Конспект уроку «І нема дивнішої краси, і нема святішої святині»

Тема.  «І нема дивнішої краси, і нема святішої святині».

 Розвиток зв’язного мовлення (усно)

 

П Р О Е К Т

 

Учасники проекту:учні 4(8) класу.

Тип проекту: за характером домінантної діяльності – пошуковий, творчий; за предметно-змістовою галуззю – монопроект; за характером контактів – серед учнів класу; за кількістю учасників – колективний; за тривалістю – короткий.

І.Актуальність проекту

Літературно-мистецька година «І нема дивнішої краси, і нема святішої святині»  сприяє вихованню загальнолюдських цінностей, утвердженню високих норм народної моралі, національної свідомості, що так необхідні сучасній молоді.  Участь у проекті забезпечує вміння збирати інформацію, її аналізувати та узагальнювати факти; висловлювати власне ставлення до зображуваних ідей.

 

ІІ.Мета і завдання проекту

Формувати ключові компетентності:

— уміння вчитися — самоорганізовуватися, го-туватися до навчальної діяльності; учити правильно  висловлюватися, говорити вільно, чітко, виразно;

— загальнокультурну — розвивати логічне та образне мислення, пам'ять, навички cамостійної роботи, увагу;

— соціальну — розвивати вміння працювати в колек-тиві, з повагою ставитися до вчителя, однокласників; спонукати учнів до самостійного розв'язання навчальних завдань та пошуку раціонального варіанта вирішення окресленої проблеми; удосконалювати навички роботи у колективі;

— комунікативну — удосконалювати вміння фор-мулювати мету власної діяльності та робити висновки за її результатами.

Формувати предметні компетентності й компетенції шляхом виконання навчально-пізнавальних і практично зорієнтованих завдань відповідно до змістовних ліній:

— емоційно-ціннісної — висловлювати власне ставлення до зображених у художніх творах подій, образів, тем, ідей, уміти виконувати (усно й письмово) творчі роботи різних жанрів;

— літературознавчої — привчати учнів до пошу-ково-дослідницької діяльності: збирання відомостей про митців, систематизацію фактів;

— культурологічної — визначати -загальнолюдські цінності, утілені в художніх творах; виховувати повагу до батьків; виявляти зв'язки літератури з інши-ми видами мистецтва.

 

ІІІ.Механізм реалізації проекту.

1.Визначення теми і мети проекту.

2.Ознайомлення учнів із суттю проекту та основними етапами його реалізації.

3.Робота з інформаційними ресурсами.

4.Зібрати і презентувати ілюстративний матеріал.

5 Зібрати і презентувати музичний матеріал.

6.Систематизація матеріалу.

7.Виступи учасників літературно-мистецької години.

 

 IV.Структурна організація проекту

 Ключове питання: Чи є любов до Матері однією з основних ідей загальнолюдської моралі?

 Тематичні питання:

• «Шануй  батька  свого  й  матір  свою, щоб довгими дні твої були на землі» - одна із важливих Заповідей для кожного з нас.
• З’ясувати, як вшановують і прославляють свою матір поети і письменники світової літератури.
• Образ жінки-матері у різних видах мистецтва.

V.Учасники сформулювали завдання для літературно-мистецької години.

Завдання

1.Знайти вірші поетів світової літератури про маму.

2.Підготувати декламацію віршів.

3.Підготувати інсценізацію вірша Г.Вієру «Мамо, чому?»

4.Підготувати інсценізацію уривка із  казки О.Уайльда «Хлопчик-зірка».

5.Знайти та презентувати  ілюстраційний матеріал для літературно-мистецької години.

6.Знайти і презентувати музичний матеріал.

УРОК-ПРОЕКТ

      Тема. «І нема дивнішої краси, і нема святішої святині».

Розвиток зв’язного мовлення (усно)

Мета. Розвивати логічне та образне мислення, пам'ять, навички cамостійної роботи, увагу; привчати учнів до пошу-ково-дослідницької діяльності: збирання відомостей про митців, систематизацію фактів; формувати в учнів переконання, що любов до матері – одна з основних ідей життя, утверджувати норми християнської моралі, національної свідомості.

Обладнання. Мультимедійний комплекс, комп’ютер, слайди.

Тип уроку. Урок засвоєння нових знань.

Форма уроку. Літературно-мистецька година.

 

Епіграф

(1814-1846)

У нашім раї на землі Нічого кращого немає, Як тая мати...                     Т.Г.Шевченко

 

 

ХІД УРОКУ

І.Організаційний момент

Добрий день, дорогі друзі!

