Руденко В.І. - Водянська СЗШ Лише 5 відповідають класичним нормам жанру Назва роману Рік видання Головний герой Основна тема “Злочин і кара” 1866 Родіон Раскольников Герой і натовп “Ідіот” 1868 Князь Лев Мишкін Ідеальна позитивна людина “Біси” 1872 Микола Ставрогін Порочність революційної теорії і практики “Підліток” 1875 Аркадій Долгорукий Стосунки батьків і дітей “Брати Карамазови” 1881 Дмитро, Іван і Олексій Карамазови Конфлікт людини з Богом і шляхи його подолання
Руденко В.І. - Водянська СЗШ Я – дитя століття Ніколи не був пасивним спостерігачем життя. “Злочин і кара “ створювався на грунті російської дійсності 50-х років ХІХ століття, журнальних і газетних суперечок на філософські, політичні, юридичні та естетичні теми, суперечок матеріалістів з ідеалістами, послідовників Чернишевського і його ворогів. “Справа студента Данилова”; процес над П. Ласенером Із кримінальної хроніки:
Розподілення героїв роману за теорією Раскольнікова на людей «звичайних» і «незвичайних» «Звичайні» люди «Незвичайні» люди Разуміхін — знайшов своє місце в сучасному світі, не по- рушує закону, дотримується законів здорового глузду, ро- зуму, звідси і його прізвище. Пульхерія Олександрівна, Дуня, Соня, Лизавета, Ка- терина Іванівна — живуть реальним життям, часто жерт- вують собою заради інших. Мармеладов — втрачає люд- ську подобу, деградує, лама- ється через труднощі життя. Порфирій Петрович — стоїть на сторожі законів, намага- ється розібратися в людській душі й допомогти Лужин — хижак «нового часу», капіталістичного. Не зупиняється ні перед чим заради багатства і влади. Гроші — його бог і совість. Перспективний підприємець, із провінції переносить своє «діло» до столиці. Альона Іванівна — хижачка «дня минулого», усе життя збагачувалася за рахунок інших, користуючись їх скрутою. Свидригайлов — аморальний і злочин- ний, не знає докорів сумління, граючи життям та людьми задля свого задово- лення. Сам Раскольніков визначає себе як «незвичайну» людину, але сумнівається, перевіряє себе, здійснивши злочин — подвійне вбивство Руденко В.І. - Водянська СЗШ
«Ідеї твору Ф. Достоєвського “Злочин і кара”» Філософські Соціальні Психологічні Морально-етичні Розвінчання теорії «силь- ної особистості », «надлюдини » Засуджен- ня соціаль- ної неспра- ведливості, влади грошей Людина не може виправ- довувати свої дії лише соціальними обставина- ми; багато залежить від її психологічного складу, характеру Навіть благородна мета не може ви- правдати будь-які засоби, є межа, яку не можна перетинати Руденко В.І. - Водянська СЗШ
«Злочин і кара» Злочин Кара Розробка, обґрунтування теорії про «надлюдину»; подвійне вбивство Докори сумління; страх перед викриттям із боку поліції; страшні сни, марення; осуд із боку близьких; відчуження від людей, самотність; каторга; крах ідеї, теорії Руденко В.І. - Водянська СЗШ
Руденко В.І. - Водянська СЗШ Мономанія – психічний розлад, божевілля,спричинені однією думкою, ідеєю. Велике захоплення чим-небудь, хвороблива пристрасть до чогось. Іпохондрія – хворобливий стан людини, який характеризується надмірним занепокоєнням, страхом за своє здоров,я, пригнічений стан, туга. Мономанія Раскольникова – захоплення нав’язливою ідеєю. Результат - хворобливо – тривожний стан психіки (іпохондрія)
Авторська концепція: очищення через страждання Роман Достоєвського "Злочин і кара" — це твір, в якому релігія є засобом вирішеня етичних проблем. "Не убий, — свідчить заповідь Христа. — Полюби ближнього твого, як самого себе". І тоді тобі, як і Раскольнікову, відкриється істина, пізнати яку можна, лише пройшовши через страждання і позбавлення. Розділивши всіх людей на два розряди, Розкольніков задає собі запитання, до якого розряду належить він сам: «Чи воша я, як все, або людина? Чи зможу я переступити або не зможу?.. Чи тварюка я тремтяча або право маю.» По своїх переконаннях головний герой став атеїстом. Він втратив віру в Бога. Християнські заповіді «Не убий», «Не вкради», «Не створи собі кумира» не поєднувалися з його теорією. Руденко В.І. - Водянська СЗШ
