пташок,Їх дівчинка Світланка. Зібрала у вінок.

А поруч. Хлопчик Вова. Кульбабки розглядав.«Які ж вони чудові!..-Замріяно сказав.-

Вони від сонця-куліВзяли таку красу. Своїй сестричці ЮліЦі квіти віднесу!»…

Але жовтаве диво. Померхло враз між лих... Й не квіти – кульки сивіТепер в руках малих.

Та не сумуйте, діти: Впадуть дощі рясні,І забуяють квіти. Жовтаво…Навесні…

Усміхнімося!

Люлі-люлі, засинай…

А над світом - час грозовий…Я прагну миру