Добрий день!

Всі почули вже дзвінок.

Він покликав на урок,

Кожен з нас приготувався,

На перерві постарався.

Бачу, всі веселі і здорові

До уроку зарубіжної літертури всі готові!

Завдання наші такі:

Не просто слухати, а чути.

Не просто дивитися, а бачити.

Не просто відповідати,

А дружно і плідно працювати.

 

II.Підготовка до сприйняття нового матеріалу

Учитель (керівник проекту). Хочу наголосити на тому, що наш сьогоднішній урок ми проводимо у період Різдвяного посту (28.11-6.01). Різдвяний піст встановлений для того, щоб ми до дня Різдва Христового очистили себе покаянням, молитвою і постом, щоб з чистим серцем, душею і тілом могли благоговійно зустріти появу у світ Сина Божого і щоб, окрім звичайних дарів і жертв, принести Йому наше чисте серце, добрі вчинки... Бог милосердний. Він дав нам Заповіді (їх тільки десять), дотримуючись яких ми будемо здорові і щасливі.  /Учні називають 10 Заповідей Божих/.

«Шануй  батька  свого  й  матір  свою, щоб довгими дні твої були на землі» - одна із важливих Заповідей для кожного з нас. Наше життя починається з них – татуся і матусі. Вони завжди з нами: і в радості, і в печалі. Матуся, як і Пречиста Діва Марія, завжди молиться за нас, благословляє на добрі вчинки, просить для нас у Бога здоров’я, щастя, довгих років життя…

Ми сьогодні на уроці прославимо маму, бабусю. Подякуємо їм за безсонні ночі, за молитви, за те, що вони є (були) у нас!!!

Цей урок ми присвячуємо всім матерям, бабусям, прабабусям, хресним мамам. А також цей урок я присвячую своїй бабусі Анні, у якої 9 грудня День народження. Вона була найдорожчою людиною  у моєму житті! Вона завжди у моїй пам’яті, у моєму серці…-

Ш.Повідомлення теми й мети уроку. Мотивація навчальної діяльності

Учитель (керівник проекту). Сьогодні на уроці ми ознайомимося з творами поетів і письменників, художників, які зверталися до образу жінки-матері. Епіграфом уроку є слова Т.Г.Шевченка «У нашім раї на землі

                     Нічого кращого немає,

                     Як тая мати...».

Хіба можна сказати краще?! Справді, рай на землі тоді, коли поруч мама. Надаю слово вам, дорогі діти!

ІV.Формування нових знань, умінь, навичок.

 

Ведуча 1. «Із букви-краплинки та звуку-сльозинки народиться одного дня на світ святе слово «М-А-М-О», мовлене устами янголятка, і осяє хати­ну, як дар Божий, тільки не дано нам запам’ятати цю мить, як не згадати того дня, коли над нашою колискою вперше нахилилася мати. Це - мить, і  це - вічність, бо мама завжди з нами, вона живе в нас і в наших дітях та онуках, в усьому нашому роді і береже нас та благословляє на добро». (Ярема Гоян)

 Ведуча 2. Мама. Це прекрасне слово на землі, яке промовляє дитина. Воно звучить на всіх мовах однаково, ніжно. (Іспанія – мадре, Італія – мадре, Франція – маман, Англія  - мазе, Туреччина – ана, Болгарія - мама, майка, Греція - мітера, мана…) Скільки спогадів і тепла таїть це магічне слово, бо називає людину, яка завжди для нас найближча, найдобріша, найкраща.

Ведучий. Тому не дивно, що так багато митців зверталися у своїй тво­рчості до образу жінки-матері. Часто у своїх творах вони вшановували й прославляли свою матір. Як, наприклад німецький поет Генріх Гейне. Мати поета Бетті Гейне, дочка відомого лікаря, була освічена жінка, вона прагну­ла, щоб її діти стали розумними, культурними людьми. Своє життя Бетті Гейне присвятила вихованню дітей. Минули роки... Її старший син Генріх Гейне написав сонет «Моїй матері Б.Гейне».

 

На фоні музики читець декламує вірш Генріха Гейне.

Я звик високо голову держати,

Бо маю честь і мужність без догани;

Хай сам король мені у вічі гляне, -

Не упущу я їх, кохана мати.

Але тобі наважуся сказати:

Хоч дух у мене гордий, нездоланний,

Та біля тебе непокора тане.

Бо звик тебе, святу, я шанувати.