Який шлях обрав ? Розкольніков не міг зрозуміти, чому «милосердний Бог» не врятує жебраків. Він говорить Соні «злораднісно»: «Так, може, Бога-то зовсім немає». Розкольників своєю теорією виражає протест проти християнської віри. Він переконує себе, що світ врятує не Бог, а добрий тиран, «володар». Створивши теорію, Розкольників пориває і з людством, і з Богом. Сам факт вбивства – це вже відкритий прояв «бунту» проти моральності. Руденко В.І. - Водянська СЗШ
ЗАПОВЕДИ ИИСУСА ХРИСТА Не убий Возлюби ближнего своего, как самого себя Любите врагов ваших, благословляйте проклинающих вас, благотворите ненавидящим вас и молитесь за обижающих вас и гонящих вас Кто захочет судиться с тобою и взять у тебя рубашку, отдай ему и верхнюю одежду Просящему у тебя дай и от хотящего занять у тебя не отвращайся
«Иисус сказал ей: “Я есмь воскресение и жизнь; верующий в меня, если и умрёт, оживёт. И всякий живущий и верующий в меня не умрёт вовек”… “… Марфа говорит ему: «Господи! Уже смердит; ибо четыре дни как он во гробе”. «Не сказал ли Я тебе, что если будешь веровать, то увидишь славу Божию?..Сказав это, Он позвал громким голосом: «Лазарь! Иди вон!» И вышел умерший, обвитый по рукам и ногам погребальными пеленами». Символична цифра 4: - 4 дня Лазарь лежит во гробе; - 4 дня после преступления Раскольникова – после «смерти» героя.
СОНЯ РАСКОЛЬНИКОВ Кроткая, добрая Гордый нрав, оскорбленное, униженное самолюбие Спасая других, берет на себя тяжесть греха. «Убивает» себя ради других. Мученица Пытаясь доказать свою теорию, совершает преступление. Убивает других ради себя. Преступник, хотя берет на себя грех всего человечества. Живет, исходя из требований жизни, вне теорий, Необразованна, полуграмотна, плохо говорит, читает только Евангелие. Умна душою и сердцем Теория рассчитана безукоризненно, но мозг «заглушил» душу. Образован, хорошо говорит, имеет аналитический ум. «Свет разума» заводит в тупик В ней Божественная правда. Она выше духовно. Его «правда» ложна. В рай ценой чужой крови нельзя Есть смысл жизни: любовь, вера Нет смысла жизни: убийство — это бунт для себя, индивидуалистический бунт
Сон о трихинах (эпилог, ч.2) «Ему грезилось в болезни, будто весь мир осужден в жертву какой-то страшной, неслыханной и невиданной моровой язве. Все должны были погибнуть, кроме некоторых, весьма немногих, избранных. Появились какие-то новые трихины, существа микроскопические, вселявшиеся в тела людей. Но эти существа были духи, одаренные умом и волей. Люди, принявшие их в себя, становились тотчас же бесноватыми и сумасшедшими. Целые селения, целые города и народы заражались и сумасшествовали. Все были в тревоге и не понимали друг друга, всякий думал, что в нем в одном и заключается истина, и мучился, глядя на других, бил себя в грудь, плакал и ломал себе руки. Не знали, кого и как судить, не могли согласиться, что считать злом, что добром. Не знали, кого обвинять, кого оправдывать. Люди убивали друг друга в какой-то бессмысленной злобе. Собирались друг на друга целыми армиями, но армии, уже в походе, вдруг начинали сами терзать себя, ряды расстраивались, воины бросались друг на друга, кололись и резались, кусали и ели друг друга. Начались пожары, начался голод. Все и все погибало. Язва росла и подвигалась дальше и дальше. Спастись во всем мире могли только несколько человек, это были чистые и избранные, предназначенные начать новый род людей и новую жизнь, обновить и очистить землю, но никто и нигде не видал этих людей, никто не слыхал их слова и голоса».
