Презентація "Життя і творчість Анжели Нанетті"

Анджела Нанетті (італ. Angela Nanetti; нар. 8 листопада 1942, Будріо, Італія) — італійська письменниця, автор книжок для дітей та підлітків, перекладених більше ніж на 20 мов. Почесний член Національної спілки письменників і художників Італії. Анджела Нанетті народилася в Будріо, провінції Болоньї.

Закінчила місцеву школу та коледж в Болоньї, навчалася в Болонському університеті за спеціальністю "Середньовічна історія".

Переїхала в м. Пескара, де викладала італійську мову в молодшій та середній школі. У 80-х роках співпрацювала з Інститутом Італійської енциклопедії, працювала над мультимедійним проектом для італійських дітей, що проживають за кордоном. Редагувала антологію для підлітків "Послання в пляшці" (Messaggi in bottiglia).

У 1984 році Анджела Нанетті написала свою першу дитячу книгу "Спогади Адальберто" (Le memorie di Adalberto), яка одразу принесла їй популярність. З того часу письменниця постійно співпрацювала з італійським видавництвом "Einaudi Ragazzi". У 1995 році залишила викладання і повністю присвятила себе творчості. Повість Нанетті «Спогади Адальберто», було відзначено 1985 р. національною премією Андерсена, а критики охрестили її «початком нової італійської літератури для дітей і підлітків».

Найвідомішою з майже 30 книжок Нанетті стала повість «Мій дідусь був черешнею» (1998) — родинна історія, розказана від імені маленького хлопчика Тоніно — перекладена 23-ма мовами і відзначена літературними преміями Німеччини, Франції та Словаччини. Книжка увійшла до світового каталогу дитячих книжок "Білі круки" (The White Ravens).

«У творі описано моє відчуття природи, там є мої роздуми про смерть (що спримається як утрата) і краєвид паданської рівнини, де я народилася. А ще – постаті сільських дідуся і бабусі: вони нагадують двох стареньких, до яких я була дуже прив’язана в дитинстві і які були для мене названими дідусем і бабусею. (Анджела Нанетті)

Нагороди1994 — увійшла до Почесного листа IBBY (Міжнародна рада з дитячої та юнацької книги);1998 — переможець Літературної премії "Fondazione Cassa di Risparmio di Cento" за "Мій дідусь був черешнею";2003 — номінація "Найкращий автор" Національної премії Андерсена;2004 — номінація на Премію імені Г. К. Андерсена;2005 — Премія міста Будріо (Італія) у День проголошення Республіки;2006 — увійшла до Міжнародної ради з дитячої та юнацької книги;2010 — переможець Літературної премії "Fondazione Cassa di Risparmio di Cento" за "La compagnia della pioggia";2012, 2013, 2014 — кандидат на Премію імені Астрід Ліндгрен.

Тема твору «Мій дідусь був черешнею»родинна історія хлопчика Тоніно, розказана від його імені. Проста і казкова водночас.Ідея твору: перед нами скарби емоцій, які вчать розуміти себе і близьких, сприймати навіть смерть,яка є невід’ємною частиною життя

{5 C22544 A-7 EE6-4342-B048-85 BDC9 FD1 C3 A}Міські Сільські1. Улюбленцем був Флоппі. Вони возилися з ним немов з дитиною, тому всі вважали що він напівпес, до людей його не зараховують тільки тому. Що він не вмів говорити. На одній із фотографій Флоппі їв морозиво за одним столом з усіма. Дідусь Оттавіано казав що він був несповна розуму.1. Альфонсина здавалася напрочуд розумною гускою, гуси й кури – це було захоплення Бабці Теодолінди. Вона катала верхи на собі Тоніно, коли він був меншим, а також грала з ним краще за будь – якого песика, знала кожний куточок в будинку й на подвір’ї, коли дідусь Оттавіано брав її з собою в гості – вона вела себе чемно й тихенько сиділа в корзинці, на відміну від Флоппі. Порівняльна характеристика героїв – дідуся і бабусі міські (Луїджі та Антоньєтта та Оттавіано й Теодолінда.

{5 C22544 A-7 EE6-4342-B048-85 BDC9 FD1 C3 A}2. Цілий день гуляли з Флоппі.3. З ними було нудно, Тоніно сумував. Коли дідусь забирав його то задав декілька питань як справи, як школа і навіть не слухав ніколи відповіді. Тому й не помічав що Тоніно нічого не відповідав. Чомусь школою вони називали дитячий садочок Тоніно.4. Вважади дідуся Оттавіано трохи несповна розуму, коли він розповідав як вони вміло доглядають за своїми курочками та гусками, але коли він їм привозив гостинці з городу та домашні яйця, то вони раділи цьому, і деякий час не хнюпилися у його присутності. 5. Дорогі парфуми бабусі здавалися Тоніно неприємними.2. Доглядали за городом та курником. 3. Тоніно обожнював проводити час в селі, дідусь навчив його лазити по черешні а також постійно з ним жартував і вони разом весело розважалися.4. Коли знаходився у компанії міських дідуся та бабусі постійно жартував та намагався їх розвеселити, він розумів що він їм не подобається, але не зважав на це.5. Сільска бабуся пахла милом, який сама варила вдома. Порівняльна характеристика героїв – дідуся і бабусі міські (Луїджі та Антоньєтта та Оттавіано й Теодолінда.

{5 C22544 A-7 EE6-4342-B048-85 BDC9 FD1 C3 A}У творі ми маємо неймовірну можливість прожити життям однієї родини. Яка це родина?Де у творі автор вперше подає характеристику родині Тоніно?Що ми знаємо про тата і маму Тоніно? Які у них риси характеру. Чи схожі вони?Доберіть цитати з тексту. Охарактеризуйте за допомогою цитат дідуся Луїджі та бабусю Антоньєтту. Якими перед нами постають дідусь Оттавіано і бабуся Теодолінда?Чи завжди між членами родини є взаєморозуміння?Що викликає непорозуміння у родині? Як авторка описує міський і сільський спосіб життя? Якому способу життя надає перевагу? З чого це зрозуміло?Який спосіб життя ближчий вам? Аналітична робота над художнім твором.

Сім’я не завжди визначається по крові. Часто це люди у вашому житті, які приймають вас і готові ділити з вами свої життя.{5 C22544 A-7 EE6-4342-B048-85 BDC9 FD1 C3 A}Наша сім’я це наче коло сили та любові і з кожним народженням чи одруженням це коло росте. Якщо ви озирнетесь на своє життя, то зрозумієте, що найщасливіші моменти в ньому це моменти сімейного щастя. Сім’я це місце де народжується життя і ніколи не згасає любов.  Знаєте що зробити, щоб у світі був мир? Йдіть додому та любіть свою сім’ю. Мати Тереза

Українською на цей час видано дві книжки Анджели Нанетті: «Мій дідусь був черешнею» (Львів: Видавництво Старого Лева, 2015) і «Чоловік, який вирощував комети» (Львів: Видавництво Старого Лева, 2016), обидві у перекладі Андрія Маслюха, перекладача зі Львова.