Моя душа подолана твоєю

Високою прекрасною душею,

І в небеса я лину разом з нею.

І каюсь я за вчинки, що смутили

Твоє високе серце, серце миле,

Що так мене усе життя любило!

      /Переклад М. Рильського/

Ведуча 1. Мати - символ усього найкращого, найдобрішого, найсвятішого. В одному арабському прислів’ї говориться, що Бог створив на світі Матерів, щоб заступали Бога там, де його немає.

Ведучий. Мама! Чи є на світі слово більш світле й ніжне? У матері до­брі і ласкаві руки, найвірніше й найчутливіше серце – в ньому ніколи              не згасає любов, воно ніколи не згасає любов, воно              ніколи не залишається байдужим. Її              очі              супроводжують дітей у далеких життєвих мандрах.

 

Читець. Декламує вірш Іванни Блажкевич.

«Чи є в світі що світліше?»

Чи є в світі що світліше

За мамині очі,

Що всезорять над дітками,

Як вдень, так і вночі?

Чи є в світі що щиріше,

Як серденько мами,

яке б’ється для дитини

Днями і ночами?

Чи є в світі що дорожче,

Як мама кохана,

Що трудиться для дитини

До ночі від ранку?

 

 

 

 

 

 

 

Інсценізація вірша  Григоре Вієру «Мамо, чому?»

 

Син.Чом у тебе в косі

ясна забриніла раптом сивина?

 

Мати.Від любові, від надій:

Ти ж один у мене, син мій.

 

Син.А в бабусі голова біліш –

Та ж мене бабуся любить більш?

 

Мати.В неї діти - доньки і сини –

Додають сердешній сивини.

 

Син.Чом же тьотя біла, як зима,

В неї ж діток не було й нема?

 

Мати.Так, синочку біла геть вона:

Бо нудьгує цілий вік одна.

 

Ведуча 2. Мабуть усім знайома репродукція картини Рафаеля «Сікстинська мадонна», що знаходиться зараз у Дрезденській картинній галереї. Надзвичайна цнота, чистота молодої матері з дитячим і разом з тим само­відданим поглядом, не по-дитячому прозорливий погляд малюка, що вже пізнав потаємний сенс життя та смерті, дивовижна натхненність обох - все це робить «Сікстинську мадонну» одним з найвеличніших творів європей­ського живопису.

 

Читець натхненно промовляє вірш Івана Франка «Сікстинська мадонна».

 

Хто смів сказать, що не богиня ти?

Де той безбожник, що без серця дрожі

В твоє лице небесне глянуть може.

Не ткуний твоєї красоти?

Так, ти богиня! Мати, райська роже,

Поглянь на мене з твої висоти!

Бач, я, що в небесах не міг найти

Богів, перед тобою клонюсь тоже.

О бозі, духах мож ся сумнівати

І небо й пекло казкою вважати,

Та ти й краса твоя - не казка, ні.

І час прийде, коли весь світ покине,

Богів і духів, лиш тебе, богине,

Чтить буде вічно - тут, на полотні.

 

Ведучий. Давайте ж і ми будемо прославляти жінку, що подарувала кожному з нас найцінніше - життя.

 

Читець. Декламує вірш Й.В.Гете «До моєї матері»

Якщо листів моїх і привітань

Чекаєш довго, не журись, не думай,

Що в серці сина ніжні почуття

До матері своєї вже пригасли.

О ні! Повір моя любов синівська

Міцна, мов скеля, що вросла в глибінь,

О грізний вал бурхливої ріки

Її не зрушить, тільки від очей,

Над нею прошумівши, приховає.

Ніякі хвилі виру життєвого

Не вирвуть ніжних почуттів моїх

До матері, хоч як би не шуміли.

Яких би мук мені не завдавали,

Куди б мене від тебе не загнали,

Щоб я ніколи просвітку не знав,

Не міг тобі на очі появитись.

Засвідчити пошану і любов.

 /Переклад  П.Тимочка/

Ведуча 1. Декламує вірш Марійки Підгірянки «Наша мати».

Мати, наша мати, як голубка сива,

Любові крильцями усіх нас прикрила.

Мати, наша мати, як сонечко-ясне,

Цілий день нам світить і в нічку не гасне.

Мати, наша мати, як ангел із неба,

Вдень і вночі знає, чого дітям треба.

 

«Пісня про матусю» (Слова і музика Ю.Михайленка)

 

Ведучий. Як звернення до матері, що завжди піклується про свою дитину, звучать рядки англійського поета Джорджа Байрона.

Читець.

