Презентація збірки дитячих віршів "Тепло долонь" Володимира Слєпцова
Ця збірка сповнена розповідями про незабутнівраження і незвичайні дитячі пригоди
Дорослі, діти й… «брати менші»
Тепло долонь
Що там жар, Що там вогонь,Коли поруч з нами,Розлилось тепло долонь. Найрідніше – мами.
Що там дощ,Що вітровій,Що січнева хуга,Коли ллється із-під вій. Щира радість друга.
Ми. Поки іще малі,Але твердо знаєм: Підростем і всі жаліУ житті здолаєм.
Виростемо. Й захищати. Підемо від згуби. Україну – рідну матір. Бо її ми любим!
Є у мене вишиванка. Голка І усмішка на лиціЗ ниткою В мами. В руці Розквітала. Човником Снувала,
Забілів Зелений луг На калині заспівала. Квітами Дзвінку пісню. Ромашки Пташка
Голуби Вишивала. Присіли Нитку слала. В парі У моєНа оте шиття. Життя…
Ось У шиттяІ маю Вкладала мамка. Вишиванку – Всю свою. Чарівну немов. Любов.
Біля. Старого граба,Край нашого села, Краса земна – кульбаба. Укотре розцвіла. Кульбабки
. Жовтогарячі квіти –Ці сонечка малі,Немов курчатка-діти,Розбіглись по землі.
І вставши на світанку. Послухати пташок,Їх дівчинка Світланка. Зібрала у вінок.
А поруч. Хлопчик Вова. Кульбабки розглядав.«Які ж вони чудові!..-Замріяно сказав.-
Вони від сонця-куліВзяли таку красу. Своїй сестричці ЮліЦі квіти віднесу!»…
Але жовтаве диво. Померхло враз між лих... Й не квіти – кульки сивіТепер в руках малих.
Та не сумуйте, діти: Впадуть дощі рясні,І забуяють квіти. Жовтаво…Навесні…
Усміхнімося!
Люлі-люлі, засинай…
А над світом - час грозовий…Я прагну миру
про публікацію авторської розробки
Додати розробку