Презентація " Життя і творчість Михайла Коцюбинського"

«Людина культурна, до найменших подробиць, європеєць з голови до п'ят … був справжнім аристократом Духа без жодного силування з свого боку…» С.Єфремов

Дитинство Михайло Коцюбинський народився 17 вересня 1864 року у Вінниці. Батько його працював дрібним службовцем, змінював часто роботу, тому сім’я не мала постійного місця проживання. Мати, Гликерія Максимівна Абаз, дуже любила сина, вкладала в нього всю душу.

Мабуть, не від добра Коцюбинські залишили Вінницю, і переїхали жити у село, згодом у містечко Бар…

Навчання У 1875 – 1876 роках Михайла віддали до початкової школи, де він був дуже старанним учнем. Потім навчався в духовному училищі в Шаргороді (1876 – 1880 рр.)

12-літнім підлітком він закохався у 16-річну дівчину, а щоб привернути її увагу, вирішив стати «великою людиною» і накинувся на книжки. Твори Т.Шевченка, М.Вовчка справили на Михайла таке сильне враження, що він і сам захотів стати письменником.

Після закінчення Шаргородської семінарії у 1880 році Михайло Коцюбинський поїхав до Кам’янця - Подільського, маючи намір навчатися в університеті, але ця мрія не здійснилася. 1881 р. родина Коцюбинських, яка певний час переїздила з місця на місце, повернулася у Вінницю. Через тяжке матеріальне становище сім'ї юнакові не вдалося продовжити освіту: мати осліпла, а згодом (1886 року) помер батько. Відповідальність за досить велику родину (4 осіб) лягла на плечі Михайла.

Нелегке життя У 1886-1889 рр. він дає приватні уроки і продовжує навчатися самостійно, а 1891 р., склавши іспит екстерном при Вінницькому реальному училищі на народного учителя, працює репетитором.

Громадська робота У ці роки майбутній письменник захоплюється визвольним народним рухом, який охопив тоді всю імперію, займає активну громадянську позицію, пропагує революційні, самостійницькі ідеї. Відтоді Подільське жандармське управління взяло Коцюбинського на облік. На квартирі Коцюбинських було зроблено кілька обшуків, а за Михайлом установлено таємний нагляд.

Співробітництво з видавництвами Важливу роль у формуванні світогляду М.Коцюбинського відіграла його поїздка до Львова того ж таки 1890 р. Тут він знайомиться з І.Франком, налагоджує контакти з редакціями журналів «Правда», «Зоря», «Дзвінок» та ін. Поїздка поклала початок постійному співробітництву письменника із західно - українськими виданнями.

Робота в філоксерній комісії У 1892—1896 рр. Коцюбинський був у складі Одеської філоксерної комісії, яка боролася зі шкідником винограду — філоксерою. Робота в селах Бесарабії дала йому матеріал для написання циклу молдавських оповідань: «Для загального добра» «Пе-Коптьор» «Дорогою ціною».

Проживання в Чернігові Згодом (1898 року) Михайло Михайлович переїхав у Чернігів , прикипівши душею до цього придеснянського куточка. Спочатку займав посаду діловода при земській управі, тимчасово завідував столом народної освіти та редагував «Земский сборник Черниговской губернии». У вересні 1900 р. влаштувався до міського статистичного бюро, де працював до 1911 року.

Сім’я В Чернігові зустрів Віру Устимівну Дейшу, закохався, і вона стала його дружиною – вірним другом та помічником. Тут виросли його діти – Юрій, Оксана, Ірина, Роман.

Літературне оточення Щотижня у будинку письменника збиралась літературна молодь міста. Сюди приходили такі відомі у майбутньому письменники і поети, як Василь Блакитний, Микола Вороний, Павло Тичина.

На відкритті пам'ятника Іванові Котляревському в Полтаві, 1903 рік. Зліва направо: Михайло Коцюбинський, Василь Стефаник, Олена Пчілка, Леся Українка, Михайло Старицький, Гнат Хоткевич, Володимир Самійленко.

Останні роки життя Постійні матеріальні нестатки, конфлікти з владою та ще «… сестри. І знову в уяві постає прибита своїм горем Лідія, занурена в себе, в свою тяжку муку. І Ольга – за тюремними ґратами…».

1911 р.: “ Товариство української науки ” призначило Михайлу Коцюбинському довічну стипендію в розмірі 2000 крб. на рік, щоб він міг звільнитись зі служби. Проте письменник почував себе дедалі гірше. Його мучили астма і туберкульоз.

Навесні 1913 року Михайла Михайловича Коцюбинського не стало. Поховали письменника на Болдиній горі у Чернігові - улюбленому місці його щоденних прогулянок.

Могила М.М.Коцюбинського. Місто Чернігів. Пам'ятник Михайлу Коцюбинському у Вінниці Вшанування пам'яті

Чернігівський літературний музей М.М.Коцюбинського

Будинок Миколи Чернявського у Херсоні, де зупинявся Михайло Коцюбинський. Рідна садиба Коцюбинського у Вінниці, нині музей письменника. Вулиця М.Коцюбинського у Чернігові

Творчість Був дуже акуратний, благородний, внутрішньо дисциплінований. Знав дев'ять іноземних мов, серед яких грецька, кримська, циганська. Його називали Сонцепоклонником і Соняхом, бо над усе любив сонце, квіти і дітей. У своїх відомих на весь світ творах він оспівував цвіт яблуні, жайворонкову пісню, дитячі очі, малював словом людську біду і красу.

Твори Оповідання: «Андрій Соловійко, або Вченіє світ, а невченіє тьма», «21-го грудня, на введеніє», «Дядько та тітка», «Харитя», «Ялинка», «П'ятизлотник», «Лялечка» віршована казка «Завидющий брат», казка «Хо». Новели: «Цвіт яблуні», «Intermezzo», «Сон», «Сміх», «Він іде» «Невідомий», «В дорозі», «Persona grata», «Як ми їздили до Криниці», «Дебют», «Сон», «Лист», «Подарунок на іменини», « Коні не винні», образки-етюди «Хвала життю!», «На острові». Повісті: «На віру», «Для загального добра» «Пе - коптьор» «Посол від чорного царя», «Відьма», «В путах шайтана», «Дорогою ціною», «На камені», «У грішний світ», «Під мінаретами», «Fata morgana», «Тіні забутих предків».

“ Тіні забутих предків ” – неперевершений твір про Гуцульщину

Герої твору Іван і Марічка

Іван і Палагна Чугайстер Мольфар Юра