Якщо серед людського шуму

В уяві блідне образ твій,

То в час самотності й задуми

Ти знов у світ приходиш мій.

І знов годі у тиші строгій

Колишні я гортаю Дні,

І тлумлений на людях стогін

Зривається із уст мені.

Прости в гурті, буває.

Тамуючи пекучий щем,

Я, серцем плачучи з отчаю.

Здаюсь усміхнений лицем,

Не думай ніби ти забута.

Коли усміхнені вуста:

Я криюся, щоб мука люта

Юрби не тішила зчаста...

Як підеш з пам’яті моєї,

У пустку серця хто ввійде?

На знак пошани хто лілеї

Тобі на урну покладе?

Ні, ні в жалобі гордій всюди

Твій берегтиму я покій.

І хай весь світ тебе забуде,

Не вмреш ти в пам’яті моїй!

Бо знаю добре, ти єдина

Любила з ніжністю того,

Хто неоплаканий покине

Цей світ із ницістю його.

Для мене ти - небесна мрія,

Чужа моїм зщемним чуттям,

Свята любов моя, якій я

Залишусь вірним все життя!

/Переклад Д. Паламарчука/

 

 

 

Ведуча 2. Польський поет Богдан Задура писав:

До матері я в спогадах вертаюсь

Я не боявся рук її тружденних.

Але тривожно думаю тепер,

Чи перед ними я не завинив.

Задумаємось: чи не завинив дехто з нас перед своєю мамою, чи не бу­ваємо й ми іноді такі ж жорстокі та егоїстичні, як герой відомої казки Оскара Уайльда.

 

Виходить дівчина, що виконує роль матері Хлопчика-зірки. Її одіж - саме лахміття.  З іншого куточка  виходить хлопчик, котрий виконує роль Хлопчика-зірки.

Хлопчик-зірка. (Зневажливо). Яка брудна старчиха! Треба прогнати її звідси, бо вона така потворна, що на неї гидко дивитися.

Жінка (Мати) звертає увагу на хлопчика. Уважно придивляється, під­водиться і не може відвести погляду.

Мати. (Радісно і здивовано.) Це він, мій синочок, якого я загубила в лісі. Я - твоя мати. Ти чуєш мене?

Хлопчик-зірка. (Гнівно). Ти збожеволіла! Як ти смієш казати таке! Я тобі не син, бо ти - жалюгідна старчиха в лахмітті. То ж тікай звідси, і щоб я більше не бачив твого бридкого обличчя!

Мати. (Благально). Не кажи так, адже ти справді мій синочок. Тебе викрали грабіжники і кинули в лісі на сніг, щоб ти замерз. Я тебе одразу впізнала. Ось родинні знаки - золотий плащ, бурштинове намисто. Я благаю тебе: ходім зі мною. Я, шукаючи тебе, обійшла весь світ... Ходім зі мною, синочку. Я страждаю без твоєї любові...

Хлоичик-зірка. (Після паузи, презирливо). Якщо це правда, і ти моя мати, то краще ти б не приходила сюди й не ганьбила мене. Я гадав, що мо­єю матір’ю є Зірка, А не якась старчиха. Тому забирайся звідси геть, щоб я тебе не бачив ніколи.

Мати. (У розпачі). Ой, синку, синочку! Невже ти й не поцілуєш мене на прощання? Я стільки натерпілася мук, допоки відшукала тебе!

Хлопчик-зірка. (Презирливо). Нізащо. На тебе навіть глянули бридко. Я краще поцілую гадюку чи жабу-ропуху, ніж тебе.

Мати із сльозами виходить, а Хлопчик-зірка, сміючись, побіг.

Ведучий. Згадуються рядки поезії Роберта Бернса:

Ура жіноцтву! Гук такий

Крізь вихор танців святковий

Кругом лунає дзвінко;

Хто нам гамує всі жалі?

Ти, втіхо втіх, рай на землі,

Відрадо серця, жінко!

Нелюдьки, що жінок весь час

Хотіли б уникати,

Глядіть, щоб не зреклася вас

І ваша рідна мати!

 

Якщо трапиться - ми завинили перед мамою, не гаймо часу, підійдімо до неї, поцілуймо, попросімо вибачення, і нам одразу стане легше на душі.

Ведуча 1. Мамо, мамочко, матусю... Чи так ви звертаєтесь до своєї не­ньки, знайдіть чарівні слова, що зігріють материнське серце, загляньте у її очі, торкніться її рук і скажіть...

Читець. Декламує вірш Станіслава Тельнюка.

