Презентація "Життєвий і творчий шлях О. П. Довженка"

Олександр Петрович Довженко Прозаїк, кінорежисер, драматург, публіцист,художник Один із основоположників національного кінематографа Засновник жанру кіноповісті в українській літературі

Цитати про О. Довженка «Слов’янство поки що дало світові в кінематографії одного великого митця, мислителя, поета - Олександра Довженка» Чарлі Чаплін «Він залишився як дерево, що вічно цвіте, вічно плодоносить, як великий мислитель, який може стояти поряд із Сократом і Гомером А. Малишко

“Зачарована Десна” О. Довженка як глибокий вияв любові до свого народу “Зачарована Десна”– це задушевна лірична сповідь, по вінця напоєна любов’ю до рідного краю, до трудового народу, до України з її великим, але скорботним минулим і з її великим і радісним майбутнім” М. Рильський

“Я завжди думав і думаю, що без гарячої любові до свого народу людина не може бути митцем” О. Довженко «Я не приверженець ні старого села, ні старовини в цілому. Я син свого часу і весь належу сучасникам своїм» О. Довженко

Короткі відомості про «Зачаровану Десну» Жанр: кіноповість, « короткий нарис автобіографічного кінооповідання» 1956р. – надрукована в журналі «Дніпро» Задум: «Боже мій, скільки прекрасного і дорогого було в моєму житті, що ніколи-ніколи вже не повернеться!» Мета: «Усвідомити свою природу на ранній досвітній зорі коло самих первісних джерел. І перші радощі, і перші вболівання, чари перших захоплень дитячих…» Лейтмотив: це гімн людині праці, її духовному багатству і красі, безмежному терпінню

Батьки О. Довженка “Це – мій батько, Петро Семенович. З нього можна було писати лицарів, богів, апостолів, великих учених чи сіячів – він годився на все. Багато наробив він хліба, багатьох нагодував, урятував од води, багато землі переорав, поки не звільнився од свого смутку. Мати… Одарка Єрмолаївна. Народжена для пісень, вона проплакала все життя…” Що ви знаєте про трагічне життя батьків?

Дід Семен “У нас був дід дуже схожий на Бога. Коли я молився Богу, я завжди бачив на покуті портрет діда, а сам дід лежав на печі і тихо кашляв. Образ Святого Миколая також був схожий на діда, особливо коли дід часом підстригав собі бороду і випивав чарку горілки з перцем,- і мати не лаялась”. Чим викликане таке порівняння в Сашка?

Прабаба Марусина “Вона була малесенька й така прудка, і очі мала такі видющі й гострі, що сховатись од неї не могло ніщо в світі. Їй можна можна було по три дні не давати їсти. Але без прокльонів вона не могла прожити й дня. Вони були її духовною їжею. Вони лились з її вуст невпинним потоком, як вірші з натхненого поета, з найменшого приводу”. Як, по – вашому, можна оцінити прокльони прабаби Марусини?

Малий Сашко “Сашко думав про приємне і непиємне. Приємно їсти паску і крашанки. Приємно, коли вода заливає хату й сіни, і всі бродять по воді. Приємно спати в човні, в житі, в просі, в ячмені, у всякому насінні на печі”. Що наймиліше було Сашковому серцю?

Косовиця “Збирались ми довго. Вже, було, і сонце зайде, ми ще збираємось. Що клопоту, а лайки, мати лає когось, а потім, побачивши мене, як заголосить. -Малого хоч би не брали! Комарі з’їдять! -Не зїдять, цілий буде,- сердиться батько. -Так утопиться в Десні! -Не втопиться, мамо! -Невіглас! Упадеш там з кручі в прірву! -Ну, мамо, чого б я падав з кручі,- я трохи не плачу. -Та косою уріжешся. Кажи, будеш плигати поміж косами? -Не буду!Їй же Богу,- не буду! -Брешеш, Сашечко, останься дома,- благає мене мати.” Розкажіть про один з найяскравіших епізодів у житті малого Сашка під час Косовиці.

А на Десні – краса! “

Світ уявлень Сашка “Дивлюсь у воду– місяць у воді сміється. “Скинься, рибо,-думаю, -скидається риба. Гляну на небо: зірко, покотися,” -котиться. Я до трав: ”Дайте голос, трави, -гукають перепілки. “Явися на березі лев”,- появляється лев”. Де в повісті фантастика, а де – реальність?

Повінь «Сходило сонце. Картина була незвичайна, неначе сон чи казка. Осяяний сонцем, перед нами розкрився зовсім новий світ. Нічого не можна було впізнати. Все було інше, все було краще, могутніше, веселіше. Вода, хмари, плав-все пливло, все безупинно неслося вперед, шуміло, блищало на сонці. Весна красна!..»

Повінь на Загребеллі

Коні «Якось одного разу над Десною підслухав я вночі, на сіні лежачи і дивлячись на зорі, як після денної важкої праці коні розмовляли між собою, якраз про батька. -І чого він такий лихий, ти не знаєш? Не знаю. Я ледве стою на ногах, отак натягався.

Роздуми малого Сашка про долю української нації -Тату! -Що, синку? -Що там за люди пливуть? - То здалека. То Орловські. Руські люди, з Росії пливуть. -А ми хто? Ми хіба не руські? -Ні, ми не руські. -А які ж ми, тату? Хто ми ? -А хто там нас знає,-якось журливо проказує мені батько.-Прості ми люди, синку… Хахли, ті, що хліб обробляють. Сказать би, мужики ми…Да… Ой-ой-ой…мужики, й квит. Колись козаки, кажуть, були, а зараз тільки званіє зосталось»

Річка Десна “Далека красо моя! Щасливий я, що народився на твоєму березі, що пив у незабутні роки твою м’яку, веселу, сиву воду,ходив босий по твоїх казкових висипах, слухав рибальських розмов на твоїх човнах і казання старих про давнину, що лічив у тобі зорі на перекинутому небі, що й досі, дивлячись часом униз, не втратив щастя бачити оті зорі навіть у буденних калюжах на життєвих шляхах.” Пояснити значення виразу:”не втратив щастя бачити оті зорі навіть у буденних калюжах на життєвих шляхах.”

Підготувала : викладач Морозова М. В.