Почавши з переказу, Зірка написала про лисячу нору, яку бачила в лісі, про білочку, що збирала ліщинові горіхи, а далі й про те, яким ліс стане взимку, коли його засипле сніг. Замість кількох рядочків переказ розтягнувся на цілих п'ять сторінок. І їй так сподобалося викладати на папері власну розповідь, що письменниця на цьому не зупинилася і написала ще й віршовану "Казку про кицю Мурку і дівчину Ганну"
— Марусю... — шепоче до сестрички Катруся, — а давай сьогодні, поки не настало Різдво, скарб шукати!— Краще поспи ще трохи. Скарб шукають на Купала, а тепер усюди сніг.— А ми на горищі!От дівчатка повставали й заходилися шукати скарб. Може, він за ночвами? Може, серед сухого зілля? Або між клубками пряжі?— Ой, дивись, яка скриня! Скарб, напевно, там!
Маруся й Катруся побачили багато сорочок та рушників.— Ось де ви, мої лебідоньки, — почувся від драбини бабусин голос.— А ми, похвалилася Катруся, — скарб шукаємо. Бабуся шанобливо схилилася над старим полотном.— А це і є справдешній скарб, — сказала вона. — Тут ви бачите прадавнє українське мистецтво вишивання. Подивіться-но, яке воно пишне.
Розгорнула бабуся сорочку, а на рукавах зірки, мов стиглі вишні. На другій сорочці — біле листя, наче паморозь надворі. А на третій — гілки дерев, усі в золотих горішках.— Це не прості зірки, листя й горішки, — продовжувала бабуся. — У далекі часи, коли земля була молодша, і ріки глибші, і ліси густіші, людям серед усього того не раз робилося страшно. От вони й придумали чарівні знаки, щоб одганяти від себе русалок, не підпускати хвороб, а закликати ласкаве сонечко, бо з ним було любо й затишно, як дитині з мамою.
Вишивали ті чарівні знаки на рушниках і обвішували ними вікна-двері. Вишивали й на сорочках. І так те вишивання припало до душі, таке воно гарне, що його не полишають і досі. От і вийшло, що вишиття за довгі віки брало з кожного часу щось своє, неповторне: знаки сонця й берегинь, півників і голубів, павичів і розмаїті квіти... Притихли Маруся й Катруся, розглядають сорочки, водять пальчиками по візерунках. Бач, як воно: вишневі зірки, білі листки, віти в золотих горішках.
Ще й вишиття яке різне: хрестик і лиштва, "гречечка" й "вівсяночка", "курячий брід" і "солов'їні вічка".— А всього, — сказала бабуся, — є більш як двісті способів вишивання. Бачу, онучечки, до вподоби вам ця краса. Дістала вона зі скрині вузлика. Розгорнула — а там дві сорочечки! Новесенькі, вишивані!— Це тобі, Катрусю. А це тобі, Марусю. Носіть здорові. Обняли дівчатка бабусю, поцілували.— Тепер, Марусю, — каже Катруся, — і в нас буде скарбу!