 

Ну, до побачення, нене кохана...

Знову прощання і знову розлука...

Знову мене обіймають востаннє,

Чорні, великі, порепані руки.

Я пам’ятаю їх з раннього малку.

В праці невтомній - у свято і в будень.

Тим-то ж люблю я їх ніжно і палко,

Тим-то ж ніколи я їх не забуду,

Їх, що мене у колисці гойдали -

Першого, та не єдиного сина,

Їх, що копійку щодня заробляли.

Воду носили і тісто місили, ї

Їх, що звели мене вперше на ноги,

Їх, що тряслися аби не упав ти,

Їх, що мені показали дорогу –

Чесно й тернисту дорогу до правди...

Хай там у когось маленькі та й білі,

Ніжні, натруджені, пещені руки, -

Мамині руки стократ мені милі –

Скільки ж зазнали і горя і муки!

Читець. Декламує уривок із поезії Е.Межелайтиса «Жінка».

Мені здаєшся ти такою:

в прозорості небесних барв, з очима мрії голубої, спинилась ти із не­мовлям і дивишся у світлому спокої на шлях, що тоне в млі. У тебе на об­личчі - терпіння й щастя - на землі супутниці усіх жінок, що у стражданні ждуть тієї миті, коли дитя прокаже їй раптово, її, першій перше своє слово. Як гордо їй! Мала життя зернинка, яку вона, щаслива мати - жінка, для світу народила, світиться, мов промінь, новий народжуючи день. А той, хто може на долоні зважити піщинку, у пісках не видно, той відчуває всю пла­нету: і мати так: тримаючи дитину, всю землю держить на своїх руках. І тільки через те ми матір називаємо святою. На Рафаелєвій картині ти мені знайома: в руках - зернинка, мов земля, вагома.

Здаєшся ти мені такою.

/Переклад В.Бичка/

Ведучий. Жінку-матір часто порівнюють з небесним створінням, бо­гинею, святою. Це не випадково. Любов матері- найбільша коштовність у нашому житті. Любов до матері - найсвітліше щастя. Повноцінним, спокій­ним та радісним є життя людини, якщо ці два почуття бентежать її думки та керують вчинками. Адже мати - сонце нашого життя. «І нема дивнішої краси, і нема святішої святині».

Ведуча 2.

За все, що маю дякую тобі.

За все, що маю і буду мати.

Хай сяє сонцем в серці слово «мати» -

Таке незгасне, вічне і святе.

Звучить пісня «Мамина сорочка». (Слова і музика Наталії Май).

V.Підсумки уроку.

Слова вчителя. Святкування Дня матері сягає своїм корінням у глибину століть. У Стародавній Греції панував культ поклоніння Великій Матері всіх Богів – Реї, на честь якої щороку на початку травня проходили містерії, що включали в себе безліч складних ритуалів та обрядів. Римляни присвячували три дні в березні іншій матері богів – фрігійській богині Кібелі. Для кельтів Днем матері був день вшанування богині Бріджит. На Русі ще за часів язичництва проводилися урочисті обряди, присвячені культу Матері.

У 1903 році молода американка із Філадельфії Анна Джервіс звернулася до законодавців із пропозицією присвятити один день кожного року вшануванню матерів. Вона запропонувала це вшанування символізувати кольорами квітів. У кого матір була жива у цей день, мав приколоти до одягу рожеву квітку, а в кого мати померла - білу. 1914 року Конгрес США прийняв постанову про святкування Дня Матері. За прикладом Америки цей день стали святкувати у Швеції, Норвегії, Австрії. 1929 року Спілка українок Галичини звернулася до громади з пропозицією зробити й у нас цей день святом. Так сталося, що в усьому світі День Матері святкували і святкують у другу неділю травня,  бо це місяць Пречистої Діви Марії, яка благословила у хресну путь свого єдиного сина - Спасителя людства. До Матері Божої звертаються християни, просячи заступництва і допомоги. У травні, коли природа-мати виряджає свою доню Землю в пишному уборі весняних квітів у дорогу життя, праці й радості, люди висловлюють подяку материнській самопожертві і відзначають День Матері. Саме у травні з’являється так багато різних квітів, які ми даруємо своїм матусям, бабусям…

 

VІ.Виставлення поурочних балів учням, їх обґрунтування учителем.

 

VІІ.Домашнє завдання. Створити вітальну листівку для матусі. (Цією листівкою і букетом рожевих троянд  ви можете привітати своїх матерів із Днем Святителя Миколая).