Презентація "Життєвий і творчий шлях І.Нечуя-Левицького

Одне лиш знаю: біль за людей завжди тяж-ко мене палив. Іван Нечуй-Левицький

Письменник, драматург, критик, публіцист, етнограф, історик, фольклорист, мовознавець, педагог, рецензент, новатор, гуморист, сатирик. 1865р. Після закінчення академії

Художня література, «Кобзар» Шевченка, фольклор (народні звичаї, пісні, казки, перекази, билиці), захоплення творами прогресивних філософів того часу. Викладач у дівочій гімназії Царства Польського

Дуже скромний, чутливий, закоханий у життя, письменник могутньої фантазії і багатьох життєвих спостережень, високе почуття людської гідності, непримиренність до всякого насильства, глибока моральна чистота.

ЖИТТЄВА СТЕЖИНА: Народився 25 листопада 1838 року в Стеблеві, в сім'ї сільського священика. На сьомому році життя Івана віддали в науку до дядька, який вчителював у духовному училищі при Богуславському монастирі. Після училища в чотирнадцятилітньому віці вступив до Київської духовної семінарії, де навчався з 1853 по 1859 рік.

1847-1852 рр. – Богуславське духовне училище; 1853-1859 рр. – Київська духовна семінарія; 1861-1865 рр. – Київська духовна академія.

1865-1866 рр. – Полтавська духовна семінарія, викладає російську словесність, історію, риторику; 1866-1867 рр. – гімназія Калоша, викладає російську мову і літературу, історію, географію; 1867-1872 рр. – викладає в Седлеці; 1873р. – перша чоловіча гімназія м. Кишинева, викладає російську та церковнослов’янську мови, логіку; 1885р. – виходить на пенсію, оселяється в Києві і до кінця життя займається виключно літературною працею.

Полтавська духовна семінарія У 1865 – 1866 роках викладає російську словесність у Полтавській духовній семінарії. Тут, у Полтаві, він пише першу повість із селянського життя “Дві московки”, яка згодом (1868) була надрукована у львівському журналі “Правда” під псевдонімом І. Не-чуй(прізвище улюбленого козаць-кого ватажка).

Тематика творів Твори про селянське життя (“Микола Джеря”, “Кайдашева сімя”, “Бурлачка”) Релігійна тематика (“Старосвітські батюшки та матушки”, “Афонський пройдисвіт”, “Поміж ворогами”) Піднімає проблему полонізації України (“Причепа”, “Живцем поховані”) Тема інтелігенції (“Хмари”,“Над чорним морем”, “Навіжена”) Історична тематика (“Гетьман Іван Виговський”, “Князь Єремія Вишневецький”)

Складна доля: На час початку Першої світової війни Іванові Семеновичу випов-нилося 76 років, тож він потребував опіки, тим більше в тяжкий воєнний час, проте сестра і небіж, яким письменник матеріально допомагав усе своє життя, знехтували родинними обов’язками. Нечуй-Левицький сам мусив стояти в чергах під дощем чи снігом і не раз застуджувався, занепадав духом. Коли ж письменник зовсім зліг, родичі віддали його в будинок для перестарілих і не навідували. Дегтярівська богадільня на Лук’янівці вул. Пушкінська, буд. №19.

Помер письменник 2 квітня 1918 року в Києві, похований на Байковому кладовищі. Помер письменник 2 квітня 1918 року в Києві, похований на Байковому кладовищі. Надгробок на могилі І.С.Нечуя-Левицького у Києві на Байковому кладовищі