Презентація "Злочин та види покарання"

Злочин та види покарання. Виховна година

 Залежно від ступеня тяжкості злочини поділяються на злочини невеликої тяжкості, середньої тяжкості, тяжкі та особливо тяжкі. Злочином невеликої тяжкості є злочин, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років, або інше, більш м'яке покарання за винятком основного покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Злочином середньої тяжкості є злочин, за який передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше п'яти років. Тяжким злочином є злочин, за який передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше двадцяти п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше десяти років. Особливо тяжким злочином є злочин, за який передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад двадцять п'ять тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, позбавлення волі на строк понад десять років або довічного позбавлення волі.

Для того, щоб правопорушення вважалося злочином, воно повинно містити в собі такі ознаки: кримінальна протиправність; суспільна небезпечність; винність; караність. Кримінальна протиправність – указує, що лише діяння, прямо передбачене кримінальним законом як злочин, може вважатися злочином. Винність – указує, що діяння вважається злочинним, якщо воно здійснене умисно чи з необережності. Там, де нема вини, нема злочину. Діяння може бути суспільно небезпечним, але якщо нема вини – це не злочин. Караність, як ознака злочину, вказує, що за будь-які злочини в законі існують певний вид і термін покарання. Проступки – менш небезпечні для суспільства діяння. Вони посягають на цінності, що охороняються всіма іншими (крім кримінально-правових) нормами права – цивільного, адміністративного, трудового, екологічного, фінансового тощо. Тому серед проступків розрізняють адміністративні, дисциплінарні, цивільно-правові, конституційні, матеріальні та ін.

Серед підлітків є поширеною думка, що до повноліття за їх правопорушення відповідають батьки. Але, насправді, це твердження є помилковим. Законодавством передбачено конкретні випадки, коли юридична відповідальність неповнолітніх починається з 16 років, а за вчинення деяких кримінальних злочинів і з 14 років.

Ситуація 1. Дмитро та Сашко, брати із Сімферополя, того дня, прийшовши зі школи, вирішили розважитися і пожартувати, обравши для цього цікавий і неординарний, на їхню думку, спосіб, - набравши по телефону довільний номер, «повідомити» про вибухівку, яку начебто заклали в будинок. Брати придумали слова і розподілили між собою ролі – 10-річний Дмитро пішов відволікати літню бабусю, щоб вона невчасно не зайшла до кімнати, а 17- річний Сашко - дзвонити. Трубку підняла якась жінка, і юнак, прикривши платком слухавку, щоб змінити голос, швидко вимовив підготовлений текст і задоволений, що жарт удався, спокійно пішов розповідати про це братові. Стривожена ж жінка негайно зателефонувала до відділення міліції і повідомила про дзвінок невідомого молодого чоловіка з невстановленого номеру і те, що в їхній багатоповерхівці, за його словами, знаходиться вибуховий пристрій. На місце події негайно виїхала слідчо – оперативна група, бригада швидкої допомоги, співробітники МНС, кінологи, група вибухотехнічного відділу. При огляді приміщень дев’ятиповерхівки жодних підозрілих предметів виявлено не було, ніхто не постраждав. У ході перевірки працівники міліції встановили номер телефону , з якого було здійснено дзвінок, і адресу. У квартирі оперативники затримали юних жартівників, які зовсім не очікували такого фіналу своїх розваг.

Болгарський поет Георгій Веселін говорив "Крадій за один день може зайти так далеко, що йому не повернутися й через десять років." Я бажаю вам , щоб ви ніколи не ступали на цю хибну стежку, а були чесними громадянами нашої держави.