Исполнилось пророчество: трихины В тела и в дух вселяются людей, И каждый мнит, что нет его правей. Ремёсла, земледелие, машины Оставлены. Народы, племена Безумствуют, кричат, идут полками, Но армии себя терзают сами, Казнят и жгут - мор, голод и война. Ваятель душ, воззвавший к жизни племя Страстных глубин, провидел наше время. Пророчественною тоской объят, Ты говорил томимым нашей жаждой, Что мир спасётся красотой, что каждый За всех во всём пред всеми виноват. Максимилиан Волошин
Ф.Достоєвський писав: «Господи! Что за книга это Священное Писание, какое чудо и какая сила, данные с нею человеку!.. И сколько тайн разрешённых и откровенных! Люблю книгу сию! Гибель народу без Божьего Слова, ибо жаждет душа сего слова и всякого прекрасного восприятия». Після заслання Федір Достоєвський переконує себе в тому, що Христос – це втілення чистоти та правди, ідеал страдника, який врятував людство ціною власного життя. У романі «Злочин і кара» в образі головного героя Раскольникова Ф.Достоєвський звернувся до духовних шляхів шукань, які вели до Христа. Отже, філософія роману спрямовувалася на розкриття головного завдання через співвіднесення з Євангеліє – воскресіння Родіона Раскольникова, позбавлення «надлюдини» від злочинної теорії та залучення її до світу духовності через страждання. Руденко В.І. - Водянська СЗШ
Домашнє завдання Опрацювати матеріал підручника про образ Петербурга в романі (с. 182-190) Готувати аргументи і контраргументи до дебатів на тему ««…Не знаючи страждання – не знають і блаженства…» Ознайомитися з правилами проведення дебатів по формату Карла Поппера (Інтернет) Завдання для бажаючих – повідомлення про образ Петербурга у творчості інших письменників Руденко В.І. - Водянська СЗШ
Немає універсального рецепту щастя. Шлях до нього довгий і тернистий. Але ідучи тим шляхом, слід сподіватися на краще. Саме таким шляхом вирушили герої роману Родіон і Соня. Життя - це завжди вибір, і він належить лише вам. Дай, Боже, щоб на вашому шляху зустрічалися такі, як Соня – здатні любити і прощати. Адже, Руденко В.І. - Водянська СЗШ
Любовь долготерпит, милосердствует, любовь не завидует, любовь не превозносится, не гордится, не бесчинствует, не ищет своего, не раздражается, не мыслит зла, не радуется неправде, а сорадуется истине, все покрывает, всему верит, всего надеется, все переносит. Любовь никогда не перестает…Теперь пребывают сии три: вера, надежда, любовь; но любовь из них больше…
Руденко В.І. - Водянська СЗШ Ким я уявляю Раскольникова у його майбутньому житті. Раскольников і Достоєвський. На що заслуговують “маленькі люди” Достоєвського: презирство чи співчуття? Чому теорія Родіона Раскольникова приречена? Родіон Раскольников і Соня Мармеладова: хто, кого і для кого приносить у жертву? Похмурий геній російської літератури (життя і творчість Ф.Достоєвського)